10 шокуючих фактів про жіночу гігієну недавнього минулого

Наука про гігієну зародилася ще в Давньому Єгипті, проте насправді гігієна в «чистому вигляді» з’явилася лише якихось 150 років тому.

І важко навіть уявити, які гігієнічні «особливості» ховалися за розкішними вбраннями, химерними перуками і пишними покоями панянок минулого. Ми наведемо лише 10 фактів з цього «фільму жахів». Після їх перерахування мимоволі починаєш набагато більше цінувати наші блага цивілізації.

1. Гаряча ванна панночкам минулого і не снилася… Милися європейці дуже рідко і дуже неохоче, адже вважалося, що у воді, через шкіру найлегше підхопити інфекцію. Жінки особливо боялися митися і ретельно доглядати за інтимними місцями, оскільки це вважалося прямою дорогою до безпліддя.

2. До XVIII століття було заведено ополіскувати водою тільки руки і рот. Мити все обличчя не радили навіть лікарі, адже вважали, що це загрожує ризиком запалення або втратою зору. Якщо враховувати якість води і рівень каналізацій, то у лікарів був привід попереджувати про небезпеку. У XIX столітті ванни в принципі приймалися тільки під час хвороби і тільки за призначенням лікаря.

3. Навіть на початку ХХ століття вважалося нормою, коли всі члени сім’ї милися одне за одним в одній ванні (найчастіше – в одному великому кориті), не змінюючи воду. Спочатку молодші, потім старші.

4. Одяг і постільну білизну прали 2-3 рази на рік, використовуючи сечу і лужну речовину, а червоне дерево ліжок увійшло в моду тому, що на ньому були не так помітні… розчавлені клопи. До речі, і балдахіни над ліжком виконували дуже практичну функцію: завдяки йому на сплячих людей не падали зі стелі клопи і таргани.

5. Щоб «заглушити» запахи немитих тіл, аристократи і аристократки обливали себе запашними настоянками трав, рожевою водою, закладали в одяг подушечки з сушеними ароматними травами. А за Людовіка XIV парфуми були обов’язкові королівським указом.

6. Перший дезодорант був випущений тільки в 1888 році, хоча він навряд чи міг «перебороти» запах поту. Дієвий антиперспірант побачив світ у 1903-му.

7. Вишукані громіздкі у своїй віртуозності зачіски укладалися цирульниками по кілька годин за допомогою гусячого жиру (в ньому прекрасно уживалися і розмножувалися різного роду тваринки – від вошей до мишей) і не знімалися тижнями, тому модницям для збереження вежі з волосся доводилося спати на спеціальних підставках, а щоб почухати голову – використовувати спеціальні палички.

Якщо вже паразити перемагали, волосся натиралося часником, попелом, гірчицею. Чоловіки почали носити перуки, щоб приховати природне облисіння після запущеного сифілісу.

8. Спідня білизна і сорочки з шовку допомагали знатним дамам уберегти себе від комах: слизька тканина не дозволяла вошам в ній влаштуватися.

9. У «особливі» дні жінки використовували шматки тканини і повсть, роблячи з них такі собі прокладки, які вони прали і сушили – готувалися до наступних «критичних днів».

10. Людям приходилося обходитися без туалетного паперу аж до початку ХХ століття, хоча в Китаї його випускали для імператорського палацу ще в VI столітті. До появи звичних рулонів користувалися листям, соломою, травою (в кращому випадку), а потім – газетами і листками з непотрібних книг. Люди похилого віку в наших селах, у кого досі туалети на вулиці, і сьогодні запасаються газетами. Звичка…

P.S. До речі, реверанс як ритуал ввічливості був придуманий для того, щоб забрати капелюх, який погано пахнув, якомога далі від обличчя пані, котра знаходилася поруч. Широкі поля капелюха виконували в ту пору стратегічну місію: оскільки нечистоти виливалися просто з вікон, розлогі поля головного убору хоч якось захищали обличчя від потоку “несподіванки”.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Close