15 «підслуханих історій» про найміцнішу любов

Не даремно говорять, що любов – це все, що нам потрібно. Вона допомагає впоратись з труднощами, вірити в дива і дає нам сили.

Тутка зібрав веселі і щирі історії людей про різноманітні прояви найпрекраснішого почуття на світі.

Вчора телефонує бабуся і жаліється, що дід пішов кудись і його немає вже дуже довгий час, просить піти пошукати. Кажу: Добре, пошукаю, а сама сиджу дивлюсь на дідуся, який сидить в мене вдома і випалює портрет бабці на дерев’яній дошці. У них річниця в четвер.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

♦ Пам’ятаю, як в дитинстві з рідними прикрашали ялинку красивими іграшками, старими, обсипними, які зараз вже не знайдеш. І була серед них велика куля синього кольору, на якій намальовані фосфорні зірочки. Це була ціла церемонія: відкрити коробку, дістати кулю, «зарядити» фосфор під лампою, щоб зірочки засвітились в темноті таким особливим зеленуватим світлом… Ми завжди чіпляли першою цю кулю на ялинку. З цього моменту для нас і наставало чарівне очікування свята. Ця куля збереглася дотепер.

♦ Коли ми з дружиною сваримося, то дочка падає і симулює травму ноги або руки. Недавно була сварка на кухні. Дочка спала в залі (денний сон), почувши крики, прийшла на кухню і повела мене за руку: страшно спати нібито наодинці. Поклала мене поряд, схопила за вухо і ми заснули. Дитина не дає сваритись. Живемо тепер дружньо.

♦ Мій батько живе в одному місті, ми з мамою – в іншому. У батьків спокійні, дружні взаємини. Іноді тато приїжджає в гості. Люблю прокидатись, коли батько дома. Він ходить зранку до крамниці та метушиться на кухні: в маленькій каструлі варяться сардельки, на столі свіжий хрусткий хліб, зелень, порізаний на шматочки сир. Тато наливає каву з молоком. Ти присядеш на стілець, підсунешся, тато погладить по голівці, смішно підтягуючи штанці. І в цю мить розумієш, що щастя існує.

♦ Ввечері сиділи за кухонним столом і розмальовували картинку кольоровими олівцями. Задумка була цікава, і щоб нічого не переплутати, я всі олівці відсортувала і розташувала в особливому порядкку. Таким чином, зайняла весь стіл. Ранком чоловік робив сніданок, поки я з криками «А-а-а, проспала!» бігала по хаті. Заходжу на кухню, бачу, що на столі не має моїх акуратно поскладаних олівців. Звісно, засмутилась, але не сильно, бо сама винна, потрібно було вечором їх перекласти кудись. А потім зайшла в спальню і побачила свої олівці на комп’ютерному столі. Чоловік переклав в тому порядку, як я залишила. Всі 50 олівців.

♦ Розповіла чоловікові свою сумну до сліз історію, як батьки розповіли мені, що Діда Мороза не існує і подарунки на Новий Рік закінчились. Що дитина всередині мене дотепер страждає і біль залишився до цього часу. Подумала, покрутить пальцем коло скроні, а сьогодні я отримала листа від Діда Мороза з проханням написати, що я хочу на Новий Рік! І хоча я знаю, хто написав листа, зате мені дуже приємно.

♦ Навчаюсь в іншому місті, батьки за 150 км. Захворіла, температура 40. Тато приїхав на машині, щоб відвести мене в гуртожиток. Людина їхала 2 години туди і назад, щоб я не стояла на зупинці і не проїхала 30 хвилин в маршрутці! Привіз теплий бульйон, який приготувала моя мама і малинове повидло.

♦ Живемо з дівчиною в різних містах, бачимося інколи на вихідних. В один з таких днів сказав їй, що зустрітись не вийде, а сам вирішив зробити їй сюрприз і приїхати. І ось я на місці стою, з букетом, і стукаю в двері. Ніхто не відчиняє. Телефоную на мобільний та на запитання «Ти де?» отримую відповідь «Я іду до тебе»

♦ Їхав у метро, вагон як завжди переповнений. Дівчина наступила мені на ногу, але замість слів взяла мене ніжно за руку і усміхнулась. Здається, я закохався.

♦ Я вперше побачила його на вулиці, як ми зіткнулись. На наступний день – в поліклініці (він виходив, я заходила). Напевно, це доля, – подумала я. Дізналась про нього у подруги однокласниці (вона була тоді, як я побачила його вперше). Виявилось, що ми навчаємося в одній школі, але він на 2 роки старший. Подруга знайшла його сторінку в соціальній мережі. А після того, як він розповів мені, що на випускному в дитячому садку він був магом, я зрозуміла, що це доля – я була зірочкою.

♦ Отримав СМС від дружини: «Дорогий, я придумала чудовий салат із хурми, часника та маринованої капусти! Чекаю тебе вдома!» Хм, треба зайти до аптеки. Мабуть я скоро стану татом.

♦ Моя тітка була самотньою до 25 років. На всі запитання: «Коли ти знайдеш собі чоловіка» у неї була проста відповідь: «Ще не знайшла того єдиного». Одного разу вона сиділа з моєю бабусею в кафе, повз них проходив якийсь хлопець. Тітка встигла лише промовити: «Це він, я відчуваю!». І побігла до нього знайомитися. Живуть разом вже більше 20 років.

♦ Живемо два роки з чоловіком. Добивався мене 20 років. Безмежно кохаємо одне одного. Тільки часу спілкуватися практично немає, тому що багато працюємо. Але в мене 5 робочих днів в тиждень. А він по дві зміни. До дому приходить ввечері о 10 годині, виїжає зранку в 5:30. Недавно проспав роботу в неділю і залишився дома. Яке це задоволення прокидатись не зранку, а ще й в обіймах коханого. Ось що дійсно важливо!

♦ Я – мініатюрної комплекції, мій чоловік – великої. Вночі він скручує мене в клубочок, «обмацує» всю і так спить. Мені тісно, душно, тіло дерев’яніє. Неможливо вирятуватися. Якщо попрошу його – він мене відпускає, але лиш засне – знову підбиває мене під себе… Але ось він поїхав у відрядження… Ура! Свобода! Однак, що ви думаєте – я зараз можу спати лише щільно запакована у обійми чоловіка.

♦ Мій коханий освідчився мені в перший день нашого знайомства. Я тоді не сприйняла його всерйоз та продовжувала захищатися. Але і сама з першої секунди відчувала себе дуже затишно з ним поряд, так, неначе повернулась додому після довгих років поневірянь. А він пізніше отак пояснив свою поведінку: «Я дійсно не можу пояснити, що це було, проте мені одразу захотілось створити з тобою сім’ю». Нашій сім’ї вже 9 років.

♦ Перше кохання: кохали до нестями, розумілися з півслова. Але я подумав, що я ще занадто молодий для серйозних стосунків та проміняв її на пиятики з друзями. Тепер мені 27 років, позаду 6 років розгульних пиятик та несерйозних стосунків. Нещодавно ми раптово зустрілись у торговому центрі – виявилось, вона щаслива в шлюбі, має сина. Ми просиділи в кафе десь зо 4 години, теревенили про життя, про минуле. Обидвоє зізнались, що це був найкращий час в нашому житті. Я приїхав додому і розплакався. Яким же я був дурним, що проміняв її на всі ці дурниці. Друзі, цінуйте те, що маєте, цінуйте тих, хто вас любить, адже в нашому величезному світі так нелегко знайти свою половинку! А якщо ви її вже знайшли – тримайте її міцно і не відпускайте!

Переклад Тутка за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

реклама

Пов'язані статті

Close

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: