Хімія – це те, що особливо гостро відчувається з роками

Як не хочеться мені вимовляти це дивне число, але прийдеться – мені 40. Ось вже тиждень. А це означає, що дитинство закінчилося. Дивлюсь я на своє віддзеркалення, і показує воно мені часом дивні картинки, або точніше я в ньому бачу дивні картинки.

Дивні твої дари, я про вік!

То молода симпатична дівчина підфарбовує брови, то зла жінка поправляє сукню, яку вона поспіхом вибрала і одягнула, то дівчинка чистить смішні зуби. Багатолика я. Але найцікавіше, що досі точно не можу зрозуміти, на скільки я виглядаю, і що мені дозволено з цією новою 40-річною зовнішністю.

То гаразд, що дозволено, ось хочеться дивних речей. Відіслати всі справи до дідька, і зайнятися тим, що хочеться. І нехай хочеться тільки на кілька разів, але так хочеться ….., що аж не втерпиш.

А хочеться ось чого: піти на фітнес, повештатися по різних концертах і виставках, гарно одягнутися в ці останні два зазначені мною місця, неспішно пити каву в різних кав’ярнях, навчитися захоплюватися смаком, знайомитися з новими людьми, купувати різні дрібнички, на вихідні виїжджати в інші міста, в разі потреби відвідувати косметолога, зробити ремонт в міській квартирі, пожити там, насолодитися міським мурашником і знову сховатися за місто. У вечори по п’ятницях хочу пити коньяк і розумітися на ньому.

Ось я описала те, чого хочу, а тепер я розповім про те, що вже нажите за ці 40. І сьогодні опишу тільки одне, одне, що я помітила, і що цікаво для мене. І тільки для мене. Я стала точно відчувати ту хімію, яка відбувається між мною та іншою, новою людиною при першій зустрічі.

Багато років тому я навіть не могла припустити, що зможу ось так просто читати у випадкових особах свої. Тобто своїх. Виокремлювати з мільйона осіб ту, в якій відразу видно нутро. Душу, думки. Адже з віком у людини все стає видно на обличчі. І якби вона не приховувала те, що відчуває, чим живе, це можна прочитати на обличчі.

І ще – з віком подібності притягуються. Люди зустрічаються і сходяться відповідно до близькості властивостей, ну як у речей, тільки у людей їх більше. Якщо раніше було багато вимог до чоловіків і жінок, то тепер вимог немає, є інтуїція. Розвинена інтуїція.

Тільки коли ти знеструмлений, ця інтуїція тебе може підвести. І тоді в твоє життя приходить мотлох. А точніше ті, хто не мав прийти, хто прийшов випадково, і швидше за все хоче просто використовувати тебе. У таких людей низька енергетика, і коли ти сам слабшаєш, вони притягуються за однаковим зарядом, тільки у тебе тимчасова відсутність енергії і щастя, а у них постійна. Але з плином невеликого часу вони зникають так само, як і прийшли. Випадково.

З віком люди відчувають інших людей на нюх. І якихось не можуть терпіти, а інших наближують до себе. Так, в 40 не так вже й легко наблизити, стає більше недовіри, більше забобонів, але якщо з’являється нове, і тобі це подобається – це дуже цінний подарунок згори.

Хімія – це те, що особливо гостро відчувається з роками. Це те, що народжується з твоїх накопичених знань і використовується та застосовується випадково, просто тому, що ти вже вмієш користуватися своїми інструментами.

Хімія – блискавичне почуття. Спочатку нову, твою людину, вловлює погляд, а потім розум, а потім душа. На це потрібно лише декілька хвилин.

А скільки раніше притягувалося непотрібного. Просто такого, яке відповідало певним вимогам: вища освіта, красивий, успішний…, і ще багато різного. Можливо тепер, коли і ти сам вже маєш для себе цінність, відсутність багатьох якостей вже не бентежить в інших.

І більше притягують не риси, а сама людина. Хороша людина. Ось як сказала, несподівано. Просто добра людина. Для тебе добра. Не для всіх, не для картинки.

Хоча навіть така перевірена роками тактика може давати збій. Ось як недавно, коли випадкова жінка, з якою я розпочала діалог, і якій випадково сказала своє ім’я, раптом назвала мене Катрусею – так, як називав мене дідусь.

І ось в цей момент щось озвалося в серці. Якесь тепло розлилося всередині. Так стало приємно. Не від її слів, а від спогадів. І так мені хотілося цю тітоньку забрати собі додому. І як тільки ми розпрощалися, я зрозуміла, що тітонька то така собі тітонька, просто ось одне близьке слово – і я вже повністю до неї прихильна.

Так ось – ця хімія з роками тільки посилюється, але за умови, що Ви постійно розвиваєтеся, не стоїте на місці, шукаєте себе, намагаєтеся зрозуміти, риєтесь, копаєте, і тоді Вам відкривається дар – отримувати і відчувати цю хімію.

Це щастя. Цю радість розуміння та відчуття себе та інших. Цю здатність притягувати своє в своє життя!

Автор Катерина Кульбицька

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Close