Атракціон небаченої щедрості або НЕ гадити – безкоштовно

За рік, що минув з моменту мого переїзду з України до Норвегії, я прочитала приблизно двадцять томів коментарів-нарікань про те, як погано жити в Україні, тому що вона не така багата, як Норвегія.

Не буду заперечувати, звичайно, для життя рівня «АХ» необхідні бюджетні кошти, низький рівень корупції, чесні суди, прозоре законодавство і медична реформа.

Те, що зрушується з місця поволі, як тектонічні плити, і не завжди залежить від вас безпосередньо.

Але існує величезна кількість способів покращити щоденне життя до рівня «ОК».

По-перше, своїми руками, по-друге, безкоштовно.

Як я згадувала у вчорашньому пості про норвезькі «хрущовки», як не гадити в під’їздах – це безкоштовно.

Одного разу зробивши ремонт в під’їзді (роблять же його вряди-годи!), берегти його, не розмальовувати стіни і не ламати перила – безкоштовно.

Не красти і не бити лампочки – безкоштовно.

Хочете гарних будинків? Хочете, щоб навіть в нудних спальних районах не так хотілося повіситися? Безкоштовно не застеклюйте балкони (дані архітектурні конструкції взагалі не призначені для скла, тим більше перероблення їх під пластикові будки).

Безкоштовно заберіть з них непотріб, викиньте нарешті це старе відро із залишками фарби на дні й поламаний триколісний велосипед молодшого онука, котрий одружився на минулому тижні.

Безкоштовно просушіть свої труси не під стелею на очах у всього району, а на сушарці врівень з огорожею.

Поставте на балкон два стільчики, посадіть у горщик з-під вазонів (стирчить у вас порожнім з моменту заселення будинку) чорнобривці (безкоштовно зберіть насіння з клумби біля під’їзду) – і вуаля! Спільними зусиллями будинок виглядає майже, як у Європі.

Собака. Собаку тримати дорого. Годувати-лікувати-повідки-іграшки.
Піднімати за ним лайно на прогулянці – безкоштовно. Для цього не потрібні спеціальні брендові пакетики для екскрементів. Використовуйте ті, які залишилися від овочів з супермаркету.

І, до речі, тримати собаку на повідку – теж безкоштовно. А ось лікувати покусану чужу собаку або дитину – дорого. І навіть клеїти на стовпі оголошення «Зник домашній улюбленець, діти плачуть, винагороду» – і то дорожче.

Ви заздрите моїм фото з чистих норвезьких лісів, де гуляють з дітьми і їздять на велосипедах?
Так, прибирати за собою сміття після пікніка – не коштує ні гривні.

Ви заздрите, що в Норвегії вкрай рідкісні ДТП, а діти не гинули в аваріях вже кілька років?
Причина не в тому, що ми тут всі на Тесла (с).
Не перевищувати швидкість – безкоштовно.
Не гальмувати, підрізавши когось – безкоштовно.
Пропускати пішоходів на переходах і не їздити по зустрічній – безкоштовно.
Пристібатися! Безкоштовно.

Навіть на іржавій «копійці».

Дорогі пішоходи, не лізьте на червоне світло, не переходьте зебру в темному одязі вночі взимку – це теж безкоштовно.

Здоров’я?

Ви часто говорите мені – ось в Норвегії живуть до 90 років, тому що там найбагатша країна на світі.
О так. Важливість своєчасної медичної допомоги ніхто не скасовує.
Але дожити в доброму здоров’ї до 90 років – це не тільки коли тебе врятують від інфаркту в 75 в пристойній, гідній клініці.

Це і стиль життя. Багато в чому абсолютно доступний будь-якому українцеві.

Наприклад, не пиячити. Пити спиртне – це дорого. А ось НЕ пити – безкоштовно.
Те ж саме з не курити. А там гляди, і буде менше шансів в майбутньому нарікати на дороге лікування від раку легенів і цирозу печінки.

Профілактика – майже безкоштовно. Стежити вчасно за своїм здоров’ям. Відвідувати лікаря, коли ще не болить. Так, лікувати зуби дорого. Але чистити їх безкоштовно.

Здавати раз на рік загальний аналіз крові в районній поліклініці, щоб вчасно реагувати на зміни – практично безкоштовно.

Я живу в багатій країні, де мене якщо що будуть добре лікувати за рахунок держави. Але я здаю кров раз на рік, просто щоб пильнувати. І чоловіка привчила. А ви коли востаннє?..

Тут, в Норвегії, люди похилого віку і бабусі ходять бадьорим кроком. Тому що вони все життя безкоштовно гуляють по нерівномірній місцевості (замість того, щоб стирчати перед телевізором). І бігають, починаючи з молодості. Ні, не в дорогих спортзалах на дорогих доріжках. А по вуличних доріжках. Тренуючи серце, м’язи і суглоби.

Так, не всіх хвороб можна уникнути, просто ведучи здоровий спосіб життя. І хто не курить і не п’є, той здоровеньким помре. Тільки він помре в дев’яносто, а ви, розумники – в шістдесят, якщо дуже пощастить.

Ось, наприклад, не товстіти – безкоштовно.

Ті, хто кажуть, що харчуватися правильно дуже дорого – лукавлять. Відійдіть від полиць з написами «еко» і «глютен фрі». Це не більше, ніж маркетинг.

Не переїдати, стежити за калорійністю, зменшити солодощі й стежити, щоб в тарілці було якомога менше жирних солоних консервів, а якомога більше кислої капусти і гречки – жахливо, жахливо нудно. Хто б сперечався. Але ми ж не про розваги зараз ведемо мову, а про гроші, так?

Робити багато щеплень безкоштовно. Похорон – дорого.

Виглядати, як літні іспанські синьйори? О, це недосяжно, адже вони багаті, а ми зубожілі.

Але не просто так я пригадаю саме іспанських бабусь, а не німецьких або норвезьких. Іспанія – бідна країна. Без шику. І скільки я не придивлялася до їх бабусь в спальних районах Мадриду, я не побачила на них брендового одягу.

Розумієте, вони виглядають як синьйори просто тому, що чисті й не носять блузу в фіолетову стрекозу зі спідницею в червоно-коричневі квадрати.

Що змушує нашу пересічну паню, прийшовши на ринок або навіть на секонд-хенд, на тих самих умовах купити не темну спідницю і світлу блузку, а леопарда і горошок? Бідність? Ах, ну так. У неї не було грошей вчитися в академії стилю в Парижі. Олігархи винні.

Ті ж олігархи винні, що ти не стрижеш нігті та не миєшся. Митися милом вранці і ввечері – безкоштовно. Але, зайшовши в київське метро, розумієш, що, мабуть, це недоступна розкіш для простих смертних.

Ще дуже безкоштовно знаєте що?

Мовчати.

Не теревенити по телефону, коли керуєш маршруткою, переповненою людьми. Та й сидячи на місці пасажира, теж не розмовляти.

Не кричати «Відкрийте задні – і далі матюки!»

Не сідати поруч з незнайомою людиною і не звертатися до неї пристрасно: «До чого країну довели!»
Не давати порад, поки вас не попросять.

Не лізти з переконанням, прийшовши до своїх вже дорослих дітей, які живуть окремо. Не подобається дружина сина? Зятьок не дотягує? Онуку шапочку не одягнули?

Стуліть рота. Сидіть мовчки на дивані, пийте чай.

Важко говорити? Підіть тоді побігати.

Будете більше рухатися, доживете до дев’яноста,  як в Норвегії.

І в родині мир та спокій, Божа благодать.

І квіточки на балконі.

Абсолютно при цьому безкоштовно, зауважте.

 Автор Sana Feldgendler

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Close