Повчальна історія про те, що життя не вічне

По доріжці міського парку молода мама вела за руку трирічну дівчинку. Точніше, тягла. Дівчинка впала в істерику. Швидше за все, дитина втомилася і хотіла спати. Але щоб укласти дочку в ліжко, спочатку потрібно було відвести її додому.

А та впиралася і голосно плакала, широко розкривши рота. Дитячі сльози не припиняли текти. Мама намагалася взяти дівчинку на руки, але вона викручувалася всім тілом, так що задиралася курточка, і оголювалися маленькі спинка та животик.

З найближчої лавки раптом підвівся літній чоловік, і попрямував назустріч цій парі. Він присів перед дівчинкою так, що їхні обличчя опинилися на одному рівні, і сказав:

– Поглянь, що у мене є!

Дівчинка зацікавилася, але відразу здаватися не хотіла. Продовжувала кричати, але трохи приглушила звук і почала спостерігати за рукою чоловіка. А він дістав з кишені невеличку яскраву кульку, показав її дівчинці, потім накрив другою долонею, поводив в повітрі руками, сказав дівчинці:

– Ану дмухни!

Дівчинка одразу замовкла і старанно подула на чоловічі долоні. І, о чудо! Услід за пальцями чоловіка з кульки нескінченною різнобарвною змійкою потягнулися блискучі шовкові стрічки. Від захвату очі у дитини округлилися, а сльози вмить висохли.

А чоловік уже дістав з кишені інший предмет – паперову трубочку, яку він смикнув догори. Та сильно видовжилася і раптом вибухнула на кінці яскравою паперовою квіткою. Він вручив квітку дівчинці, яка вже голосно сміялася.

– Дякую Вам дуже, – сказала молода жінка і потягнула дочку за руку. Дівчинка дозволила себе відвести. Вона кілька разів озирнулася, щоб помахати чоловікові затиснутою в руці квіткою.

Він дивився їм услід. Клоун. Старий колишній клоун. Майже рік вже без виступів. Їздити з гастролями пересувного цирку у нього вже не було ні сил, ні здоров’я. Ну, а в інших відомих цирках не було потреби у схожих артистах.

Він почувався нещасним і нікому непотрібним. Жив самотньо на свою скромну пенсію. Десь був у нього дорослий син, народжений від стосунків з молоденькою продавчинею. Син, який не хотів визнавати батька-клоуна. Соромився.

Від туги він почав частіше випивати, але розважив, що добром це не закінчиться. Почав виготовляти нехитрі клоунські штучки для простих, але видовищних фокусів. Це завжди входило в його програму – клоунада з елементами фокусів. Носив свої фокуси в кишені, і вони, немов зігрівали його серце.

Сьогодні він плентався додому і відчував себе майже щасливим. Вперше за довгий час його мистецтво виявилося для когось потрібним. Він згадував очі цієї дівчинки, і в його вухах дзвенів сміх сотень дітлахів, яких він смішив раніше.

Підходячи до свого під’їзду, він побачив коротко підстриженого хлопця в спортивному одязі, який сидів на лавці. Біля його ніг стояла велика сумка. Хлопець дивився в землю, а коли підняв очі, чоловік швидше відчув, ніж зрозумів – син! І застиг на місці, не наважувався ніяк зробити крок. І раптом відчув щось схоже на почуття провини перед сином за свою клоунську професію.

Молодик піднявся з лавки, але зробити крок назустріч теж не наважувався. Так і стояли, дивилися один на одного. Син першим порушив мовчанку.

– Тату, це я.

– Синку. Такий дорослий став, – і затремтіли і голос, і серце.

– Тату! – син уже був поруч, обхопив батька за плечі і, ляскаючи його по спині, все повторював, – тату, тату, тату… ти пробач мені.

-Ну що ти, синку, що ти…

У сина в кишені озвався телефон.

– Так, так, все нормально. Ви скоро?

Чоловік раптом побачив молоду жінку і маленьку дівчинку, що наближалися до них. Від сліз в його очах потьмарилося, і він не міг розгледіти їх облич. Бачив тільки яскраву паперову квітку в руці дитини. Його квітку. Витер рукавом очі.

– Це мої дружина і дочка. Я залишився тебе чекати, а вони погуляти пішли. Настю, познайомся з дідусем.

Маленька Настя, дізнавшись, що цей кумедний стариган і є її рідним дідусем, до якого вони їхали, дуже зраділа.

Пізніше вони всі зібралися за столом на кухні у батька. Настя не бажала розлучатися з дідом і сиділа у нього на колінах, де незабаром і заснула. Неймовірна, ніколи досі не відчута ніжність огорнула всю його душу. Дитина солодко засопіла, а він вбирав, вбирав у себе ці відчуття спорідненості. Рідна кров. Його кров.

– Давайте я її заберу, – запропонувала молода невістка.

– Я сам, сам, – сказав пошепки. Не хотів розлучатися зі своїм щастям, яке несподівано звалилося на нього.

Відніс дівчинку на ліжко. Поклав прямо на свою величезну м’яку ковдру. Підійшов син. Заговорив неголосно.

– Я ж тільки коли сам батьком став, зрозумів, яким дурнем був. Уявив, що моя дочка б раптом засоромилась, що я простий зварювальник…

Він помовчав, опустивши голову.

– Мама як?

– Мама померла. Рік тому. Ось я і подумав – життя не вічне. Не можна батькові з сином ось так… окремо. Від матері мені квартира в тому місті залишилася, тому ми вирішили її продати і ближче до тебе переїхати. Роботу я в будь-якому місці знайду. Ти на це що скажеш? А поки туди-сюди, будемо орендувати житло.

– Навіщо ж орендувати, синку? – стрепенувся батько, – у мене ж дві кімнати. Живіть, місця вистачить.

І він з любов’ю дивився на сплячу онуку, думаючи про те, які ще фокуси їй покаже. У нього знову з’явився глядач.

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Close