Що таке мінімалізм і чому він нас всіх спасе?

(Збережено пряму мову автора  Кріс Косик)

Ми є діти покоління, котре нічого ніколи не викидало. Всі ми занадто добре знаємо, що таке балкон, на який ніхто не виходить снідати, бо там дідо тримає зимові колеса, патіфон і купа книжок, які гниють. Більшість з нас знає як виглядає гараж, в якому ніколи не стояла машина, але який завалений хламом, який не можна викидати, бо поламана парасоля обов’язково колись пригодиться. Напевно, якщо її об’єднати з помаланою настільною лампою і старим калькулятором. Коли помер мій дідо, ми з його однокімнатної квартири вивезли на смітник ДВІ вантажівки якихось непанятних речей. Я була в шоці, що він виявляється жив в просторій квадратній кімнаті, а не в вузенькому коридорі.

Десь 3 роки тому ми з чоловіком переїхали тимчасово жити в США. Ми винайняли квартиру, яка була повністю пуста. Першим кроком було орендувати меблі, які складались з списку «набір на двох» ліжко+ комод+ диван+ журнальний столик + ТВ + крісло + лампа. Потім ми поїхати в ІКЕА і по списку купили все необхідне для кухні, ванни і спальні, за один раз, і це все помістилось в одну легкову машину (включаючи величезне одіяло). Оскільки ми знали, що залишатись там назавджи не будемо, то ми ніколи не купляли додому додаткового лайна, яке потім прийшлось би везти назад. І це було нереально круто жити з трьома стаканами, однією пательнею, 4-ма вилками і двома рушниками. Якщо в тебе мало речей, тобі менше часу займає їх утримувати.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Саме в той період я натрапила на TED виступ двох чувачків, які розпочали рух під назвою «Мінімалізм». Це не про модну течію з 90-х, це про філософію життя коли ти маєш мінімальну, потрібну кількість речей, для того щоб жити максимально вільно і щасливо. Ми всі настільки запарені нарощенням барахла, що самі не зауважуємо, як починаємо жити і працювати заради утримання цих речей. Як тільки у вас з’являється багато речей, ви починаєте шукати більшу квартиру для того щоб вони там всі помістились. Як тільки вони стають дорогі, ви починаєте запарюватись як зробити так щоб їх не понищити, або щоб їх в вас не вкрали. Як тільки речей стає дуже багато, з’являється проблема з прибиранням – їх так багато що потрібно інвестувати цілий день щоб прибрати хоч поверху, щоб не задихнутись від тієї пилюки яка збирається на цих речах. Чим більше в нас одягу, тим більше ми хочемо інший і кращий, тоді нам доводиться його безкінечно прати і прасувати. І потім, переїзд в нове місто, чи країну нам здається просто непосильною задачею, бо враховуючи скільки ви барахла берете просто щоб поїхати в відпустку, вас жахає сама думка як можна перевезти той весь хлам, який зібрався в недрах квартири.

Так от двоє хлопів з Америки сказали шо це не життя, бо обоє були дуже успішними, багатими, сучасними… і жостко депресували і вічно парились, як заробити більше грошей шоб купити більше речей. І таким чином вирішили, що для щасливого існування зведуть кількість речей, якими вони володіють, до однієї сумки. Для детальної історії про їх філософію дуже раджу подивитись їх документальний фільм, де все дуже детально пояснюється, але зараз хочу розказати дуже практичний концепт, який вони радять використати для того шоб стати «мінімалістом».

Купляєте багато великих картонних коробок, і пакуєте в них ВСЕ шо в вас є вдома (включаючи з меблями), ну або переносите це все в окрему кімнату в яку не будете заходити місяць🤯. Протягом цього місяця, ви берете з запакованого, ті речі які вам потрібні, ті якими ви користуєтесь. Таким чином, в кінці місяця ви ТОЧНО будете знати, які речі вам дійсно потрібні. Все інше, чого ваша рука не торкалась протягом місяця, викидаєте, продаєте або віддаєте на благочинність. Уявіть своє життя з такою кількістю речей, що ви спокійно можете поїхати будь-куди будь-якого дня, і більше того, залишитись жити якщо вам сподобалось, бо всі речі і так є з вами.

Ідея такого жосткого мінімалізму мені видавалась реальною тільки, якщо ти живеш сам, або принаймні без дітей. Але тут я надибала іншу сучасну течію, яка називається Tiny Houses (Крихітні будинки). Людей замахало все життя мордувати себе знаходженням коштів на «нормальне» житло, і потім завалювати його купою речей. Багато людей зараз вибирає жити в маленьких будинках, в мальовничих місцях, які зроблені ПРОДУМАНО, для тих хто там планує жити, включаючи дітей, псів і котів. Одна пара минулого року зняли документалку Expedition Hapiness, як вони купили шкільний автобус, і переробили його на будинок на колесах, яким подорожують від Аляски до Аргентини. Ось відео про цей «лофт на колесах», який вони зробили самі

Цього місяця проїжджаючи по вулиці Луганській в місті Лева, я побачила просто якесь чудо, яке виглядало ось так (це реальне фото реального будинку, який можна поїхати і подивитись)

Це виявився український стартап МодульДім, який продає будинки так, ніби на вулиці дійсно 2018 рік! Ви замовляєте будинок конструюючи його з модулів, які будуються на заводі після моменту замовлення (тобто будинок вам можуть робити навіть взимку). Після того як його вам «побудували», його дуже міцно монтують на вашу ділянку БЕЗ безкінечних дозволів на побудову будинку, оскільки це не є об’єктом нерухомості!! Більше того, цей будинок після встановлення вже є готовий до заїзду на наступний день – там є ванна з всією сантехнікою, камін, кондиціонер, кухня. І, якшо ви переїжаєте, то його можна РОЗІБРАТИ і або перевезти з собою, або просто продати! Я вперше в житті зрозуміла, що нарешті моє покоління може купляти будинок за містом, так само як ми купляємо машину, чи телефон. Мені не треба розбиратись з тим, яка специфіка існування роками з майстрами, які спиваються і будують тобі з цегли будинок на все життя. Або на стільки мене намахав забудовувальник, будуючи з неякісних матеріалів котедж. Хіба не краще замість того щоб 10 років будувати будинок на 10 кімнат, і потім брати кредит щоб їх обмеблювати, купити ось такий будинок і жити як нормальні, вільні люди?

Саме про це пишуть книжки, які пояснюють чому в Скандинавії такі щасливі люди. Живіть простіше, і тим самим живіть багатше!

Ідея звільнення від рабства речей, наразі дуже популярна по цілому світу. Саме тому книжка японки Марії Кондо «Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди» вже є перекладена навіть українською. Можливо ви колись бачили відео з нею де вона вчить дуже гарно складати речі, проте філософія через яку вона така відома є і іншому. Вона переконана, що залишати потрібно лише ті речі, які викликають в нас радість. Всі речі які нас не радують, не мають нас оточувати. Прочитавши книжку ви зрозумієте як саме перебрати всю квартиру, в якій послідовності, і як саме відбирати потрібні вам речі і їх складати. Згідно з її методу важливо перебирати речі по категорії, не по локації. Таким чином почніть з одягу, потім книжки, документи, різне, і тільки вкінці сентиментальні речі.

Недавно я перебираючи свою шафу віддала на благочинність ВСІ свої речі, які я не вдягала принаймні рік. Багато з них були костюми, на випадок важливих зустрічей, сукня, в яку влазила 5 років тому, нові «стильні» речі, які я так ніколи і не вдягнула. В мене залишилась 1/4 всіх речей, що до того були в шафі, і це було все, що я ношу майже кожен тиждень. Я віддала 7 мішків одягу і планую перебирати таким чином свою шафу кожні 6 місяців. Така вправа не тільки дозволила мені спокійно збиратись кожного ранку (ти вибираєш з малої кількості речей, які всі тобі подобаються), але і перестати купляти купу одягу в надії, що нова спідниця спасе моє життя. Після того як ти віддаш 7 пакетів одягу, ти розумієш наскільки тупо виглядає безкінечне скуповування в магазинах, і розумієш наскільки круто витрачати ці кошти в новий досвід, а не в нові речі. Тепер під час подорожей я купую 2-3 речі які мені НЕРЕАЛЬНО сподобались, замість 20 речей, які чомусь треба взяти «бо знижка», або «в нас такого нема». Інші кошти я витрачаю на зручний авіа квиток, хороший готель, класний ресторан, цікаву виставу, конференцію чи виступ. Деколи зекономлені кошті, ви можете витратити взявши друга в подорож, яка йому не по кишені. Повірте, речі які не треба потім обслуговувати, а які залишаються з вами в формі спогадів і досвіду, завжди будуть радувати набагато більше.

Якщо ж ви одна з тих людей, яка переконана, що купа розкиданих речей, які вас оточують роблять вас собою, і дарують вам щастя і спокій, то я не маю нічого проти. Я в свою чергу переконана в протилежному, бо, як говорив один мій знайомий, «в труні кишень нема». Саме тому в давнину вважали ненормальною людину, яка прагнула мати більше, ніж один будинок, або речей більше, ніж нормальній людині треба для життя.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: