Мудрість Шалви Амонашвілі. Про дітей, батьків і наші взаємини

© seafoodnet.info

Східна мудрість говорить: «ніхто тобі не друг, ніхто тобі не ворог, кожен для тебе вчитель». Кожен з вас – учитель, навіть, якщо у вас інша професія в житті. Батько, мати, бабуся, дідусь – все це викладачі для дітей.

Ви не помічали, як дітям зараз нудно в школі? За радянських часів писали про «активізацію процесу навчання», а зараз ми не знаємо, що робити з цими гіперактивними дітьми. Діти нові, а ось ми залишилися старими.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Не ображайтеся, але нам потрібно піднятися до рівня дітей, тому що саме вони допомагають нам стати людьми.

Коли вчитель говорить про свій клас, він вказує на відмінників: «Це Машенька, моя найкраща учениця». Але невже це привід для гордості? Учитель повинен пишатися слабкими учнями, яких він зробив сильними.

Одного разу в одній сільській школі хлопчик вдарив дівчинку палицею. Вдарив так боляче, що вона заплакала – і одразу поскаржилася татові. Тато був вчителем в класі. Хлопчик втиснувся в стінку в очікуванні покарання. Як вчинив викладач, щоб виховати і дівчинку, і хлопчика? Він посадив дівчинку на коліна, щось прошепотів їй, а потім запитав: чи залишилося на підвіконні малинове варення? Дівчинка взяла банку з варенням і простягнула хлопчикові, який її образив. Він не взяв – відвернувся і заплакав. Коли це відбувається щиро, діти отримують образ вибачення. Якщо це буде примус «йди і вибачся», вони отримують образ насильства.

Вчителя, про якого я розповів, звали Лев Толстой.

У Радянські часи говорили, що вчитель – це солдат партії. Хто такий учитель зараз? Це совість.

Що робить викладач, якщо учень запізнюється? Він вказує на це. Наступного дня учень знову запізнюється. Вчитель нагадує йому: «Ти вчора теж запізнився». Наступного разу він не пустить учня в клас або попросить викликати маму. Як повинен зробити вчитель? Сказати «Заходь, я тебе чекав». Сказати, що без цього учня йому було сумно і важко вести урок – а тепер йому, вчителю, радісно, ​​що він прийшов. Тому що для дитини не існує минулого, не існує «вчора», вона завжди спрямована у майбутнє. Ніколи не нагадуйте дитині про минуле.

Справжніх вчителів від Бога 0,05%. Але це як рятувальники на морі. Не потрібно багато людей, щоб врятувати потопаючого.

Частіше показуйте дітям, що ви чогось не знаєте і просите їх вам допомогти. А потім дякуйте їм за цю допомогу.

«Домальовуйте» своїх дітей і один одного. Спілкуйтеся з дитиною так, наче вона вже зараз така, якою ви хочете її бачити. Шукайте в ній хороше і регулярно це помічайте. Перед сном ви сідаєте поруч з нею і кажете: «я не очікував, що ти такий щедрий – можна тебе за це поцілувати?». Дев’яносто відсотків нашого життя управляється підсвідомістю, і кожна подібна фраза – це штрих, яким ми буквально домальовували підсвідомість людини. В майбутньому ця людина стане такою, якою ви її бачили вже зараз. Домальовуйте чоловіка або дружину, друзів, колег. Перебільшуйте. Адже ми всі любимо компліменти і добрі слова. Так, ви поливаєте насіння моралі інших в майбутньому.

Довіра піднімає вас в очах дитини більше, ніж спроба піймати її на брехні

Почуття виховуються подібним. Хочете, щоб дитина була з вами відвертою? Будьте з нею відверті самі.

Школа вчить граматичній побудові, а не ставленню до мови. Діти чують не слова, а те, що стоїть за ними. Мова, ваша інтонація, почуття – вісімдесят відсотків сили виховання залежить саме від цього.

Важлива не правильна відповідь. Рішення, те, що відбувається в цей момент в голові та серці дитини – ось що важливо.

Мій син Паата в 12 років так нагрубив мамі, що довів її до сліз. Бабуся і сестра намагалися з ним поговорити, але в такі моменти втручатися не можна. Навіть пояснення батька ні до чого не приведуть. Я нічого не сказав. Минув тиждень, Паата вже забув про те, що трапилося. І я підійшов до нього і запросив прогулятися для «чоловічої розмови». Такої, про яку мама не мала нічого знати. Ми йшли мовчки, а потім я звернувся до сина:

– Хочу, щоб ти дав мені пораду. Одного разу я закохався в одну жінку. І я пообіцяв їй, якщо вона вийде за мене заміж, то я ніколи не дам її скривдити. Як ти вважаєш, це правильно?.
– Звичайно, правильно, – відповів він.
– А ти коли закохаєшся, даси своїй майбутній дружині таку ж обіцянку?
– Звичайно, дам! – відповів Паата.

І тоді я йому сказав:

«Тепер допоможи мені, будь ласка. Я не знаю як бути зі своїм сином, який образив мою улюблену жінку. Підкажи, що мені робити. Адже я дав їй обіцянку».

Це і є шокова терапія. Він довго, довго мовчить. Але те, що в цей момент кипить всередині нього – саме це і творить людину.

– Покарай мене, – нарешті каже він.
– Навіщо? Я не для цього тебе покликав. Нас двоє, і ми повинні захищати наших жінок. Допоможеш мені в цьому?
– Допоможу, – відповідає Паата.

Я тисну йому руку і кажу:

– Ходімо додому. І давай про це ніхто не дізнається: ні мама, ні бабуся. Це буде наша, чоловіча розмова.

Фото заголовку
За матеріалами coma.in.ua

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: