Саме так Сінгапур раз і назавжди покінчив з корупцією і злочинцями

Зараз вона в ТОП-10 найменш корумпованих країн

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

У 2017 році Сінгапур піднявся на 7-му позицію за індексом корупції Transparency International і він є єдиною азіатською країною, яка потрапила до першого десятка найменш корумпованих країн світу.

Ніхто не сумнівається, що ключем до успіху стала боротьба з корупцією, яку розпочав прем’єр-міністр Сінгапура з 1959 по 1990 рік – Лі Куан Ю. INFÓRMATE PERÚ перерахувала п’ять факторів, які допомогли йому досягти успіху.

1. Кінець корупції.

Коли в 1965 році Сінгапур отримав незалежність від Малайзії, велика частина його населення була бідною. А розтрата державного майна і хабарництво були невід’ємною частиною суспільного життя. Тоді Лі Куан Ю з рішучістю заявив:

“Якщо ви хочете перемогти корупцію, ви повинні бути готовими відправити до в’язниці своїх друзів і рідних”.

Одним з найбільш важливих заходів, вжитих прем’єр-міністром, стало збільшення заробітної плати чиновникам. Лі вважав, що якщо їм добре платити, то вони не будуть шукати інших джерел прибутків.

Але цього було недостатньо. Тому щоб перешкоджати спокусі, Міністерством фінансів була створена спеціальна програма боротьби з корупцією. Вона включала в себе ротацію посадових осіб для запобігання виникненню корупційних зв’язків і несподівані перевірки на місцях.

Крім того, було надано сприяння виникненню незалежних і об’єктивних засобів масової інформації, які неупереджено розслідували випадки корупції.

З цього моменту управління з розслідування отримало авторитарні повноваження. Чиновники були позбавлені імунітету. Агенти управління мали право перевіряти банківські рахунки, майно, яке належить не тільки посадовим особам, а й їхнім дітям, дружинам, родичам і навіть друзям.

Якщо службовець і його сім’я жили невідповідно до своїх статків, управління починало розслідування автоматично без будь-яких попередніх команд зверху.

Кожна посадова особа, яка була визнана винною в корупції, позбавлялася роботи, пенсії і пільг (до в’язниці сіли кілька міністрів, керівників профспілок і великих компаній).

У 1989 році максимальний розмір штрафу за корупцію збільшився з 10 до 100 тисяч сінгапурських доларів.

2. Судова реформа.

Сінгапур посідає одне з перших місць в світі за кількістю страт на душу населення. Особливо це стосується вбивць і наркоторговців. За інші злочини дають тривалі терміни у в’язниці або карають ударами палиці.

Для більшості людей система покарань Сінгапуру вважається дуже жорстокою. Думки самих сінгапурців з цього приводу розділилися. І хоча багато хто засуджує страту, так як помилково можуть стратити невинну людину, покарання палицями часто отримує схвалення.

Хоча кримінальне законодавство Сінгапура надзвичайно жорстоке, насамперед, воно призначене для того, щоб люди до кінця усвідомили, що можна робити, а чого не можна.

І смертна кара через повішення, і тілесні покарання палицями, конфіскація майна, позбавлення волі або штрафи існують для того, щоб підтримувати на цій землі закон і порядок.

3. Робочі місця.

Культурна революція Мао закрила Китай для інвесторів, і вони звернули свої погляди на Гонконг, Тайвань і Сінгапур. В кінці 60-х тільки почали будуватися перші фабрики і заводи, в 70-ті вони випустили першу електроніку, а в 80-тих Сінгапур став центром виробництва технологічних продуктів.

Для інвесторів були створені всі умови і вони могли працювати без будь-якого державного втручання. Також їх підкуповували низькі податки і дешева робоча сила.

«Ми не просто вітали кожного інвестора, ми просто зі шкури пнулися, щоб допомогти йому почати у нас виробництво».

Але мета Лі Куан Ю полягала не в тому, щоб “заохочувати” іноземний капітал все життя. Насправді він хотів, щоб молоді сінгапурці набули досвіду роботи в іноземних компаніях і створили власні конкурентоспроможні національні компанії, здатні конкурувати на світовому ринку.

Оскільки спочатку не було людей з грошима і досвідом для створення великих компаній, Лі вирішив навчити молодих людей в сфері технологій, маркетингу та управління, щоб потім створити державні компанії, де будуть працювати ці ж молоді фахівці.

4. Реформа освіти.

Наприкінці 1960-х років, коли Сінгапур залучав іноземні компанії для боротьби з високим рівнем безробіття, молодих працівників вчили бути пунктуальними, відповідальними і робити високоякісну продукцію.

Завдяки цим якостям вони зберігали свою роботу, набували досвіду і дізнавалися про бізнес.

Було також вирішено повністю змінити систему освіти. Мета полягала в тому, щоб змусити учнів самостійно аналізувати і вирішувати проблеми. Крім того, вони вчили їх не обмежуватися тим, що написано в підручниках, а вміти мислити глибше.

“Нам потрібні фахівці з технологій і науки, а не з давньої літератури. Так вони зможуть заробляти на життя”, говорив Філіп Йо, колишній президент Ради з продуктивності та інновацій в області економічного розвитку Сінгапуру.

5. Створення державних підприємств.

Одна з перших компаній, яку створив уряд – Singapore Airlines.

“Вона була створена не для престижу, а для того, щоб заробляти гроші. Тому якщо вона стане збитковою, я сказав, що закрию її без вагань”, згадує Лім Чин Бен, колишній гендиректор державної авіакомпанії. Але такого не сталося.

Сінгапурські авіалінії революціонізували спосіб обслуговування клієнтів. Вони враховували кожну деталь – від їжі до напоїв, від комфорту сидінь до звучання навушників.

В результаті вони створили сотні робочих місць і сьогодні вона вважається однією з кращих авіакомпаній в світі. У неї вже є кілька дочірніх компаній з низькими витратами.

Це всього лише один приклад, як Сінгапур пробивав собі дорогу на міжнародний ринок. В цілому, цю систему можна розглядати як форму успішного соціалізму, яка привела до реального економічного прогресу.

Переклад Тутка за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: