12 “підслуханих” історій про сім’ю

Щоб не відбувалось у житті, завжди є люди, які нас зрозуміють і підтримають – це наша сім’я. Не має значення, велика вона чи маленька, повна або ні, головне – щоб у ній кожному вистачало тепла. І щоб завжди Ви мали у резерві декілька історій, якими можна поділитись.

Тутка знає декілька таких душевних історій.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

♦ У мене зріст 150 см, у чоловіка – 157. А у мого батька – 180 і у нього довга борода. Коли тато приходить в гості, завжди вітається: “Ну, привіт, гобіти”! – а чоловік відповідає: “Здоров був, Гендальфе”!

♦ Нас в сім’ї четверо: я, дружина і дві дочки. Сьогодні не могли вирішити, хто ж піде вигулювати собаку. Затіяли гру: хто перший скаже слово, той і йде. Як тільки суперечка розпочалась, дочка з кам’яним обличчям пішла одягатись, зібрала все, що потрібно для вигулу собаки, взулась. І ось вона вже відкриває вхідні двері, собака на поводку, в передпокої вишикувалась уся сім’я, і ми практично хором: “Молодчина, Поля”! А Поля, задоволена, починає знімати куртку і говорить: “Ось ви і попались”.

♦ Кожен ранок, прокидаючись, я готую сніданок племінниці. Якщо чесно, впродовж року уже звик і це вже почало приносити радість. І ось вчора вранці, я як завжди прокинувся, щоб приготувати яєчню і гарячі бутерброди. А у мене на столі стояв чай, лежали 2 бутерброди і був змішаний сир із сметаною і цукром. Племінничка (2 клас, 8 років), знаючи, що у мене вихідний, вирішила зробити мені такий подарунок. Діти вміють щиро дякувати.

♦  – Мама, заглянувши в кімнату, суворо наказує:
– Іди вже спати, скотино!
Я, стрепенувшись, винувато заперечую, що ще зарано для сну. Одразу ж виявляється, що мама зверталась до свого песика, який шарудить і вовтузиться під столом.
– Ось так ростиш дитину, любиш, а вона все одно звернення “скотина” сприймає автоматично на свій рахунок, – зітхає мама.
– Та що там дитина! – негайно відгукується з дивану тато. – Я сам тільки тепер з полегшенням видихнув.

♦ Коли мені було 5-6 років, я, мама і тато ближче до вечора збирались на природу. Тато брав вудочку, а там, де повинен бути поплавець, прив’язував невелику дерев’яний кілок. Ви ні за що не здогадаєтесь навіщо… Ми їхали на велике-велике поле, виходили з машини, трохи йшли пішки. І тато, піднявши вудочку вгору і розмахуючи нею, видавав звуки, що нагадують писк миші. Через деякий час прилітала сова. Справжня велика сова! Вона намагалась взяти кілок в дзьоб, але у неї не виходило. А я мала можливість її розглядати. Завдяки татові в мене величезна любов до природи. Любов до тварин. Це були найкращі миті дитинства.

♦ Одного разу мій обранець прийшов до мого батька просити моєї руки, а батько впав йому до ніг з криком: “Рятівник ти наш”!
Тато розповів, що почувши цей анекдот ще в студентські роки, завжди мріяв так зробити.

♦ Їхали з братом і нашими сім’ями (його: дружина і дочка 7 років; мої: чоловік і син 11 років) в село до мами. Вирішили по дорозі купити дітям водяні пістолети, щоб вони розважались в селі. Купили прикольні автомати. Дітям було дуже весело спостерігати, як їхні батьки в%

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: