«Пастка для рятувальника». Прикра сторона турботи про наших близьких

© portalinlife.com

Турбота, підтримка, бажання для близької людини і тільки найкращого – хіба це погано?

Хіба погано любити, підтримувати, скеровувати, піклуватись, турбуватись, думати про неї? Хіба погано?!

Не погано тільки, якщо в тому, що Ви робите для іншого – бажання цього Іншого, його енергії, його прагнення більші, ніж Ваші.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Якщо ж навпаки, якщо Вашої енергії у цьому процесі в рази більше, то Ви можете тягнути, вмовляти, застерігати, контролювати, переконувати в тому, що цьому Іншому (чоловікові, братові, батьку, матері, близькій подрузі, дорослому синові або повнолітній дочці) це дуже потрібно – зайнятись своїм здоров’ям, скинути вагу, піти від чоловіка-алкоголіка, отримати вищу освіту, займатись спортом, переїхати, знайти іншу роботу, кинути пити, змінити своє життя, і Ви вкладаєтесь, вкладаєтесь, вкладаєтесь.

А близька Вам людина робить вам послугу тим, що робить це для себе…

Все, ви в пастці!

Пам’ятаєте як в школі учителі говорили: “Це ж ТОБІ треба! Вчись, старайся! Це треба тобі”!

Кому треба? Чи відчуває дитина, підліток, що йому треба вчитись? Ні. А кому це треба? Учителям, викладачам, батькам – рятувальникам і “вимагачам” усіх мастей. Енергії бажання самої дитини в цьому немає. Її потреба зовсім в іншому, але аж ніяк не у навчанні.

Якщо те, що ви робите для близької Вам людини, потрібне більше Вам, ніж їй самій, Ви стаєте не підтримкою, на яку можна опертись, а рятувальником, тим, хто тягне іншого на своїй енергії.

Рятувальник – це той, хто тягне іншого на своїй енергії.

Рятувати потрібно і важливо! Коли горить будинок і потрібно винести на собі жителів, які задихаються. Коли люди безпорадні і не можуть собі самі допомогти. Коли вони паралізовані, не осудні, в астматичному припадку, у важкому алкогольному сп’янінні, під дією наркотиків, тонуть в річці, потрапили в аварію, знаходяться під завалами. У мить, коли людина дуже потребує допомоги і не може розраховувати тільки на свої сили.

В усіх інших випадках свій порятунок – це відповідальність самої людини. І міст до своєї мрії вона повинна будувати на своїй власній енергії.

Допомогти, підтримати, порадити – будь ласка! Але так, щоб Ваша допомога і підтримка складала двадцять відсотків від того, що сама людина робить в цьому напрямку. Якщо у неї немає сили, енергії, бажання – іти по тому світлому шляху, який Ви для неї бачите, може, цей шлях не її. А якщо є хоч якесь бажання і власна енергія, нехай інвестує її стільки, скільки може, поступово вибудовуючи свій власний міст у своє світле майбутнє.

Якщо Ви стаєте основною опорою цього моста, особою найбільш зацікавленою в тому, щоб у цієї чудової людини все вийшло (щоб чоловік кинув пити, син поступив в університет, дочка закінчила ВУЗ, подруга знайшла відповідну роботу, мама зайнялась своїм здоров’ям, батько добився пільг, брат реалізував свій талант), Ви ризикуєте тягнути на собі значно більше, практично все і повністю відповідати за успіх усього підприємства.

Крім цього є великий ризик, що людина, якій Ви так завзято бажаєте щастя, в один прекрасний момент відправить Вас якнайдалі з усією Вашою щирою підтримкою і чітким баченням її щасливої долі. І усі ваші сили, енергія та час будуть викинуті в трубу, розтоптані та знецінені.

© steemit.com

Вдячності, на яку Ви так сподівались в глибині душі, Ви не отримаєте. Ні любові, ні вдячності. Тільки глибоке почуття образи, розчарування і відчуття власної дурості, відчуття, що Вас використали – ось, що залишається в сухому залишку в героя-рятувальника, який з добрих мотивів тягне лямку за себе і за того хлопця, бажаючи тільки найкращого для своїх коханих і близьких.

Візьміть за орієнтир формулу: “20 + 80”, де 80% – це власні зусилля людини, а 20% – це ваша допомога і підтримка.

Коли я була керівником громадської організації, яка займалась допомогою дітям сиротам і малозабезпеченим сім’ям, мудрі давальники грантів (організації-спонсори, які дають таким волонтерським організаціям як наша гроші на реалізацію соціальних проектів), виділяли тільки 20% від потрібного нам на проект бюджету.

“Подобається тобі ідея, хочеш її реалізувати, віриш у неї? Тоді вкладайся енергетично, фінансово, шукай додаткові джерела, ворушись, працюй! А ми підтримаємо. Чому ж не підтримати, якщо людина сама багато робить для реалізації своєї мрії”?!

Між підтримкою і нав’язуванням, диктатом своїх умов, контролем і тиском – тонка межа.

Рятувальники часто стають “диктаторами правильного життя”, переслідувачами тих бідних врятованих, перетворюючи їх на жертву своїх власних амбіцій.

Перш, ніж рятувати когось, запитайте себе: “А кому це потрібно? Хто основна зацікавлена особа в тому, щоб усе це сталось”?

Чи хоче чоловік кинути пити, дружина знайти роботу, мама зайнятись своїм здоров’ям, сестра схуднути, а брат вилізти з боргів? Чи мріє ваш син поступити в університет, а дочка вивчити англійську? Чи потрібна вашій подрузі нова робота чи її влаштовує ця стара?

І найголовніший розпізнавальний знак – чи викладається сама людина в усе це.

Рятувальник може стати “підтримувачем”, якщо він як дорослий подає руку дитині, яка йде по вузькому бордюру : “хочеш йти, маєш інтерес, подобається тобі це? Ось тобі моя рука! Підтримаю!”

Фото заголовку
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: