Пані Такале та її кохання

Пані Такале була дуже, дуже серйозною пані і переконливо усім доводила, що життя важке, а щастя недосяжне. До речі, вона носила зовсім інше прізвище, а “пані Такале” її прозвали за те, що усі її фрази незмінно розпочиналися із слів: “Так, але”. Наприклад, на слова “Яка гарна сьогодні погода!” вона одразу відповідала: “Так, але вже до вечора вона може зіпсуватися”, на повідомлення про чиєсь весілля, стиснувши губи, говорила: “Так, але зараз молоді сім’ї так часто розпадаються”, на побажання доброго здоров’я – “Так, але хто застрахований від хвороб, адже може і цеглина на голову впасти”?

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Але одного разу на вокзалі вона познайомилася з паном Таневже. У них зав’язалася розмова і пані Такале за звичкою стала скаржитися на життя. Але пан Таневже теж отримав своє прізвисько не просто так: він був веселуном з підвішеним язиком, любив життя і на усі її шпильки і незадоволення вважав за краще не гніватися, а дивуватися: “Та невже”?

– Відколи помер мій чоловік, я абсолютно самотня, – пригнічено говорила пані Такале.

– Та невже?! – дивувався пан Таневже. – Нізащо не повірю, що така дивовижна жінка може бути самотня! Я думаю, чоловіки просто торопіють від захвату і віддають перевагу захоплюватися вами здалека.

– Так, але… – за звичкою почала пані Такале і замовкла: слова пана Таневже вразили своєю чарівністю.

Вдоволена пані Такале продовжувала:

– Життя мене не пестило, постійно піддаючи суворим випробуванням.

– Та невже?! – сплеснув руками пан Таневже. – А я ніби відчуваю у вас надзвичайну внутрішню силу! Ось це життя вас натренувало!

– Так, але… – пані Такале прислухалася до себе і точно відчула щось незрозуміле – можливо, навіть внутрішню силу.

– І ще – я так нудно живу, – довірливо призналася вона. – Дім, прогулянка, крамниця. І все!

– Та невже?! – здивувався пан Таневже. – Тоді наша зустріч – це доля! Адже я працюю уніформістом в цирку-шапіто! Сьогодні ми розгорнемося на площі і вже увечері я запрошую вас на виставу?

– Так, але мій вік… – засоромилася пані Такале.

– Та невже?! – здивувався пан Таневже. – Про який вік ви говорите? Цирк – це любов на усі часи! В молодості я був акробатом, потім – дресирував слонів і тигрів, а тепер ось уніформіст. Подумаєш, вік!

– Так, але… – почала пані Такале, але потім махнула рукою. Їй дуже хотілося в цирк, адже вона там не була цілих сто років. – Ай, гаразд! У цирк – то в цирк!

І ось увечері пані Такале сиділа в першому ряду, на приставному кріслі, куди її посадили по контрамарці і щосили реготала і ляскала в долоні, почуваючи себе маленькою дівчинкою. А один уніформіст в перервах між номерами увесь час посилав їй руками поцілунки і від цього серце завмирало і солодко нило – зовсім як в молодості!! Сподіваюся, ви любите цирк?

Після виступу вони гуляли, пили каву в маленьких кафе, базікали про усе на світі і раз у раз чулося: “Так, але”. – “Та невже”?!, а потім сміх. Пані Такале за усе своє життя стільки не сміялася! А сміялася вона над власними страхами, тривогами і зайвою серйозністю. Життя адже теж, по суті, схоже на цирк.

Через тиждень цирк готувався від’їжджати.

– Як шкода, що ви нас вже покидаєте – засмучено промовила пані Такале, яка не пропустила жодної вистави і вже встигла звикнути до цирку і, – в чому вона навіть собі не хотіла зізнатися! – до пана Таневже.

– Та невже?! – одразу відгукнувся він. – Але це легко виправити! Вступайте до нашого цирку і ми разом відправимося подорожувати по світу! Наважтеся, буде весело! Та невже?! Напевно, ви умієте лічити і зможете продавати квитки! Одним словом, ви прийняті на посаду касира, з відповідною зарплатою і преміальними!

– Так, але уніформісти, напевно, не можуть приймати такі рішення, – засумнівалася пані Такале.

– Та невже?! Бачте, уніформіст я для душі, а взагалі-то я директор цього цирку. У вільний від роботи час!

Так що швиденько додому за необхідними речами, на нас чекає Велика Циркова Подорож!

…Якщо у ваше місто приїде цирк-шапіто, обов’язково зверніть увагу на касира. Деякі вважають її дружиною уніформіста, а інші говорять, що вона – пані директор. Але яке нам до цього діло? Ця літня пані поширює навколо себе веселощі та гарний настрій. Її звуть мадам Зате. Це не справжнє прізвище, а прізвисько, тому що на будь-які життєві незгоди і невдачі вона дивиться з оптимізмом і завжди знаходить, що протиставити їм. Моросить дощик? Зате грибів буде море! Зламалися дужки у окулярів? Зате вийшло чарівне пенсне! Усе життя проходить на колесах? Зате у неї багато друзів, радості і сміху і можна ділитися цим з людьми, які приходять купувати квитки.

Може, ви не повірили, що усе це чиста правда? Скажете: “Так, але”. Та невже, все одно не повірю, що ви такі зануди! Зате весело і вселяє надію на диво! Якщо, звичайно, вірити, що життя – це просто цирк, а цирк – любов на усі часи!

Фото з відкритих джерел
Переклад Тутка за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: