20 простих істин, які можуть змінити життя вашої дитини

© theluxonomist.es

Наші діти ростуть неймовірно швидко. Не встигнеш озирнутись, як вони вже роблять свої перші кроки у світі дорослих. І нам залишається лише сподіватися, що ми досить добре підготували їх до всього, з чим вони можуть там зіткнутись.

Ми з Ейнджел багато разів говорили з учнями, які розділяють подібне занепокоєння  наших курсів та індивідуальними клієнтами. Вони турбуються про своїх дітей. Турбуються, чи були вони для них хорошими батьками до сьогоднішнього дня.

І ми з Ейнджел прекрасно їх розуміємо — адже часто ми відчуваємо те ж саме. Ми турбуємося про благополуччя у навчанні нашого сина Мака, і часто обговорюємо це між собою — як і більшість батьків.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Якби там не було, цього ранку я прокинувся, розмірковуючи про все це — в особливості про чудесну, яка змінює все навколо: відповідальність батьків — і мені в голову прийшли дві пов’язані думки:

— Ого! Як швидко летить час! Коли це ми з Ейнджел встигли стати батьками маленького хлопчика, який носиться по будинку стрімголов і запитує про все і вся?

— Я стільки всього хочу йому розповісти і хочу це зробити якомога раніше.

Саме тому я вирішив написати цю статтю як нагадування собі і всім іншим батькам…

У ній ви знайдете 20 простих, але корисних істини, які ви зможете трохи вводити в бесіди з вашою дитиною, і які допоможуть їй поступово змінити своє ставлення до себе самого і свого місця в світі.

Більше того, обговорити з дітьми ці речі ніколи не буває пізно — ці істини будуть корисні не тільки малюкам, але і підліткам, і навіть вже зовсім дорослим дітям.

1. Важливіше вчитись тому, як думати, ніж тому, що думати.

Наше життя багато в чому залежить від прийнятих нами рішень, і якщо з якоїсь причини вона вам не до душі, що ж, значить, потрібно навчитися приймати кращі рішення і справлятися з наслідками старих.

Ця істина відноситься не тільки до всіх нас, але навіть до наших дітей. Дуже важливо, щоб вони виросли, поступово розуміючи, що з часом їм доведеться навчитися приймати хороші рішення самостійно, без нашої допомоги. Батьки можуть направляти своїх дітей в потрібну сторону, подаючи їм приклад власною поведінкою, але остаточне формування особистості будь-якої людини і вибір життєвого шляху цілком і повністю знаходиться в її руках.

Ви можете розділити з вашою дитиною майже будь-яку дорогу, але ви не зможете пройти цю дорогу за неї. Будьте впевнені, рано чи пізно, коли вас не буде поруч, їй все-таки доведеться зіткнутися із розгалуженням на дорозі, яке змусить її зробити власний вибір. Саме тому варто вчити дітей тому, як думати, а не тому, що вони повинні думати. Сподіваюся, моя стаття вам у цьому допоможе.

2. Навіть, якщо важко щось починати,  то з часом ми стаємо сильнішими.

Найкраще, що ми можемо зробити для своїх зростаючих дітей — це не тримати їх на короткій прив’язі. Дозвольте їм вирішувати за себе, дозвольте бути сильними і відповідальними. Дайте їм можливість подорожувати поодинці, або в хорошій компанії, і вчитися мудрості життя самостійно.

Дайте їм можливість зробити себе кращими, можливість повірити в себе та стати самостійними. Коли ми йдемо своїм життєвим шляхом, покладаючись на власні сили, ми багато чому вчимося — і неодмінно стаємо сильнішими.

Уявіть собі дівчинку, яка намагається дістатися додому зі школи без допомоги батьків — так, перші кілька разів їй буде важко, а може, навіть страшно, однак, коли вона цього навчиться, це піде їй на користь.

3. Часом найбільші розчарування в нашому житті — результат надмірних очікувань.

У дитинстві ми зазвичай радіємо дрібницям, а очікуємо ще менше, але по мірі того, як ми стаємо старшими, наші очікування надуваються, немов повітряна куля — з кожним прожитим роком. І ми просто зобов’язані допомогти нашим дітям зрозуміти, що, стримавши примарні уявлення про те, яким «має бути» життя, кількість стресу і роздратування у їхньому житті суттєво зменшиться.

Здобувши позитивний погляд на життя та відкритість розуму, ми часто розуміємо, що життя зовсім не обов’язково легше чи важче, ніж в наших уявленнях — просто і погане, і хороше часто виявляється не зовсім таким, як ми уявляли. Так і відбувається найчастіше тоді, коли ми цього зовсім не очікуємо. І це не обов’язково погано — навпаки, це часто робить життя набагато цікавішим, хоч і не обов’язково легшим.

4. Занепокоєння — найгірший ворог особистісного зростання.

Надмірне занепокоєння нічим Вам не допомагає — воно лише позбавляє Вас радості і змушує витрачати левову частку часу на, власне кажучи, байдикування.
Коли Ви турбуєтеся про те, що ще не сталось, і ще невідомо чи станеться, Ви просто використовуєте свою уяву на створення в голові образів ситуацій, у які Вам не хотілось би потрапити.

Є більш корисні і приємні способи використання уяви. Не забувайте нагадувати їм про це.

5. Правильне ставлення до життя — саме та крихітна річ, яка може суттєво його змінити.

Якщо ви хочете змінити своє життя на краще, не варто за основу брати те, яким воно є зараз. Краще зробити ваше ставлення до життя таким, щоб воно відображало те життя, до якого Ви прагнете.

Правильне і позитивне ставлення до життя зовсім не означає постійне очікування тільки чогось доброго та хорошого. Ні, це, швидше, готовність приймати все, що з вами відбувається, і намагатися повернути це на краще.

Більша частина роздратувань та стресів в нашому житті спричинена нашою реакцією на життєві обставини, а зовсім не самими обставинами. Навчіться керувати своїм ставленням до життя, і незабаром побачите, як ці роздратування та стреси зникнуть без сліду. Практикуйте це у своєму житті, щоб стати правильним прикладом для своїх дітей. І не тільки своїх.

6. Якщо ми частіше згадуємо, за що нам варто подякувати долі, ми стаємо щасливішими і здоровішими.

Тут варто згадати про щоденник подяк. Цей підхід відмінно працює і для дітей. Так, доктор Роберт Еммонс дав своїм учням-підліткам завдання вести такий щоденник. Протягом десяти тижнів учні старших класів раз в тиждень записували в нього п’ять речей, які сталися з ними на цьому тижні, і за які вони можуть бути вдячні.
Ці щоденники мали несподівано сильний вплив на тих, хто їх вів,— опитування показали, що учні почували себе більш ніж на 25% щасливішими, з великим оптимізмом дивилися у майбутнє і навіть стали менше хворіти.

Ще й з‘явилось бажання займатись спортом. У загальному, статистика доводить, що діти, які ведуть щоденник подяки, як правило, стають щасливішими, здоровішими та оптимістичніше дивляться на життя.

Як тільки ваша дитина навчиться читати і писати, допоможіть їй почати вести свій власний щоденник.

7. Прагнення до щастя — насамперед пошук сенсу життя.

Прагнути до щастя — зовсім не те ж саме, що відчувати себе щасливим. Останнє — це швидкоплинне відчуття, засноване на теперішніх обставинах. У дитинстві та в юності ми часто цього не розуміємо.

Щасливі моменти наповнюють нас радістю, і змушують нас почуватися краще — і якщо, наприклад, на вулиці чудова погода, тепло і світить сонце, чому б нам не насолодитись цим?

Але щасливі моменти не можуть тривати вічно. Прагнення до щастя, з іншого боку, куди більш невловиме, адже воно не ґрунтується на сьогочасних обставинах. Коли ми говоримо, що прагнемо до щастя, насправді ми прагнемо знайти сенс нашого життя.

Ці пошуки завжди починаються з «чому». Наприклад, «Чому ми день у день робимо те, що робимо?» Коли відповідь на це «чому» виявляється осмисленою, це означає, що ви живете на своїх власних умовах і подолання будь-яких перешкод, які зустрілися на вашому життєвому шляху, стають простішими і цікавішими.

Скерувати всі свої сили на рух вперед стає куди простішим, коли ви впевнені, що рухаєтеся до гідної мети. Тож постарайтесь допомогти дитині знайти гідну відповідь на її «чому» і пояснити, що якщо з часом ця відповідь зміниться — це нормально.

8. Часом шлях — це і шлях, і місце призначення.

Дуже часто ми отримуємо корисний та багатий життєвий досвід зовсім не з досягненням того, до чого ми прагнули, але в його пошуках.

Саме тому, ми так часто вибираємо прагнення досягти безкрайнього горизонту — вибираємо мету, яка віддаляється від нас по мірі наближення до неї. Сам процес руху до мети наповнює наше життя сенсом — до того ж, на цьому шляху можна багато чому навчитись. Ми переїжджаємо з одного місця в інше, в тому числі, й тому, що хочемо побачити, що знаходиться між ними.

Саме в цьому місці — між вихідною і кінцевою точкою — ми усвідомлюємо нашу пристрасть, знаходимо любов, стаємо сильнішими та потім маємо що згадати.

І Вам не вдасться випробувати нічого з цього, якщо ви будете сидіти на одному місці. Правильний шлях — це одночасно і шлях, і місце призначення. Пам’ятаєте цю істину, живіть у відповідності з нею і будьте прикладом для своєї дитини.

9. Найефективніший спосіб відвикнути від того, що вам не потрібно — прагнути тільки того, що вам є потрібним.

«Навіть не думай з’їсти ці шоколадні цукерки!» Про що ви будете думати, почувши таке? Правильно – тільки про те, щоб з’їсти ці нещасні цукерки — хоча б одну.
Коли ми зосереджуємось на тому, що не хочемо щось робити, то ми починаємо думати про це все більше і більше. Це універсальний принцип, який можна застосувати до всіх сфер нашого життя і який абсолютно не залежить від віку.

Наполегливо намагаючись віддалитися від того, чого ми не хочемо, ми мимоволі змушуємо себе стільки про це думати, що це «щось» нависає над нами важким вантажем.

Але якщо ми замість цього вирішимо направити всю нашу увагу та енергію на те, чого ми дійсно хочемо і що нам потрібно, ми потроху скинемо зі своїх плечей тягар цього негативу та спокійно вирушимо далі.

10. Дії завжди говорять голосніше слів.

У всі часи і у будь-яких батьків діти ніколи не відрізнялись умінням слухати батьків і слухатися їх — зате вони з самого початку людства намагаються бути на них схожими. Не забувайте про це.

Нехай ваші діти кожен день і в усьому, що ви робите, бачать втілення того, чого ви хочете їх навчити. Після цього сказані до них слова матимуть на них більший вплив.
Зрештою, всім нам — і юним, і дорослим — треба пам’ятати про те, що якщо ми хочемо чогось досягти в житті, про це потрібно не говорити, а напружено працювати.

11. Щоб дійсно чогось досягти в цьому житті, потрібно не боятися труднощів.

Одне з важливих умінь, якого ми можемо навчити Ваших дітей — це вміння терпіти певний рівень дискомфорту. Шлях до дійсно вартих речей часто буває важким та тернистим, і якщо ми будемо цуратися складнощів і дискомфорту, ми ніколи не дістанемось до них.

Складно освоїти новий навик. Складно відкрити свою справу. Складно написати книгу. Складно створити гармонійні стосунки з коханою людиною. Складно виховувати дітей. Складно підтримувати себе у формі. Але… все це, хоч і складно, однак є вартим кожного вкладеного зусилля. І якщо ви навчитеся робити складні справи, то все інше для вас і зовсім буде простішим простого!

12. Невизначеність-неминуча, і якщо ми хочемо досягти чогось вартісного, то повинні її прийняти.

Коли ви беретесь за якусь справу із долею невизначеності, часто саме ця невизначеність виганяє нас на відкритий простір, де нас чекають можливості. Саме тому нам варто з самого дитинства вчитися розуміти і приймати невизначеність.
Прагнення знати, як обернеться і чим закінчиться кожна дрібниця може змусити нас втратити безліч відмінних проектів, кар’єрних рішень, потенційних особистих стосунків і так далі, і тому подібне.

Наприклад, створення свого бізнесу цілком може допомогти Вам максимально реалізувати себе, але якщо ви будете боятися невизначеності, то, швидше за все, не будете навіть намагатися його створити.

Постійний страх перед невизначеністю означає, що Ви не просто не знаєте, як це закінчиться — Ви ніколи не дізнаєтесь, наскільки виправданий був ваш страх, і в якомусь сенсі це навіть гірше, ніж спробувати отримати поразку. Зазнавши невдачі, ми можемо озирнутися на пройдений шлях, зробити висновки із своїх помилок та продовжити шлях, не обтяжуючи себе тяжкими роздумами про нездійснене.

13. Недолік зусиль утримує людей на місці куди надійніше, ніж брак інтелекту.

Якби ви хоч сім п’ядей у лобі, IQ за 200 і ступінь доктора в квантовій фізиці, ви нічого не зможете змінити ні в житті, ні в навколишньому світі, якщо не будете напружено над цим працювати.

Чому? Та тому що між «знати, як щось робити» і «зробити це» лежить жахлива прірва.

Знання й інтелект людини, яка не бажає діяти і докладати свої зусилля хоч до чогось, так і залишаться лежати мертвим вантажем.

Пам’ятайте про це, і не забувайте частіше хвалити своїх дітей за практичне застосування отриманих знань, а не за саме їх наявність. Коли Ви хвалите дитину за добре зроблену роботу, Ви звертаєте увагу на те, що вона може контролювати кількість часу і енергії, вкладеної нею у свою роботу.

Це неймовірно важливо, адже саме так Ваші діти навчаються наполегливості, нелегкої праці і розуміють, що з її допомогою дійсно можуть домогтися успіху. Вони звикають до того, що можуть контролювати власне життя і самостійно досягти успіху в ньому.

А от, якщо ви будете хвалити дітей лише за те, що вони народилися такими, якими вони є, ви позбавляєте їх почуття, що вони чогось досягли самі. Більше того, такий підхід робить помилку не таким, чого можна було б уникнути і на чому можна навчитися, а тим, що трапляється з тобою та на що ти не можеш вплинути.

У кінцевому підсумку Ваша дитина почне думати, що всі її помилки — результат відсутності розуму та здібностей до того, чим вона займається, і вона ніяк не може це змінити. Після цього навчити її прагнути до знань і загального розвитку може бути дуже непросто — адже вона «знає», що це даремно.

14. Не завжди все йде за планом, але до невдач теж можна приготуватися.

На кожного підлітка, який досяг поставленої мети є декілька десятків інших, які з ентузіазмом беруться за справу, але кидають її при першій перешкоді, яка зустрілась на шляху.

Допоможіть вашій дитині зрозуміти, що перешкоди – це ще не кінець світу. Несподівані перешкоди можуть допомогти їм поглянути на ситуацію з іншої сторони або звернути з явно невдалого життєвого шляху в правильний бік.

Крім того, цілком можливо, що життєвої цілі, яка дійсно може припасти їм до душі – поки що не існує. Наприклад, кілька років тому ніхто не міг вибрати в якості місця роботи в Facebook, або, наприклад, в Google. Так і моя робота — робота тренера особистісного зростання — з’явилася зовсім недавно. З’явилася тому, що я її сам для себе створив.

Так що ж робити дитині або підлітку, усвідомивши, що він не в силах детально розпланувати своє майбутнє? Постаратися менше зациклюватися на майбутньому, а більше на тому, що вони можуть зробити прямо тут і прямо зараз, і що піде їм на користь, незалежно від того, що принесе їм це ж майбутнє.

Читати добрі книжки. Писати цікаві книги і статті. Вчитися чомусь новому і застосовувати отримані знання на практиці. Щось побудувати.

Відправитися у справжню подорож у пошуках нових вражень. Допомагати людям. Створювати здорові особисті стосунки. Повірте, все це згодом допоможе йому впоратися з будь-якою перешкодою, яка зустрінеться на життєвому шляху.

15. Довгий шлях починається з одного кроку.

Більшість людей витрачають вільний час на абсолютно непотрібні речі — телевізійні серіали, відеоігри, соціальні мережі і так далі.

Рік такого проведення часу — і в плані особистісного зростання ви залишитеся на тому ж місці, що й були, якщо не впадете вниз.

Але якщо б Ви замість цього кожен день вчилися малювати або практикуватись би у веб-дизайні, або писали статті в блозі, або відкрили і вели власний канал в YouTube, або спробували створити якийсь новий бізнес-проект, або хоча б спілкувалися в соціальних мережах з цікавими людьми… Ось тоді, напевне, Вам було б, чим похвалитися в кінці року.

До того ж так Ви отримаєте велику кількість чудових спогадів та вражень, спогадів, на які завжди можна вказати пальцем, сказавши: «Було дуже цікаво навчитися цьому, і цьому, а потім створити щось нове».

Скільки ваших знайомих можуть похвалитись подібними спогадами? Звичайно ж, найкраще цей спосіб самовдосконалення працює з молодими людьми, хоча б тому, що у них набагато більше вільного часу. Однак скільки б нам не було років, ми все одно можемо робити кроки в потрібному напрямку.

Крок за кроком, день за днем — поки не потрапимо туди, куди ми хочемо.

16. Одні лише поставлені цілі не допоможуть вам досягти позитивних змін, на відміну від щоденних ритуалів.

Чим відрізняються цілі та ритуали? Ваша мета, як батька — стати відмінною рольовою моделлю для вашої дитини, а ритуали — це ті позитивні приклади, які ви створюєте для неї кожен день і на що Ви витрачаєте час і енергію.

Якщо Ви підприємець, то ваша мета — створення успішного бізнесу, а ваш ритуал — це вироблена робоча етика в поєднанні з підходом до менеджменту, маркетингу та продажу. Якщо Ви письменник, ваша мета — написати роман чи оповідання, а ритуал — це розклад, який допомагає Вам писати кожен день.

А тепер подумайте ось про що: якщо б Ви, ігноруючи ваші цілі, цілком зосередилися б на супроводжувальних їх ритуалах, Ви б отримали в у кінцевому підсумку позитивний результат?

Припустимо, що ви хочете скинути зайву вагу, і замість того, щоб постійно думати про мету — «я повинен скинути 5 кілограмів», спрямовуєте свої зусилля на щоденні вправи і здорове харчування… чи отримаєте Ви результат, який вас порадує? Звичайно ж, так.
З часом виконання відпрацьованих ритуалів буде все більше і більше наближати вас до мети, навіть, якщо ви і зовсім перестанете її контролювати. Звичайно, чим раніше ми почнемо практикувати ці щоденні позитивні ритуали, тим більший вплив вони матимуть на наше життя, але це ніколи не пізно зробити і в зрілому віці.

17. Довіра — основа будь-якого прогресу.

Усім нам треба усвідомити, що будь-які продуктивні стосунки повинні бути засновані на довірі. Коли ми беремо когось на роботу або надаємо йому ділову можливість, найбільше ми боїмося того, що ця людина виявиться не гідною нашої довіри — що вона почне лінуватися, або спробує якимось іншим способом обдурити систему.

Природно, що до тих, хто постійно і послідовно заробляє собі хорошу репутацію, довіри куди більше, і таких людей з більшою ймовірністю порекомендують комусь ще.

Саме тому, я раджу Вам з малих років вчити ваших дітей виправдовувати чужу довіру — тобто, вчити чесності, взяти за звичку визнавати зроблені помилки та виправляти їх, а ще завжди робити все, що можливо, і ще трохи більше — як в особистих, так і у професійних стосунках.

Якщо ми будемо дотримуватися цієї філософії, ми неодмінно заробимо собі хорошу репутацію, і люди почнуть більш відкрито нас хвалити і підтримувати. Хіба може бути кращий спосіб знайти нову роботу, інвестиції в бізнес або просто ще одного хорошого друга.

18. В житті вистачає і поганого, і хорошого, але в підсумку добро завжди перемагає зло.

Найкраще в свій час про це сказав Уолт Дісней: «Діти — теж люди і вони повинні докладати зусиль, щоб чогось навчитися і щось зрозуміти, так само, як і дорослі повинні докладати зусиль, щоб розвиватися і ставати кращими. Але важливо також визнати, що життя складається із світла і тіні, і було б неправильно і нещиро підсолоджувати картину світу, роблячи вигляд, що в ньому немає тіней. Добра в цьому світі все-таки більше, і воно сильніше ніж зло, але ви покажете дитині поганий приклад, роблячи вигляд, що зла не існує та, ховаючи дитину від реальності. Головне — показати дитині, що добро завжди може перемогти зло».

19. Кожен, кого ми підпускаємо до себе, має важливе значення.

Намагайтеся проводити більше часу з хорошими людьми – розумними, мотивованими та цілеспрямованими. Будь-які стосунки повинні допомагати Вам, а не шкодити.

Вибирайте біля себе тих людей, які відповідають вашим ідеалам людини. Вибирайте для друзів тих людей, знайомством з якими можна пишатись, людей, якими Ви захоплюєтесь, які здатні любити і поважати Вас. Тобто, людей, які самою своєю присутністю роблять ваш день яскравішим.

Саме наше оточення робить нас тими, ким ми є, і тими, ким ми можемо стати. Життя надто коротке, щоб витрачати зайвий час на тих, хто висмоктує з Вас щастя.

Коли ви звільняєте своє життя від негативних людей, ви отримуєте можливість стати СОБОЮ. А це єдиний спосіб жити по-справжньому. Те ж саме повною мірою стосується і ваших дітей.

20. Деякі люди будуть неправильно говорити про нас, що б ми не робили.

Якщо ми хочемо прожити щасливе життя, ми повинні з розумом витрачати свій час, бути по-справжньому задоволеними тим, хто ми є, і ніколи не дозволяти чужим дріб’язковим судженням нас зачепити.

Ми не потребуємо загального схвалення для того, щоб бути щасливими або жити хорошим життям. Так що постарайтесь переконати дитину у спілкуванні з такими людьми взяти на озброєння наступний девіз: «Я поважаю вашу думку, але мені вона не цікава».

Навчіть їх шанобливо і ввічливо спілкуватися з іншими людьми, при цьому не забуваючи відстоювати свою думку. Нехай цей девіз стане їхньою відповіддю будь-кому, хто спробує засуджувати те, у що вони по-справжньому вірять, або те, що робить їх собою.

Якщо чесно, поруч з нами, ким би ми не були, завжди знайдеться хтось, хто буде неправильно судити нас за нашими словами, вчинками та думками, але це нормально.

Ми вплинули на їх життя, а от їм впливати на наше не дозволимо.

І ще кілька думок… Про те, як стати чудовими батьками.

Якщо чесно, ніхто з нас не буває готовий стати батьками — раз за разом розуміння того, що відтепер ми відповідаємо не тільки за себе, наздоганяє нас раптово. Бути батьком (матір’ю) — роль, яка кожен день вибирає нас, а не навпаки.

І, можливо, через тиждень, місяць, а може, і через кілька років Ви відкриєте свої очі, поглянете на прекрасну дитину на ваших руках, і раптово усвідомите, що це саме та відповідальність, яку ви повинні виправдати будь–якою ціною.

Тільки зробити це ой як нелегко. Часом ця відповідальність може здаватися важкою, а то і зовсім непідйомною. Поки Ви не зрозумієте і не приймете той факт, що Ви по своїй добрій волі полюбили свою дитину так, як нікого раніше — навіть більше, ніж Ви любите своїх батьків.

І тільки усвідомивши всю глибину цієї любові, про яку Ви ніколи не зможете розповісти вашій дитині в повній мірі, ви зрозумієте ту трагічну, але водночас неймовірно прекрасну, нерозділену і сліпу любов, яку відчували або відчувають до Вас ваші батьки.

Так що навіть, коли для вас настають важкі часи і стрес накриває Вас з головою, просто намагайтеся не йти у себе, і бути зі своїми людьми. Зачекайте — і все погане зникне без сліду, а поки що просто йдіть вперед, крок за кроком.

Нагадайте собі про те, що бути батьками — це не тільки мати відношення до появи на світ дитини, це ще й щоденний і вимогливий ритуал. Щоб залишитися в пам’яті дітей в майбутньому, Ви повинні постійно бути в їх житті зараз — навіть, коли для вас це складно і незручно.

Кожен день ми робимо невеликий внесок у сховище пам’яті наших дітей, і чим частіше ми проводимо час разом з ними, тим більшим стає цей внесок.

Будьте разом з ними і навчіть їх вірити в себе — покажіть для них приклад, станьте для них людиною, якій можна вірити. Людиною, яка слухає. Людиною, якій вони зможуть довіритися без всяких умов.

Повірте, коли Ви в літньому віці озирнетеся на своє життя, Ви зрозумієте, що це було найважливіше, що Ви тільки могли зробити.

І наскільки хорошим батьком би ви не були, ви все одно не зможете залишитися з вашою дитиною назавжди. Рано чи пізно вона відправиться у доросле життя.

Чим краще Ви впораєтеся зі своєю батьківською відповідальністю, тим швидше і впевненіше ваша дитина стане по-справжньому самостійною і цілісною особистістю, здатною йти своїм життєвим шляхом без вашої підтримки.

Така гірка і водночас солодка доля по-справжньому хороших батьків.
Тож давайте приймемо її — разом…

Якщо у Вас є що сказати після прочитання цієї статті, будемо дуже вдячні, якщо ви залишите коментар.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: