Щоденник школяра (Браво автору!)

Щоденник школяра.

1 КЛАС. Сьогодні був перший день у школі. Вчителька сказала, що вчитися прийдеться ДВАНАДЦЯТЬ РОКІВ!!! Мені здається, вона щось плутає, адже читати і писати я вже вмію. Зі мною за парту посадили якесь руде дівчисько, таке погане!

2 КЛАС. Вчителька мала рацію – вчитися треба значно більше, ніж я думав. Взагалі мені в школі подобається все, крім уроків і домашніх завдань. Подобається навіть руда Танька, моя сусідка.

3 КЛАС. Знову школа. Чому канікули так швидко закінчуються? Танька за літо стала на два сантиметри вищою за мене, але вона цього не помічає, тому що я ходжу в трьох вовняних шкарпетках і батькових туфлях, у них каблук вищий.

4 КЛАС. У вчителів одні уроки на думці, гратися в школі не дозволяють, а вдома немає з ким. Нудьга! Одне добре – скоро Новий рік, чекаю його з нетерпінням…

5 КЛАС. Думав у п’ятому буде легше – ні, все те ж саме. А Таньці однієї школи мало, ходить ще і в музичну. Одружуйся потім з такою, на симфоніях затягає. Гляньте лише на хлопців, всі ніндзя-черепашки, поголовно. Відриваємося на перервах. Нещодавно випробували в учительській супербомбочку. Наша класна керівничка виявилася найміцнішою! Від заїкання вилікувалася через тиждень, тільки чує погано. Решту теж обіцяють за літні канікули вилікувати.

6 КЛАС. У школі зміни. Директор ходить в касці та бронежилеті. Біля учительської поставили бабусю Марію зі шваброю і міношукачем. Ми з друзями домовилися більше вчителів не чіпати. Ми що звірі? Жартувати можна, але без образ. Вчора історик приїхав до школи на новій машині похвалитися, а ми її відкотили за ріг будинку через дорогу. І нам весело, і людина не постраждала, лише очі у нього тепер на лобі. Правда Танька сказала, що це дурні жарти. А мені смичком ледь око не виколоти, то це розумні жарти? Телевежа дідькова, на п’ять сантиметрів довша за мене. Що мені тепер ціле життя на ходулях ходити?

7 КЛАС. Ходжу на баскетбольний гурток, але це таємниця. Кажуть, що баскетболісти виростають більше двох метрів. З Танькою не розмовляю, не дає списувати. А мені треба підтягнути успішність з деяких предметів, крім фізкультури. Удома теж починають підозрювати. Два щоденники, один для школи, інший для батьків вже не рятують. Щось треба робити.

8 КЛАС. Був у Таньки на дні народження, де вона познайомила мене зі своїм Паганкіним, вірніше сказати, показала його портрет. Виявляється, ніякий він не Поганіні й не Паганкін, а Паганіні – великий скрипаль, помер давним-давно. Який я дурень! Все, беруся за розум: кіно, виставки, концерти. Тим більше Танька сказала: «У чоловіка головне – розум». За тиждень отримав три десятки, шість вісімок. Вчителі в шоці, класну керівничку відвезли додому в непритомності. Педрада в повній бойовій готовності чекає великих провокацій і заворушень з боку старшокласників. Підготував реферат про мистецтво епохи Відродження. Сильно хвилююся за здоров’я директора.

9 КЛАС. Нарешті знову до школи, ці канікули так тягнуться і хто їх придумав? У житті стільки цікавого, а час летить так швидко. Танька як завжди вища за мене і відмінниця, але їй за мене більше не соромно. Вчителі прийшли в норму. Директор навіть пише дисертацію за темою: «Педагог і його провідна роль в успішності учня».

10 КЛАС. Збожеволіти можна – Таню не бачив ціле літо. Тільки листувалися. Вона то на морі, то на дачі. Вчителі раді всіх нас бачити. Учні відповідають взаємністю, завжди дадуть закурити і позичать до зарплати. Свої люди, стільки років разом. Малечу вчимо з повагою ставитися до педагогів: у школі більше 10 грам тротилу не вибухають, на завуча вампірами з-за рогу більше п’ятьох не стрибати, погано, якщо можеш не вчитися, над істориком не сміятися: «Ну і що, що у нього очі на лобі, то не на потилиці ж?» Одним словом, вчимося бути людьми.

11 КЛАС. Найбільше досягнення за десять років – переріс Тетяну на півголови. Вовняні шкарпетки можна знімати. У класі всі теж виросли і подорослішали. Одні почали курити, інші кинули. Після школи дівчата мріють прорватися в фотомоделі, найгірше – заміж. Хлопці – хто куди. Всі мріють про щастя, машини, квартири – нехай так і буде. На честь останнього дзвоника так і хочеться згадати молодість – підірвати супербомбочку! Але ж Танька моя руда лаятися буде. І директора шкода, тричі контуженого, сто раз наляканого за всі наші щасливі шкільні роки.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Back to top button
Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker