Чому батькам дітей, які плачуть, потрібна підтримка, а не ваші зауваження

Перша реакція, коли чуєш дитячі плачі десь в громадському місці, — піти якнайдалі від джерела звуку, щоб зберегти нерви. Якщо маневр не вдався і нерви з вухами опинилися в зоні ураження, настає 2-й етап — обурення. Люди на цій стадії схильні осудливо глянути, насварити, прокоментувати, часом досить голосно, щоб думка точно дійшла до недолугих батьків в епіцентр плачу. Але якщо ви все-таки опинилися поруч з малям, яке вирішило повідомити світу все, що думає про нього в найбільш доступній для свого віку формі, стримайтеся, тому що є відразу кілька причин для такого рішення.

Автор Тутка ділиться узагальненим досвідом (своїм та інших батьків) і пояснює, чому, почувши ридання чужої дитини, треба відмовитися від звичного невдоволення (навіть якщо ваші діти собі такого ніколи не дозволяють).

Іноді дітей важко заспокоїти

І це нормально. Заспокоїти малюка, який плаче, не завжди виходить навіть вдома, у звичних для нього обставинах, коли ціла сім’я танцює навколо з брязкальцями. На вулиці завдання завжди набагато ускладнюється, особливо якщо дитина перша і батькам не вистачає досвіду.

Діти до 3-4 років (а мова піде саме про них) часто не вміють розмовляти або говорять погано, а тому не здатні чітко викласти причину своїх сліз. А причин цих може бути мільйон — від заборони облизувати асфальт до того, що трава зелена, не кажучи вже про банальні кольки чи зубки, які ріжуться. Те, що 6-річній дитині можна пояснити, дитина молодшого віку не зрозуміє через свій вік.

І вони відчувають настрій довколишніх

Зате вона повністю може зрозуміти мову тіла. Мама спокійна і ласкава? Шанси на відновлення тиші різко збільшуються. Мама нервує через те, що незнайома жінка уїдливо висловилася про сучасні методи виховання (і добре якщо справа обмежилася лише словами, деякі можуть полізти до візка або схопити дитину), і рухається невпевнено і різко? Готуйте навушники.

До того ж чим менше уваги ви заберете у мами зауваженнями, тим більше її дістанеться дитині, що теж допоможе якнайшвидше досягти спокою.

Більше за всіх стрес відчувають батьки дитини

Коли дитина плаче, нам некомфортно. Це інстинктивна реакція, з якою нічого не вдієш. Якщо малюк не ваш, то можна піти геть або хоча б приглушити звук навушниками або берушами. Але батькам немовляти діватися нікуди. Сльози, соплі, крики й до того ж осуд довколишніх падають на їхні плечі. Автор статті кілька разів опинялася в таких ситуаціях, і це завжди жахливий стрес для людини з хорошим слухом, яка не любить створювати іншим людям дискомфорт (тобто для переважної більшості сучасних батьків).

Але ж їм і так важко

Народження дитини змінює все. Так, часто молодим батькам допомагають бабусі й дідусі, іноді нянька, але основне навантаження все одно лягає на них. Якщо весь час сидіти з дитиною, не зустрічатися з друзями, не гуляти містом, не подорожувати, можна збожеволіти від одноманітності.

Так що не варто вимагати миттєвої реакції від молодої мами, яка, може, подруг не бачила вже кілька місяців і скоро вовком завиє від нудьги. Це називається «соціальна ізоляція», і мало хто опиняється в ній так само неминуче, як жінка, яка недавно народила. Навіть найбільш любляча мати найбільш довгоочікуваного немовляти потребує нових вражень і живого спілкування з дорослими людьми, які будуть розмовляти з нею не тільки про пелюшки. Але вічні недосипання, гормональні стрибки, обмеження в їжі при грудному вигодовуванні, постійне занепокоєння і хвилювання, чи все зроблене правильно, — це лиш половина труднощів.

Друга половина — думка інших людей. На жаль, багато батьків досі стикаються з тим, що будь-який перехожий вважає нормальним прокоментувати їх методи виховання, пригрозити дитині чортиком або дядьком поліцейським, впихнути брудну карамельку дитині з діатезом або самому влізти в чергу попереду («Ви ж молоді, почекаєте»). Ось тільки перехожий йде, а батьки залишаються, часто невиспані, втомлені та змушені розгрібати наслідки чужого втручання.

Тому дайте їм зрозуміти, що все гаразд

💈CFC BARBERSHOP 💈💈QUANDO UN BIMBO PICCINO HA BISOGNO DI UN INCORAGGIAMENTO 💈SUCCCCEDE ANCHE QUESTO !!!

Gepostet von CFC Staff Parrucchieri Unisex am Samstag, 17. November 2018

Адже плач для маленької дитини — головний засіб спілкування з довколишніми, і плакати для неї абсолютно природно.

Отож не варто накручувати ситуацію. Варто стримати роздратування, ввімкнути музику в навушниках (або одягти беруші, в літаках їх видають всім бажаючим) і допомогти молодій мамі чи молодому татові: пропустити в черзі, поступитися місцем або хоча б просто посміхнутися. Часто такі дії — знак звичайної ввічливості, нічого важкого або особливого, але кожен з них демонструє розуміння і людяність, нагадує, що незнайомці можуть бути чуйними. Батькам дитини стане трохи легше, а у світі примножиться добра. Вони будуть вам вдячні. Може не зараз, коли термінова проблема голосно вимагає негайного вирішення, але пізніше — обов’язково.

А ви часто чуєте дитячий плач в громадських місцях? Як поводитеся в такі моменти?

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Back to top button
Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker