Нам немає куди поспішати

© kubipet.com

Мені здається, варто затриматися влітку, особливо під час відпустки
Не має куди поспішати. Все, що швидко відбувається – швидко минає.

П. Гавердовська

Про імпульсивність

Знов згадав ці слова з епіграфу і знову вони глибоко доторкнулися моєї душі, відізвались легкими і приємними «мурашками» свого, рідного.

Все, що швидко відбувається – швидко минає

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Будинок, який побудували нашвидкуруч, починає руйнуватися за півроку – замість того, щоби побудувати його належним чином, підібрати будматеріали, врахувати особливості місцевості та клімат…

Сексуальна пристрасть, яка швидко минає та зникає після однієї ночі – замість обережного зближення і пізнавання одне одного, коли з’являється надія отримати щось більше, ніж один оргазм…

Швидкий перехід від однієї важливої справи до іншої, якому ми не дали шансу ні насититися, ні пережити – замість поміркованого переходу від одного стану до іншого…

Поспіх нівелює те, що було, не дає йому налитися, відчути присмак життя – гіркий чи солодкий.

Але це – присмак життя.

Кожна справа має післясмак і якщо ти не відчуєш його, не переживеш, не даси собі на нього часу – він зникне, як дим…

Зараз я сумую, що закінчився досить короткий, але емоційний та насичений подіями момент в житті. Печаль дозволяє мені відчути цінність того, що минуло та наскільки багато важать для мене ті люди, з якими я розділив той момент в житті

Радість та задоволення, приправлені сумом, створюють неймовірний післясмак, втекти від якого – означає спустошити себе.

Життя часто промовляє стиха, його голос прагне пробитися крізь шум автомобілів, голоси колег/дирекції, рідних чи друзів. Дуже важко перемкнутися на нього, якщо ти поспішаєш разом з натовпом, біжиш в ритмі великого мегаполіса або просто їдеш у переповненому громадському транспорті.

Якщо ти змінюєш крок на біг – тоді дуже важко оцінити речі, людей та навколишні події. У відповідь на мою нетерплячість один таксист, який неквапливо їхав по місту, сказав наступні слова: Я думаю, краще на 15 хвилин запізнитися на роботу, ніж встигнути на цвинтар.

Щоб пробитися через власні фантазії про людину до живої і реальної людини (або досвіду) – потрібен час і некваплива увага.

Швидкі реакції, імпульсивні відповіді – усе це ґрунтується на заздалегідь вивчених шаблонах, на ілюзії щодо життєвого устрою іншої людини. Я можу розгледіти ближнього в той час, коли неквапливо буду наближатись до нього та спостерігати реакцію у відповідь.

В цьому моменті можна і себе розгледіти. Дуже часто моє імпульсивне хочу змінювалося на незадоволене: а навіщо?! А варто було взяти паузу, сповільнити крок. Не зупинитися, не завмерти – лише сповільнити рух та рухатися вперед, повільно іти вперед і спостерігати за деталями навколишньої дійсності.

І дуже часто, коли я стикаюся зі спокусою: Хочу!, зі спокусою швидко задовільнити імпульс, я запитую себе: А що далі? І дуже часто знаходжу там порожнечу та печаль, яку хочеться знову заповнити поспіхом… Отже, моє хочу було недоречним…

Однак не подумайте, що імпульсивність – це погано. Життя – це не лише неквапливий рух природнього ритму, це також і зміна сезонів, сонячні пори та постійний рух по колу, циклічність.

Життя – це різкий рух леопарда після вистежування та вичікування здобичі, цей стрибок – втілення всієї сили та енергії очікування. Це і спонтанність танцю, коли ми позбавляємося накопиченої втоми і знову опановуємо свободу тіла…

Позитивний імпульс – виважений імпульс, підготовлений, дозрілий, наповнений не гарячковими зусиллями, а поступовим дозріванням.

Метелик народжується з лялечки. Звісно – до неї можна приклеїти крила нашвидкуруч, але я сумніваюсь, що метелик скористається ними…

Спонтанність, свобода в діях та почуттях розвиваються, а не приходять зненацька, в цьому я бачу різницю між імпульсивністю та спонтанністю, коли імпульс приходить ззовні, він не змінюється в душі, а одразу спровоковує дію.

Не поспішай. Все, що швидко відбувається – швидко зникає.

Немає куди поспішати. Більше і швидше – краще, ніж менше і повільніше, проте останнє краще, ніж нічого та ніяк.

Життя не  терпить крайнощів.

P.S. Лосось – наполегливий, сильний та невпинний. Він пропливає тисячі кілометрів, підкорює пороги та стрімку течію. Продирається крізь мілину та заскакує на водоспади – без сну, без відпочинку. Він постійно бореться зі стихією, долає всі перешкоди, відкладає ікру і, знесилений, помирає.

Отже, запам’ятай: ти – не лосось.

Фото заголовку
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: