Слухайте МАМУ, але ЖИВІТЬ ОКРЕМО

© jatik.com

В якомусь сенсі кожна сім’я – це маленька манірна Англія зі своїми традиціями. Вони можуть стосуватися стосунків, дозвілля, ведення побуту… Випробувані поколіннями, такі правила спрощують життя. Якщо тільки ми не забуваємо дивитися на традиції крізь призму сучасності.

Моя мама завжди казала, що м’ясо потрібно солити в кінці приготування, вікна мити два рази на рік, а чоловіка не залишати наодинці з найкращою подругою. Вона навчила мене різати кружечки ковбаси на дві частини перед тим, як їх підсмажити, обов’язково їсти на обід супи, а головне – виконувати свої обіцянки.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Моя мама завжди казала…

Досі я, не найслухняніша дочка на світі – виконую ці заповіти, сприймаю їх, як частину себе. Я взагалі не допускаю відмови від усіх цих супів, вікон і обіцянок. Адже це те, що робить мене цілісною, а наші стосунки з мамою – міцними. Це традиції. З їх допомогою мама передала мені те, що додало її власному життю більше зручності і безпеки. І вона зробила це з любові до мене.

Її мама так само передавала їй традиції: прядіння вовни, турботи про чоловіка-алкоголіка і маніпулювання оточуючими за допомогою своїх хвороб. З огляду на те, що шерсть для в’язання купує мама, а з її соціальними навичками і з моїм татом все в порядку – цими традиціями вона не користується. Їй доводиться самостійно створювати навички поведінки, більш корисні в її реальної ситуації, ніж досвід предків.

Те ж саме доводиться робити і мені. Наприклад, я створюю традиції самостійної літературної діяльності або найму фахівців з ремонту. Цього моя батьківська сім’я не вміє. Та й не повинні вони навчити мене всьому, що може колись стати в нагоді, тому що інакше моє життя було б точною копією їх життя, а це неможливо.

Ось це створення копій і є сенсом будь-якої традиції: дій так само, як діяли твої предки, і не помилишся. Позитивне в своїй суті, спрямоване на виживання навчання не завжди виправдовується в реальності. Тому що реальність змінюється – і старі навички можуть виявитися непотрібними, марними, а то й відверто шкідливими.

Отож, традиції бувають функціональними і нефункціональними.

Перші виконують свою пряму функцію: пристосування прийдешніх поколінь до життя, їх виживання найкращим чином. У сільських районах це можуть бути традиції, пов’язані з доглядом за домашньою худобою, роботою в полі та з’єднанням сім’ї в одну велику спільноту робочих рук. Це функціонально: адже чим більше в родині людей, тим більше роботи вони виконають, тим кращим буде їх життя, що залежить від результатів цієї праці.

У місті ці навички виявляються вже нефункціональними: велика сім’я в маленькій квартирі буде не ефективним робочим підрозділом, а перетвориться, скоріше, в зграю людей, що не відчувають одне до одного великої симпатії. В реальності великого міста ефективна відособленість.

Так справа йде і з будь-якою іншою традицією. Створена в певних умовах, спрямована на краще пристосування до навколишнього середовища, в іншій обстановці традиція перестає працювати.

Так, наприклад, сьогодні чітко простежуються нефункціональні традиції, що залишилися з часів дефіциту. Продуктові запаси, які ніхто ніколи не з’їсть. Накопичування на кшталт «не викидати, а раптом колись стане в нагоді, хороша ж річ». Ми тримаємося за поганого лікаря, ніби інших немає, зберігаємо вірність певній марці товару (з тієї ж причини), ходимо в поганий спортклуб (із взагалі незрозумілих міркувань).

Цей вибір ми робимо не замислюючись – просто тому, що так нас навчили, такі традиції передали, та й мама завжди казала…

Завдяки сімейним традиціям, наше життя може стати і кращим, і гіршим. Для того, щоб оцінити передані нам навички і зрозуміти, чи варто залишати їх у власному житті в тому ж вигляді, потрібен процес, який називається «усвідомлення інтроекції» .

Інтроекція – це те, що повідомляється маленьким нам як істина і те, що маленькі ми, як істину сприймаємо. Трава зелена, небо блакитне, а в цьому житті потрібно бути насторожі і нікому не вірити: всі ці твердження, що звучать з улюблених батьківських вуст, стають абсолютною правдою.

Так ми і починаємо жити – до тих пір, поки не розуміємо, що фрази «Земля обертається навколо Сонця» і «якщо ти не будеш мити унітаз двічі в день, то твій чоловік тебе кине» мають в нашій голові однакову цінність.

Для того, щоб помітити ці неефективні переконання, потрібна так звана «монада», тобто досвід життя поза сім’єю. Це самостійний побут, в якому у нас є можливість зрозуміти, а чи дійсно необхідно готувати щодня обіди з трьох страв? Чи подобається мені нікому не вірити? Чи згоден я прожити все своє життя в оточенні двох собак і трьох кішок або в дійсності мене ці клопоти обтяжують.

Це і називається усвідомленням інтроекції. Переоцінити правила і традиції, засвоєні з батьківської сім’ї, необхідно для корекції непотрібних установок. Зрештою, кожен з нас в свою чергу несе відповідальність за те, щоб створити нові, більш корисні моделі поведінки і передати їх своїм дітям у вигляді традицій – і за допомогою них же створити свою власну, міцну і щасливу сім’ю.

Так що слухайте маму. Але живіть окремо.

Фото заголовку
Переклад Тутка за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

facebook
Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: