10 неочевидних фактів про людську природу

1. Наше самосприйняття спотворене

Здається, ніби наш внутрішній світ схожий до відкритої книги. Варто тільки зазирнути туди і дізнаєшся все про себе: симпатії і антипатії, надії і страхи – ось вони, немов на долоні. Популярна, але по суті неправильна думка. Насправді наші спроби більш-менш точно оцінити себе схожі на блукання в тумані.

Психолог Емілі Пронін (Emily Pronin), що спеціалізується на людському самосприйнятті та прийнятті рішень, називає цей феномен ілюзією самоаналізу. Наше уявлення про себе спотворене, в результаті воно не завжди збігається з вчинками.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Наприклад, можна вважати себе жалісливим і щедрим, але пройти повз безхатька в холодну погоду.

Пронін вважає, що причина такого спотворення проста: ми не хочемо бути скупими, зарозумілими і лицемірними, тому віримо, що це не про нас. При цьому себе та інших ми оцінюємо по-різному. Нам не важко помітити, як упереджено і несправедливо наш колега відноситься до іншої людини, але ми ніколи не подумаємо, що і самі могли би так поводитися. Ми хочемо бути гарними з точки зору моралі, тому не думаємо, що теж можемо стати упередженими.

2. Мотиви наших вчинків часто не можна пояснити

Досліджуючи самосприйняття людини, потрібно звертати увагу не тільки на осмисленні відповіді на запитання про себе, а й на несвідомі нахили – імпульси, що виникають інтуїтивно. Для вимірювання таких нахилів застосовують тест на приховані асоціації психолога Ентоні Грінвальда (Anthony Greenwald).

Тест заснований на миттєвих реакціях, які не потребують роздумів, тому він може виявити приховані сторони особистості. Людині потрібно провести асоціацію між словами і поняттями, якомога швидше натискаючи на кнопки. Так можна з’ясувати, наприклад, ким вважає себе людина: інтровертом або екстравертом.

Тест на приховані асоціації добре визначає нервозність, товариськість, імпульсивність – ті якості, які складно контролювати. Але він працює не завжди. Тест не вимірює такі риси, як сумлінність і відкритість до нових можливостей. Ми усвідомлено вибираємо, говорити нам правду або брехати, прагнути до підвищення на роботі або спокійно сидіти на місці.

3. Наша поведінка говорить людям більше, ніж здається

Наші близькі бачать нас набагато краще, ніж ми самі. Психолог Сімін Вазір (Simine Vizire) вказує на дві речі, які допомагають швидко нас розкусити.

По-перше, це поведінка. Наприклад, товариські люди багато говорять і шукають собі компанію, а невпевнені в собі при розмові відводять очі. По-друге, про нас багато можуть сказати строго позитивні або негативні риси, які більше за інших впливають на наші вчинки. Так, розум і креативність завжди вважаються бажаними якостями, а нечесність і егоїзм – ні.

Ми не завжди можемо контролювати свою поведінку і реакції, наприклад, вираз обличчя, очі, що бігають або жести. У той час як іншим це прекрасно помітно.

В результаті ми часто не помічаємо, яке враження  справляємо на тих, хто нас оточує, тому доводиться покладатися на думки рідних і друзів.

4. Іноді потрібно відпустити думки, щоб краще пізнати себе

Ведення щоденника, саморефлексія, спілкування з людьми – відомі методи самопізнання, але вони не завжди допомагають. Часом потрібно робити якраз навпаки – відпускати думки, дистанціюватися. Усвідомлена медитація допоможе пізнати себе, подолавши спотворене мислення та захист его. Вона вчить не концентруватися на думках, а дозволяти їм просто пропливати повз, не торкаючись нас. Так можна знайти ясність в голові, адже думки – лише думки, а не абсолютна істина.

Завдяки цьому методу ми можемо зрозуміти наші неусвідомлені спонукання. Психолог Олівер Шультейс (Oliver Schultheiss) довів, що наше емоційне благополуччя поліпшується, якщо усвідомлені і неусвідомлені спонукання збігаються. Ми часто ставимо амбітні цілі, не розуміючи, чи потрібно нам це. Наприклад, можемо працювати на роботі, яка приносить гроші і владу, хоча підсвідомо хочемо іншого.

Щоб розібратися в собі, можна вдатися до уяви. Уявіть якомога детальніше, що відбудеться, якщо ваша нинішня мрія збудеться. Ви станете щасливішими чи ні? Часто ми ставимо перед собою дуже амбітні цілі, не беручи до уваги всіх кроків, які потрібно буде зробити, щоб досягнути бажаного.

5. Ми здаємося собі кращими, ніж є насправді

Ви знайомі з ефектом Даннінга – Крюгера? Ось в чому його суть: чим менше компетентні люди, тим вище їх думка про себе. Цілком логічно, адже ми часто полюбляємо ігнорувати свої недоліки.

Девід Даннінг (David Dunning) і Джастін Крюгер (Justin Kruger) попросили людей вирішити кілька когнітивних завдань і оцінити свій результат. Чверть учасників провалили завдання, але сильно перебільшили свої здібності.

Якби ми оцінювали себе реалістично, це позбавило б нас зайвих зусиль і сорому. Але, схоже, завищена самооцінка має важливі переваги.

Психологи Шеллі Тейлор (Shelley Taylor) і Джонатан Браун (Jonathan Brown) вважають, що люди, які дивляться на світ через рожеві окуляри, емоційно відчувають себе набагато краще й ефективніше працюють. Навпаки, занадто реалістичними в своїй самооцінці найчастіше виявляються люди, які страждають від депресії.

Прикрашання здібностей допомагає нам не губитися у злетах й падіннях у повсякденному житті.

6. Той, хто не жаліє себе, частіше зазнає невдач

Хоча більшість людей занадто хорошої думки про себе, деякі страждають від протилежного спотворення: вони принижують себе і свої заслуги. Найчастіше відчуття власної нікчемності пов’язане з жорстоким поводженням в дитинстві. У підсумку таке ставлення веде до недовіри, розпачу і суїцидальних думок.

Логічно припустити, що люди із заниженою самооцінкою були б раді почути на свою адресу підбадьорливі слова. Але, як виявив психолог Вільям Суонн (William Swann), невпевнені в собі хочуть отримувати підтвердження своєї нікчемності. Суонн досліджував життя в шлюбі та з’ясував, що похвали від своєї другої половинки потребували ті, у кого і так зі ставленням до себе все було в порядку. Люди з низькою самооцінкою вважали шлюб благополучним, якщо партнер вказував на їх недоліки. На цьому дослідженні Суонн заснував свою теорію самоперевірки:

Ми хочемо, щоб навколишні бачили нас так само, як і ми самі.

Люди з заниженою самооцінкою іноді навіть провокують людей на приниження: навмисно провалюють роботу, спеціально лізуть під гарячу руку. Це не мазохізм, а прагнення до гармонії: якщо всі навколо бачать нас такими, якими ми себе вважаємо, отже, зі світом все гаразд.

7. Ми обманюємо себе та не усвідомлюємо цього

Наша схильність до самообману виходить з бажання вразити рідних, близьких. Щоб здаватися переконливими при брехні, ми самі повинні бути впевненими в правдивості своїх слів – насамперед ми повинні обманювати себе.

Багато людей чомусь соромляться свого голосу і воліли би краще не чути його на записі. Такою особливістю скористалися психологи Рубен Гур (Ruben Gur) і Гарольд Сакейм (Harold Sackeim). Вони провели експеримент, де попросили піддослідних прослухати аудіо файли з різноманітними голосами, серед яких був і їх власний голос і сказати, чи чують вони себе. Розпізнання голосів коливалося в залежності від чіткості звуку на аудіо і гучності шуму голосу. Потім вчені співвіднести слова людей з роботою їх мозку. Чуючи голос людини, мозок посилав сигнал: «Це я!», навіть коли учасники експерименту ніяк не зреагували. До того, люди з заниженою самооцінкою з меншою вірогідністю вгадували свій голос на аудіо.

Ми обманюємо себе, бажаючи мати кращий вигляд. Коли студенти проходять тест, щоб визначити рівень власних знань, немає сенсу списувати. Точність результату важлива для них самих, щоб не упустити щось в своєму становленні. Але студенти не хочуть провалюватися, тому підглядають відповіді або просять більше часу.

8. Ми впевнені, що наше справжнє «я» гарне

Багато людей вірять, що у них є міцне внутрішнє ядро – справжнє «я». Воно незмінне, і в ньому проявляються справжні моральні цінності. Переваги можуть змінюватися, але справжнє «я» – ніколи.

Ребекка Шлегель (Rebecca Schlegel) і Джошуа Хікс (Joshua Hicks) з Техаського університету з’ясували, як погляд людини на своє справжнє «я» впливає на задоволення самою собою. Вчені попросили групу людей вести щоденник, фіксуючи повсякденні речі та свої переживання. Випробовувані відчували себе найбільш відчужено, коли робили щось сумнівне з точки зору моралі: вчиняли нечесно або егоїстично.

Віра в те, що справжнє «я» морально позитивне, пояснює, чому люди пов’язують особисті досягнення зі своїм «я», а недоліки – ні. Ми робимо так, щоб підвищити самооцінку. Психологи Анна Вілсон (Anne Wilson) і Майкл Росс (Michael Ross) довели, що ми схильні приписувати негативні риси собі в минулому, а не у сьогоденні.

Чи можна взагалі жити без віри в істинне «я»? Психолог Ніна Штромінгер (Nina Strohminger) і її колеги провели опитування серед тибетців і буддійських ченців, які проповідують небуття «я». Вони з’ясували, що чим менше тибетські монахи вірили в стійку внутрішню сутність, тим більше вони боялися смерті.

9. Невпевнені в собі люди діють більш правильно

Невпевненість в собі не завжди недолік. Люди, які сумніваються в своїх позитивних рисах, схильні доводити їх наявність. Наприклад, ті, хто сумнівається в своїй щедрості, з більшою ймовірністю можуть пожертвувати гроші на благодійність. Таку реакцію можна викликати негативними коментарями.

Якщо сказати співробітникові, що він мало працює, він захоче довести протилежне.

Психолог Драцен Прелек (Drazen Prelec) пояснює цей феномен так: нам важливіша не сама дія, а те, що вона говорить про нас. Люди продовжують сидіти на дієті, навіть втративши до неї інтерес, тому що не хочуть здатися слабовільними.

Той, хто вважає себе щедрим, розумним і товариським, не прагне це довести. Але надлишок віри в себе збільшує розрив між уявним і реальним: самовпевнені люди часто не помічають, наскільки далекі вони від образу, який створюють в своїй голові.

10. Якщо ми вважаємо себе гнучким, то можемо добитися більшого

Уявлення людини про те, хто вона, впливає на її поведінку. Психолог Керол Двек (Carol Dweck) з’ясувала,  якщо ми вважаємо якусь характеристику мінливою, то схильні працювати над нею більше. І навпаки, якщо ми впевнені, що наші IQ або сила волі – щось непорушне, то не будемо намагатися поліпшити ці показники.

Двек виявила, що люди, схильні вважати себе нездатними до змін, погано сприймають невдачі. Вони бачать в них доказ своєї обмеженості. Навпаки люди, впевнені в тому, що талант можна розвинути з часом, сприймають помилки, як можливість зробити щось краще наступного разу. Тому Двек рекомендує налаштовуватися на самовдосконалення.

У хвилини сумніву пам’ятайте, що нам ще багато чому належить навчитися і знаходьте в цьому радість.

Переклад Тутка за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Close