Можна, я висловлю свою думку від імені «тупої дитини»?

«Дитина, 5 років. 2 проклятих години вчимо букву “Б”, переходимо до “В”, а через півгодини вона уже “Б” забула. Це що, тупість така? Чи час до лікаря?»

Такі пости я бачу в соцмережах і чую на дитячому майданчику регулярно. І не можу мовчати. Не тому, що я дитячий психолог. Не тому, що педагог зі стажем. Адже я навіть не мама зі стажем: моїй дитині і 2 років немає! Все простіше. Я сама є цією тупою дитиною.

Мене звуть Ася Явіц, я веду чесний і смішний телеграм-канал «Будні поганої матері» і хочу стати на захист всіх «тупих» дітей.

У 7 років я читала 32 слова за хвилину по складах. В кінці 1-го класу мою маму викликали до школи «на розмову». У нас напередодні був читацький сейшен для всієї паралелі: кожна дитина повинна була принести свою улюблену книжку і пропіарити її. Одна дівчинка принесла «Маленького принца». Найбільший відмінник приніс, звичайно, Жюля Верна. А я принесла розмальовку. З феями. Текст там теж був, до слова! Ну щось, наприклад: «Це фея Флора». Або «Розфарбуй фею Фауну і фею Флору. Які гарні у них сукні». Вчителька чомусь цього не оцінила.

Моїй мамі взагалі було нелегко. Довелося розлучатися з упевненістю в своїх фантастичних здібностях до материнства. А що ще робити, коли спочатку у тебе народжується дитина, яка у 8 місяців шахові фігури розставляє по клітинках, в 1,5 цитує Мандельштама з табуретки, а в 2 читає його самостійно… але наступна твоя дитина починає ходити в 2, а в 5 грає шахами і книжками в ляльки?

З математикою у мене було ще гірше: коли тато вкінці 3-го класу намагався мені все ж пояснити, що при перенесенні з однієї частини рівняння в іншу знак змінюється, то через 3 години карниз зрозумів і звалився. Але я вистояла. Мій мозок не піддався цим логічним поясненням.

Мене водили до психологів, вони показували мені картки. Ще давали таблетки. Я ж не просто була тупою, я ще смоктала палець до 7 років і смикала пупок. Психологи і лікарі призначали ліки пачками. Дідусь-лікар побачив один з цих списків і сказав, що це прекрасний рецепт «овоча під слюнями по-психіатричному». Але в ляльки шахами, каже, грати перестане, звичайно.

Це я все до чого? До того, що у мене 2 червоних дипломи – економічного та філологічного факультетів. У 3-му класі я читала краще за всіх на паралелі. Звісно, допомогли таблетки, які я регулярно викидала в сміття.

Як це все вийшло? Само собою. Просто коли прийшов час. Гаразд-гаразд, з читанням не саме собою. Але без крику і ременя вже точно.

Після виклику до школи з приводу розмальовок мама плюнула на психологів і ціле літо я була зобов’язана щодня читати по сторінці «Пригод Цвяшка». Вголос.

А восени мама читала мені на ніч всякі книжки сама. Але вечорами у неї, крім читання, було ще багато “неважливих” справ – вечерю там приготувати, десь прибрати, підготуватися до завтрашньої лекції. І вона стала “не встигати” читати мені. А між іншим, важко лягти спати, залишивши самотнього Тіма Талера плакати в темному парку. Не дізнавшись, що ж було далі! Тому доводилося дочитувати самій.

Потім було не дуже круто слухати одне і те ж по другому разу, але не признаюся ж мамі, що я навчилася читати? У якийсь момент вона все ж таки застала мене за цим ганебним заняттям, але читати вголос не припинила, лише продовжувала тепер з іншого місця.

А з математикою вийшло ще простіше: у 8-му класі я якимось чудом потрапила до найсильнішого математичного класу школи. І там був нереально крутий вчитель, який не просто добре пояснював, але і був цікавою і різнобічною людиною. Спочатку я доробляла класну роботу вдома по 3 години. Потім якось непомітно зрозуміла, що математика – єдиний предмет, в знанні якого я впевнена на 100%, якщо мене серед ночі розбудити.

Так що, якщо ви батько «тупої» дитини, яка на зло вам не хоче вмикати свій мозок, я прошу, дуже прошу – не чіпайте її. Дайте їй час. Багато часу. Дізнайтеся її мотивацію. Знайдіть гарного вчителя. Не того, хто всі соки вичавить, а такого, який зацікавить. І так, що дитина сама знайде потрібну олімпіаду і переможе в ній.

Вірю, що сили закінчуються, вірю, що вам в цьому віці з легкістю давалися всі ці “у Марійки було три яблука, а Василько дав їй ще одне”. Але якщо ваша дитина цього не розуміє, то можливо, вона просто бачить проблему з іншої точки зору? Про яку Марійку йде мова – про ту, яка з дачі чи ту, яка з садочка? І якщо це Марійка з садочка, то навіщо їй яблука? Вона ж їх не їсть. І взагалі, чому Василько ні з того ні з сього дав їй ще? А банальні “скільки у кого стало” почнуть хвилювати її пізніше, коли прийде час. Або не почнуть – без них теж можна бути щасливими, га?

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Back to top button
Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker