Як я провів один день в школі сина

Одного разу я взяв день відпустки на роботі і просто відсидів у класі сина кілька уроків. У цій колонці — про пережиті мною враження

У минулому році наша сім’я повернулася з Данії, проживши там 4,5 роки. У Львові ми віддали свого 10-річного сина до звичайної школи. Я вирішив подивитися, чим відрізняється українська школа від школи в Данії.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Перше вересня

Усіх дітей вишикували на стадіоні (неасфальтованому і без трави). Незрозуміло навіщо це досі робити — спека, пил, офіційні промови. Батьки нудьгують, діти відверто страждають.

Добив мене піп. Там був реальний батюшка — він прочитав напуття, потім пройшов і окропив усіх водою (діти були тільки раді — божественна свіжість!). У нас церква начебто відділена від держави — це взагалі законно? ХІХ століття якесь.

У Данії діти просто починають вчитися (в кінці серпня), жодного показного офіціозу і попів.

Що сподобалося: у нашого сина красива вчителька.

Загальні враження

Вразило, що діти на перервах не можуть виходити на вулицю — «школа не може забезпечити там їх безпеку». У Данії діти виходять на 40-хвилинну перерву — адже ці потужні “генератори енергії” потрібно регулярно розряджати.

У туалетах немає туалетного паперу. Питної води теж.

Зате нам сказали, що дуже бажано приходити за 15 хвилин до першого уроку, щоб усі діти співали гімн у вестибюлі. (Ви серйозно?)

Загальноосвітні предмети

Отже, урок. Діти сидять належно — з перших хвилин учитель майстерно бере дисципліну в свої руки. Відповідають по черзі — від них очікується старанність і увагу. Українська мова, природознавство — клас працює, як налагоджений механізм.

Але щось мені не подобається цей стройовий спів. Якщо подивитися вглиб, то тут і з’являється український патерналізм і відсутність критичного мислення.

1. Дітям показують слайд про те, скільки звуків можуть видавати різні тварини. Списком, розумієте? Курка — 13, жаба — 6, свині — 23. Це навчання? В ідеалі потрібно було б з’їздити в зоопарк і вивчити все на місці. Подивилися на власні очі, отримали життєвий досвід. У крайньому разі можна поставити записи з YouTube (проектор зараз є скрізь). Але ні, натомість голі цифри на екрані. Моя дитина знатиме багато цифр — і нічого не знатиме про реальність.

Данські ж діти ходять на екскурсії до лісу, в будиночок лісника або вчаться робити деревне вугілля. В океанаріум (квиток оплачують батьки). Що завгодно, щоб діти інтегрувалися в світ з молодих років.

2. Від дитини не чекають, що вона подумає і сміливо висловить свою думку, ні. Потрібно сказати правильну відповідь, а весь інший час вона повинен просто не ворушитися.

Над дошкою висить Тарас Шевченко. В Україні і світі є багато поетів, але кожен український учень знає, що правильна відповідь на питання «Хто твій улюблений поет?» — «Тарас Шевченко» (перевіряв на своєму синові після року навчання в українській школі).

Дитині говорять не тільки, що знати, а й що відчувати і що любити. Розумієте? Наших дітей вчать потрібної відповіді на питання «Що ти любиш?» Це догматизм — перший крок до гіпнозу свідомості. (Ті, хто від такого прикладу «реве та стогне», не поспішайте. Шевченко — тільки приклад).

3. Дітям прочитали розповідь, як дельфіни вивели корабель на правильний курс. Потім їм ставили питання за текстом: якого кольору було небо, як називалося море, в якому загубився корабель, як називався корабель.

Не забувайте, що відповідати треба було правильно і швидко. Але тут один хлопчик підняв руку і поставив питання, за яке я б відразу поставив йому найвищий бал (запам’ятав навіть його ім’я — Кирило. Молодець, Кирило!). Питання було таке:

«А звідки дельфіни знали, куди потрібно було кораблю?»

Учитель обіцяє розібрати це питання наступного разу, лунає рятівний дзвоник. Усе.

А адже хлопчик виявив рідкісний талант — критичне мислення. Зверніть увагу: він був один такий у той момент проти по-конформістськи налаштованого класу. Очевидно, ці паростки свідомості просто зів’януть без участі дорослого, який їх підтримає і направить.

А що, це прям так важливо, запитаєте ви? Навіщо це потрібно? А від того, що мільйони українців голосують за одних і тих же кандидатів, не думаючи. Не міркують критично. Тобто не дивляться, що обіцяв цей кандидат минулого разу і що з цього виконав, просто дивляться на нього як ніби з чистого аркуша. І так у всьому.

Англійська

Діти по черзі вписують дієслова am та is у прочерки. Для них це занадто легко, вчителька не дуже добре знає їх рівень, оскільки вона на заміні. Гаразд.

Але коли мій син приходить зі школи і питає, чому the zoo їхня штатна вчителька вимовляє як ze zu (звуки th і z дуже різні, а у неї це однаковий звук), я не знаю, що йому відповісти. Рівень підготовки вчителів часом дуже низький, що не дивно з нашими зарплатами.

Фізкультура

Тут питань немає — дітям подобається активність.

Їдалка

Їжа — не найкращої якості. Діти з’їдають 50% порцій — не подобається. Хтось приносить своє.

Були зайві порції, тож я зміг спробувати — риба найдешевша, не дуже приємна. Гарнір нормальний, але його зіпсувати важко.

Між рядків

У завданнях з математики серйозно знижують оцінки за помарки. За приклади, які мій син розв’язує в розумі, в зошиті він отримує посередні оцінки — за почерк і виправлення. Так математика перетворилася на чистописання.

У одного хлопчика наша красива вчителька при всіх двічі рвала і викидала на смітник зошит з домашко, мовляв, занадто погано. Про це мені розповів мій син. Але ж діти болісно переживають сцени насильства. Той хлопчик плакав. Більше того, у всього класу всередині, напевно, стиснуло. Це основи психології.

Я пішов розбиратися. Виявляється, вчитель так робить за погодженням з його мамою — вона попросила так робити, щоб він старався. Йдемо до мами. Мама сувора — голова батьківської ради. Говоримо. Вона сміється, мовляв, все добре, хлопчикові це на користь. Я не вгамовувався, пояснюю їй, що мій син погано засинати став від цієї сцени, що вже говорити про її сина? Загалом, ми знайшли спільну мову. Здається, достукався.

Шкода, що доводиться виносити сміття з хати, але якщо у нас у країні так травмувати дітей — норма, то про це мовчати не можна.

Батьківські збори

Що найбільше здивувало — батьки обговорюють тільки побут. Наприклад, «скільки в цьому році скидаємося на мастику для паркету в класі» і «хто буде покривати підлогу цієї мастикою». Я запропонував дізнатися у школи, чи є у них ця мастика (якщо є паркет, то повинні виділяти гроші на покриття), і хто відповідає за цю роботу. Всі обернулися і подивилися на мене. Ідея загалом сподобалася, тому що «мастичити» підлогу ніхто не хотів. Довелося взяти це на себе і дізнаватися у директора школи. (Виявилося, мастика реально є і роботу цю повинна виконувати школа.)

Потім я запропонував встановити в класі воду в балоні, тому що дуже важливо, що діти п’ють весь день. Пити воду з крана в нашій країні поки що шкідливо для здоров’я. Всі знову обернулися і подивилися на мене.

Спочатку все вперлося в те, скільки конкретно скидатися. Чи не простіше давати воду з собою в пляшці? Ок, швидкий розрахунок показав, що якщо дитина випиває дві склянки, а дітей в класі 32, нам потрібно стільки-то балонів на місяць, тобто 50 грн на місяць з батьків — копійки (на мастику для підлоги готові були здавати вдвічі більше ). Другий етап опору — хто це буде робити. Я свідомо не хотів брати і цю задачу на себе, тож дві мами взялися довідатися про ціни постачальників, але в підсумку в тому році так нічого і не вирішилося.

Загалом, ми грузли в побуті. Я не чув, щоб піднімали питання про якість освіти своїх дітей.

Мої висновки:

1. Україна продовжує жити в ХІХ столітті.

2. Тепер зрозуміло, де людини починають перетворювати в another brick in the wall.

3. Замість розвитку мислення і впевненості в собі дітям “впедалюють” затверджені МОН факти.

4. У школи є гроші, але крадійство процвітає, тому «немає туалетного паперу» і взагалі нічого.

5. Я подивився і платні школи. Так, там краще і матеріальне забезпечення, і підготовка вчителів, але розвиток мислення все одно на низькому рівні. Поки мало хто навіть так ставить питання.

Що, на мій погляд, потрібно робити:

1. Потрібно розвивати не тільки дітей, а й учителів. А найважливіше — батьків, щоб у них був правильний запит.

2. Батьківський контроль дуже багато що може змінити. Потрібно більше активності від батьків.

За матеріалами nv.ua

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: