Чоловіки, навіть не сподівайтеся, що від вас не може піти кохана дружина

Покинути людину, яку ти любиш – це безумство. Це викликає подив. Це неможливо!

Але для неї це можливо. Було б божевіллям, якби вона залишилась. Не осуджуйте її. Не каменуйте. Вам потрібно побути хоч трохи на її місці, щоб зрозуміти, що вона робить.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Вона прекрасна, розумна, чутлива.

Вона – немов місяць вповні у темну холодну ніч.

Вона бере пісок і перетворює його в зірки.

Вона – це магія. Вона – втілення любові.

Вона так довго чекала, щоб знайти його. Вона кохала його більше за своє життя. Але вгадайте, що сталося? Вона від нього пішла .

Зі сльозами на очах і болем в серці, вона відпустила його на свободу.

Вона пішла від нього, тому що хотіла більше, ніж просто чути приємні слова. Вона хотіла більше, ніж приголомшливий секс.

Їй потрібно було більше, ніж подарунки, слова і секс.

Вона хотіла бачити вчинки. Вона жадала його присутності в кожній сфері свого життя.

Вона хотіла уваги. Вона хотіла, щоб хоч іноді він готував щось для неї, неважливо як погано чи добре.

Вона хотіла, щоб він цікавився, як пройшов її день і які у неї плани на вечір.

Вона хотіла, щоб він запрошував її на побачення.

Вона хотіла, щоб хоча б раз на рік він дарував їй квіти.

Вона хотіла просто жити. Щоб її слухали. Щоб її цінували.

Вона хотіла бути однією і єдиною жінкою в його житті.

Вона – нова земля, яка хотіла, щоб її відкрили. Але він ніколи не намагався дістатися до цієї землі і загубитися в її лісах. Він залишався на березі і вирішив дивитися на неї здалеку.

І з часом та земля загинула. Вона померла. Її ніхто не відкрив.

Вона пішла, тому що була книгою, яку він так і не спромігся взяти до рук і хоча б перегорнути сторінки. Він думав, що обкладинка була найціннішою. Він не знав, що за нею знаходиться справжнє золоте царство.

Вона відчувала себе квіткою, яку потрібно постійно поливати. А він забував робити це щодня. Квітка зів’яла і померла.

Потроху вона почала втрачати свій світ. Вона перетворилася на свічку, яка могла згаснути в будь-який момент.

Любов повинна підносити вас вгору, розкривати ваше серце, робити вас щасливими. А любов робила  її нещасливою.

Вона давала і давала, віддавала і віддавала. Але нічого не отримувала натомість.

Вона говорила йому, чого їй не вистачало і він чув її, але ніколи по-справжньому не слухав.

Він сприймав її як належне.

Він думав, що вона залишиться, незважаючи ні на що.

Він знав, що їй не потрібні слова, гроші, обійми або хороший секс. Їй потрібна була людина, з якою вона могла поділитися своїми думками та емоціями.

Людина, котра хоче розділити з нею її мрії. Людина, котра не надто зайнята погонею за своїми мріями, не помічаючи її.

Їй потрібен чоловік, від якого вона і не подумає піти. Щоб їй не довелося вибирати між її чоловіком і її щастям.

Вона хотіла чоловіка, котрий сам є щастям.

Вона пішла, а він не до кінця зрозумів чому.

Вона знала, що через рік, або два, або десять він зрозуміє. Він озирнеться і зрозуміє, що потрібно було зробити, щоб втримати її в своїх руках.

Вона завжди буде любити його за любов, яка не перетворилась у стосунки. Вона намагалася врятувати ці стосунки, але вони вже були розвіяні вітром.

Вона любить його, але їй довелося поставити себе на перше місце, хоча б раз.

Вона хоче його, але їй довелося піти.

Вона пішла, щоб знайти ту себе, яку вона втратила. Вона поверне себе на місце, перев’яже бинтом всі рани і продовжить шлях вже сама.

Вона пішла, щоб знову полюбити себе, зрозуміти чого вона варта і знову перетворювати пісок в зірки.

І можливо, в один прекрасний день може статись так, що якийсь чоловік зробить її своєю зіркою і тоді  колись їй не потрібно буде знову створювати зірки, тому що вона сама стане однією з них.

Переклад Тутка за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Close