Чесна історія про те, що бути батьком дочки-підлітка важко, зате точно не нудно

Слава Се, перш ніж стати відомим блогером і письменником, встиг отримати психологічну освіту і попрацювати у психофізіології, потім подався у бізнесмени і став членом ради директорів на декількох підприємствах. Після кар’єрного зльоту і народження 2 дочок він кинув бізнес і влаштувався сантехніком, щоб більше часу проводити з дітьми і займатися творчістю.

Зараз він пише іронічні історії про себе і свою сім’ю. Він з власного досвіду знає про труднощі виховання підлітків і про те, як не втрачати в цій непростій справі почуття гумору.

Ми в Тутка завжди раді ділитися гарним настроєм і цілком за здорове почуття гумору в будь-якій життєвій ситуації, тому публікуємо одну з розповідей Слави Се, яка змусить вас посміятися від душі.

Ну все. Почалося

Щоб не залишитися в 14 років старою дівою, Ляля розпочала «стосунки». Домовилася з якимось Миколою. На перервах вони зустрічалися, разом відвідали їдальню, потім парк і потім ще листувалися. Увечері Лялі набридла ця брехня, вона кинула Миколу. Сказала за вечерею:

– Любов – це дурня. Цілий день коту під хвіст, нічого зробити не встигла. Тільки ідіоти витрачають на це час.

Я ледве втримався від оплесків, настільки був згоден. Розповів, як сам витратив молодість на ці дурниці. Краще б навчився грати на фортепіано, зараз був би як Цискарідзе.

Мій внутрішній педагог тріумфував. Розумна і освічена донька – справжня радість. За таку можна взяти гарний викуп: магнітофон або навіть комп’ютер.

На наступний день Ляля прийшла із засосом. Я вдивлявся з різних сторін, сподіваючись на просто немиту шию. Що сказати – не знав. Склав ряд запитань, на які потрібно відповісти перш, ніж кричати. Ось вони:

  1. Чи обов’язково кричати на доньку певними словами чи можна просто нагавкати?
  2. Де купити недорого дівочий нашийник з шипами назовні?
  3. Як сказати, що я готовий до онуків, ні до чого при цьому не закликаючи?
  4. Чи буде засос просвічуватися крізь гуаш? Або відразу водоемульсійкою?
  5. Що мені одягнути в школу, щоб не було видно сокирища?
  6. Якщо зловлю Миколу, чи правильно бити його по зубах?
  7. А якщо Микола – здоровило, то чи писати мені тоді про свої зубки смішний фейлетон чи сказати, що я запух від ін’єкцій силікону?

Знову пішов поглянути. Думав: нехай це буде бруд, ну будь ласка, лиш би бруд. Раптово Ляля взялася в боки і сказала гордо:
– Так! Це засос!
Не чекаючи, поки я зміню колір шкіри з питального на окличний, пояснила:
– Катруся зробила. Ми дуріли.

Вчора приходила ця Катруся. Просто в гості, не цілуватися. 14 років, зріст 180 см. Такими губиськами можна тягти тролейбус на буксирі. Нам ще пощастило, що засос не залазить на спину і потилицю. Я знову формував запитання. Список №2 вийшов коротший.

  1. Катруся, це справді ти його зробила? Чи все-таки Коля?
  2. Що краще для мене самого? Розкрити змову чи вдати деменцію?
  3. І як зупинити Катрусю в її прагненні жартувати?

Колись останній суддя запитає, як я виховував дітей. У відповідь я покажу переліки запитань. І мені щось та й вибачать. Хоча б за муки.

За матеріалами Facebook

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Back to top button
Close