Матеріалізація починається на квантовому рівні

© hijodevecino.net

Доктор Джо Діспенза (Joe Dispenza) став одним з перших, хто почав досліджувати вплив свідомості на реальність з наукової точки зору. Його теорія взаємозв’язку між матерією і свідомістю принесла йому світову популярність після виходу документального фільму «Ми знаємо, що робить сигнал».

Ключове відкриття, зроблене Джо Діспензою, полягає в тому, що мозок не відрізняє фізичні переживання від душевних. Грубо кажучи, клітини «сірої речовини» абсолютно не відрізняють реальне, тобто матеріальне, від уявного, тобто від думок!

Мало хто знає, що дослідження доктора в царині свідомості та нейрофізіології почалися з трагічного досвіду. Після того, як Джо Діспенза був збитий машиною, лікарі запропонували йому скріпити ушкоджені хребці за допомогою імпланту, який згодом міг привести до довічних болів. Тільки так, на думку лікарів, він зміг би знову ходити.

Але Діспенза вирішив кинути виклик традиційній медицині й відновити своє здоров’я за допомогою сили думки. Всього через 9 місяців терапії Діспенза знову міг ходити. Це і стало поштовхом до дослідження можливостей свідомості.

Першим кроком на цьому шляху стало спілкування з людьми, які пережили досвід «спонтанної ремісії». Це спонтанне і неможливе з точки зору лікарів зцілення людини від важкого захворювання без застосування традиційного лікування. В ході опитування Діспенза з’ясував, що всі люди, які пройшли через подібний досвід, були переконані в тому, що думка є первинною по відношенню до матерії й може зцілювати будь-які захворювання.

Нейронні мережі

Теорія доктора Діспензи стверджує, що кожен раз, переживаючи будь-який досвід, ми «активуємо» величезну кількість нейронів в нашому мозку, які в свою чергу впливають на наш фізичний стан.

Саме феноменальна сила свідомості, завдяки здатності до концентрації, створює так звані синаптичні зв’язки — зв’язки між нейронами. Переживання, що повторюються (ситуації, думки, почуття) створюють стійкі нейронні зв’язки, які називають нейронними мережами. Кожна мережа є, по суті, певним спогадом, на базі якого наше тіло в майбутньому реагує на схожі об’єкти та ситуації.

Згідно з Діспензою, все наше минуле «записано» в нейромережах мозку, які формують те, як ми сприймаємо і відчуваємо світ в цілому і його конкретні об’єкти зокрема. Таким чином, нам лише здається, що наші реакції є спонтанними. Насправді, більшість із них запрограмовано стійкими нейронними зв’язками. Кожен об’єкт (стимул) активує ту чи іншу нейронну мережу, яка в свою чергу викликає набір певних хімічних реакцій в організмі.

Ці хімічні реакції змушують нас діяти або почуватися певним чином — бігти або стояти на місці, радіти чи засмучуватися, збуджуватися або впадати в апатію тощо. Всі наші емоційні реакції — не більше, ніж результат хімічних процесів, обумовлених сформованими нейромережами і ґрунтуються вони на минулому досвіді. Іншими словами, в 99% випадків ми сприймаємо реальність не такою, яка вона є, а інтерпретуємо її на основі готових образів з минулого.

Основне правило нейрофізіології звучить так: нерви, які використовуються разом, з’єднуються. Це означає, що нейромережі утворюються в результаті повторення і закріплення досвіду. Якщо ж досвід тривалий час не відтворюється, то нейромережі розпадаються. Таким чином, звичка утворюється в результаті регулярного «натискання» кнопки однієї і тієї ж нейромережі. Так формуються автоматичні реакції й умовні рефлекси — ви ще не встигли подумати і усвідомити, що відбувається, а ваше тіло вже реагує певним чином.

Сила уваги

Тільки замисліться: наш характер, наші звички, наша особистість є всього лише набором стійких нейромереж, які ми в будь-яку мить можемо ослабити або зміцнити завдяки усвідомленому сприйняттю дійсності! Концентруючи увагу усвідомлено і вибірково на тому, чого ми хочемо досягти, ми створюємо нові нейронні мережі.

Раніше вчені вважали, що мозок є статичним, але дослідження нейрофізіологів показують, що абсолютно кожен найменший досвід виробляє в ньому тисячі й мільйони нейронних змін, які відображаються на організмі в цілому. У своїй книзі «Еволюція нашого мозку, наука змінювати нашу свідомість» Джо Діспенза задає логічне запитання: якщо ми станемо за допомогою нашого мислення викликати в організмі певні негативні стани, то чи не стане в підсумку цей аномальний стан нормою?

Діспенза провів спеціальний експеримент для підтвердження можливостей нашої свідомості.

Люди з однієї групи протягом години щодня натискали на пружинний механізм одним і тим же пальцем. Люди з іншої групи повинні були тільки уявляти, що натискають. В результаті пальці людей з першої групи зміцніли
на 30%, а з другої — на 22%. Такий вплив чисто уявної практики на фізичні параметри є результатом роботи нейронних мереж. Таким чином, Джо Діспенза довів, що для мозку і нейронів немає ніякої різниці між реальним і уявним досвідом. А отже, якщо ми приділяємо увагу негативним думкам, наш мозок сприймає їх як реальність і викликає відповідні зміни в тілі. Наприклад, хворобу, страх, депресію, сплеск агресії тощо.

Звідки граблі?

Ще один висновок з досліджень Діспензи стосується наших емоцій. Стійкі нейронні мережі формують неусвідомлені патерни емоційної поведінки, тобто, схильність до тих чи інших форм емоційного реагування. У свою чергу, це призводить до повторюваного досвіду в житті.

Ми наступаємо на одні й ті самі граблі тільки тому, що не усвідомлюємо причини їхньої появи! А причина є простою — кожна емоція «відчувається» внаслідок викиду в тіло певного набору хімічних речовин і наш організм просто стає в деякому роді «залежним» від цих хімічних сполук. Усвідомивши цю залежність, як фізіологічну залежність від хімічних речовин, ми можемо позбутися її.

Необхідний тільки свідомий підхід

Сьогодні подивилася лекцію Джо Діспензи «Зламай звичку бути собою» і подумала: «Таким вченим золоті пам’ятники треба ставити …» Біохімік, нейрофізіолог, нейропсихолог, хіропрактик, батько трьох дітей (двоє з яких з ініціативи Діспензи народилися під водою, хоча 23 роки тому в США цей спосіб вважався повним божевіллям) і дуже приваблива в спілкуванні людина. Лекції читає з настільки іскрометним гумором, а  про нейрофізіологію говорить настільки простою і зрозумілою мовою — справжній ентузіаст від науки, просвітлює звичайних людей, щедро ділячись своїм 20-річним науковим досвідом.

У своїх поясненнях він активно використовує останні досягнення квантової фізики і говорить про час, що вже наступив, коли людям замало просто дізнатися про щось, але тепер вони зобов’язані застосовувати свої знання на практиці:

«Навіщо чекати якогось особливої миті або початку нового року для того, щоб почати кардинально міняти своє мислення і життя на краще? Просто починайте це робити безпосередньо зараз: припиніть проявляти часто повторювані щоденні негативні миті поведінки, яких хочете позбутися, наприклад, скажіть собі вранці: «Сьогодні я проживу день, нікого не засуджуючи» або «Сьогодні я не буду нити і скаржитися на все поспіль» або «Не буду сьогодні дратуватися»…

Намагайтеся робити щось в іншому порядку, наприклад, якщо спочатку вмивалися, а потім чистили зуби, зробіть навпаки. Або візьміть і вибачте когось. Просто так. Зламайте звичні конструкції!!! І ви відчуєте незвичайні й дуже приємні почуття, вам сподобається, вже не кажучи про ті глобальні процеси в своєму тілі й свідомості, які ви цим запустите! Почніть звикати міркувати про себе і розмовляти з собою, як з найкращим другом.

Зміна мислення спричиняє глибокі зміни і в фізичному тілі. Якщо людина раптом замислилася, неупереджено подивившись на себе з боку:

«Хто я?
Чому мені зле?
Чому я живу так, як не хочу?
Що мені потрібно в собі змінити?
Що саме мені заважає?
Чого я хочу позбутися?»

Це внутрішня еволюція. У цей момент людина зробила стрибок. Відповідно особистість починає змінюватися, а новій особистості потрібне нове тіло.

Так відбуваються спонтанні зцілення: з новою свідомістю хвороба більше не може залишатися в тілі, тому що змінюється вся біохімія організму (ми змінюємо думки, а від цього змінюється набір хімічних елементів, що беруть участь в процесах, наше внутрішнє середовище стає токсичним для хвороби) і людина одужує.

Залежна поведінка (тобто аддикція до чого завгодно: від відеоігор до дратівливості) можна визначити дуже легко: це те, що вам важко зупинити, коли ви хочете.

Якщо не можете відлипнути від комп’ютера і перевіряєте свою сторінку в соцмережі кожні 5 хвилин, або розумієте, наприклад, що дратівливість заважає вашим відносинам, але не можете перестати дратуватися, — знайте, що у вас залежність не тільки на ментальному рівні, а й на біохімічному (ваше тіло вимагає вкидання гормонів, що відповідають за цей стан).

Науково доведено, що дія хімічних елементів триває від 30 секунд до 2 хвилин, і якщо ви продовжуєте відчувати той чи інший стан довше, знайте, що весь інший час ви штучно підтримуєте його в собі,  провокуючи думками циклічне збудження нейромережі та повторний викид небажаних гормонів, що викликають негативні емоції, тобто, ви самі підтримуєте в собі цей стан!

За великим рахунком, ви добровільно обираєте своє самопочуття. Найкраща порада для таких ситуацій — навчіться перемикати свою увагу на щось інше: природа, спорт, перегляд комедії… та що завгодно, здатне відвернути і перемкнути вас. Різке перефокусування уваги дозволить послабити і «згасити» дію гормонів, що відповідають за негативний стан. Ця здатність називається нейропластичністю.

І чим краще ви розвинете в собі цю якість, тим легше вам буде керувати своїми реакціями, що, в ланцюжку, спричинить величезну безліч змін у вашому сприйнятті зовнішнього світу і внутрішнього стану. Цей процес і називається еволюцією.

Отже, нові думки призводять до нового вибору, новий вибір веде до нової поведінки, нова поведінка веде до нового досвіду, новий досвід веде до нових емоцій, які, разом з новою інформацією з навколишнього світу, починають змінювати ваші гени епігенетично (тобто, вдруге). А потім ці нові емоції, в свою чергу, починають викликати нові думки і так ви розвиваєте самоповагу, впевненість в собі тощо. Таким чином, ми можемо вдосконалити себе і, відповідно, своє життя.

Депресія — теж яскравий приклад залежності. Будь-який стан залежності свідчить про біохімічний дисбаланс в тілі, а також дисбаланс в роботі зв’язку «свідомість-тіло».

Найбільша помилка людей в тому, що вони асоціюють свої емоції й лінії поведінки зі своєю особистістю: ми так і кажемо «Я нервовий», «Я слабовільний», «Я хворий», «Я нещасний» тощо. Вони вважають, що прояв певних емоцій ідентифікує їхню особу, тому постійно підсвідомо прагнуть повторювати схему реагування або стан (наприклад, фізичну хворобу чи депресію), немовби, підтверджуючи собі щоразу, хто вони такі. Навіть, якщо самі дуже страждають при цьому! Величезна помилка. Будь-який небажаний стан можна при бажанні прибрати, а можливості кожної людини обмежені тільки її фантазією.

І коли хочете змін в житті, уявіть чітко, чого саме ви хочете, але не розробляйте подумки «жорсткий план» того, ЯК САМЕ це станеться, для можливості «вибору» найкращого для вас варіанту, який може виявитися абсолютно несподіваним.

Достатньо внутрішньо розслабитися і спробувати порадіти від душі тому, що ще не відбулося, але обов’язково відбудеться. Знаєте чому? Тому що на квантовому рівні реальності це вже сталося, за умови, що ви чітко уявили і від душі пораділи. Саме з квантового рівня починається зародження матеріалізації подій.

Тож почніть діяти спочатку там. Люди звикли радіти тільки тому, до чого можна доторкнутися, що вже реалізувалося. Але ми не звикли довіряти самим собі та своїм здібностям до СТВОРЕННЯ реальності, хоча займаємося цим щодня і, переважно, на негативній хвилі. Достатньо згадати, як часто реалізуються наші побоювання, хоча ці події теж сформовані нами, тільки без контролю… А от коли ви виробите в собі здатність до контролю над мисленням і емоціями, то почнуть відбуватися справжні дива.

Повірте, я можу навести тисячі прекрасних прикладів, які надихають. Знаєте, коли хтось посміхається і каже, що щось станеться, а його питають: «Звідки ти знаєш?», а він спокійно відповідає: «Просто знаю…» Це яскравий приклад контрольованої реалізації подій… Упевнений, що абсолютно кожен хоч раз відчував цей особливий стан».

Саме так просто про складне розповідає Джо Діспенза. Всім палко пораджу його книги, тільки-но їх перекладуть українською й почнуть продавати в Україні.

«Найголовнішою нашою звичкою має стати звичка бути самим собою», — Joe Dispenza

І ще Діспенза радить: ніколи не переставайте вчитися. Найкраще інформація засвоюється, коли людина здивована. Намагайтеся щодня дізнаватися щось нове — це розвиває і тренує ваш мозок, створюючи нові нейронні зв’язки, що в свою чергу, буде змінювати і розвивати вашу здатність до усвідомленого мислення, яке допоможе вам змоделювати вашу власну щасливу і повноцінну реальність.

Фото заголовку
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Close