Звернення до підлітків від молодого вчителя, який втомився переконувати у важливості свого предмета

Цей лист – це скоріше крик душі, ніж звернення. Але він однаково корисним і дітям, і дорослим.

“Дорогі підлітки, ви любите школу? Хоча ні, заждіть! Напевно, ви вважаєте її прикрою необхідністю, з якою доводиться миритися. Ви з великим задоволенням посидьте в соцмережах, погортаєте пабліки і подивітеся черговий серіал. Звичайно, ви також можете зайнятися чимось корисним, аби це не було пов’язане зі школою.

Мабуть, ви вважаєте вчителів надміру прискіпливими і не завжди справедливими. Багатьом з вас хотілося б “поставити їх на місце”, щоб затвердити свою правоту.

Відкрию тємницю: вчителі й так часто в собі сумніваються. Ви не повірите, їх сильно турбує запитання, яку поставити оцінку, як об’єктивно оцінити знання учня і в той же час мотивувати його бути кращим. Учитель переживає, наскільки добре ви здаєте пройдений матеріал, чи подобаються вам уроки, чи цікаво вам і як ви ладнаєте з однолітками.

Якщо ви звернетеся з ввічливим запитанням, як вам виправити оцінку або показати, що ви знаєте предмет, учитель з вдячністю допоможе вам і поставить більш високий бал. Його тішить, коли учні отримують задоволення від навчання.

Але ви, звичайно, тут не для того, щоб розважати вчителів, та й звідки взятися задоволенню? Адже навчання – це смертельна нудьга.

Тоді не дивуйтеся, що багато дорослих людей готові викладати кругленьку суму за навчання. Вони відвідують семінари та лекції, оплачують стажування і жадібно поглинають знання. Вони радіють можливості посидіти за партою замість роботи! І починають відчайдушно нудьгувати за шкільними роками, коли все, що від них вимагалося – добре вчитися. Їм не треба було робити “суспільні блага” і піклуватися про побут. Ловіть момент, дорогі підлітки, ловіть момент!

Ніколи після школи ви більше не будете дізнаватися стільки нового!

Подивіться на школу не як на каторгу, а як на одне з найчудовіших місцин. Під час навчання у школі я вважала тангенси й інтеграли, правила української мови, завдання з фізики і закон Авогадро чимось буденним і нудним. Я мріяла, що коли виросту, буду дізнаватися більше і більше нового. Але все вийшло абсолютно навпаки.

Все, що ви знаєте, поступово вивітрюється з голови, і ваша ерудованість падає вниз. Так що дуже часто найрозумнішою людина буває в момент отримання атестата. А тепер задумайтесь. Якщо це так, чи задоволені ви вашим “найрозумнішим станом”? Гарна новина: чим розумніші ви зараз, тим більше шансів у вас продовжувати розумнішати – просто тому, що ви знаєте ЯК. Наш мозок створений для отримання нових знань.

Ви не повірите, але можливість вчитися – це одне з найбільших доступних задоволень. І ті речі, які ми звикли приймати за розваги, набагато нудніші. Можливо, ви більше ніколи не стикнеться з наукою настільки тісно!

Так, шкільна програма не може вам дати всі знання в світі, але вона зробить вас значно розумнішими, освіченішими і грамотнішими за більшість ваших однолітків минулого і позаминулого століть. Університет же допоможе вам поглибити знання і навички. Але вже в тій сфері, яка вам дійсно цікава.

Якщо ви виберете професію юриста, економіста чи політолога, то школа залишиться єдиним місцем, де у вас буде можливість попрацювати з мікроскопами, зробити хімічні досліди або поекспериментувати зі складанням електроланок. Так, зараз в ваших очах це виглядає рутиною, але коли ви станете дорослим паном або панею, вони назавжди кануть в світ науки і будуть нескінченно далекі від вас.

А за партою ви до неї (до науки) торкаєтеся, ви у країнах-кандидатах, отримуючи прекрасну можливість трохи розібратися в наукових тонкощах. Можливо, ви займетеся наукою всерйоз. Тоді постарайтеся належно оцінити уроки літератури й історії. У нашій країні мало людей по-справжньому знають історію, а це – катастрофа особистості. При такому стані речей одного разу дорослі перестануть розуміти, в якому світі живуть і що його таким зробило.

Література? О, якщо ви відчуєте смак класичної літератури, то раз і назавжди навчитеся відрізняти гарні книги від поганих. Можливо, що більше ніколи вашою думкою не будуть так цікавитися, як в школі.

Те, що ми читаємо, формує наші думки. Ви вільні вибирати, подобається вам думати художнім стилем або його коротким змістом. Ось учитель запитує у вас: “Чи варто прислухатися до почуттів або розуму? Чи заважає різниця характерів дружбі?” Ви, самі того не підозрюючи, вчитеся відповідати на питання, на які не кожен дорослий дасть відповідь.

Три “Не”:

1. Не вішайте на себе ярлик “технаря” або “гуманітарія”. В загальноосвітній школі не дають вузькоспеціальної освіти. Знання тут виконують загальнокультурну функцію, щоб в майбутньому ви змогли стати всебічно розвиненою людиною.

2. Будь ласка, не списуйте. Учитель завжди бачить, чи робили ви роботу самі. Навіть якщо не скаже вам про це. Іноді й ми, педагоги, втомлюємося боротися за вас.

3. Не бійтеся поганих оцінок за помилки. Вони набагато краще п’ятірок за списані завдання.

Ми можемо злитися, впадати у відчай, сваритися, але ми не зможемо навчити вас вчитися, якщо ви не підете нам назустріч…”

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Back to top button
Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker