7 супервмінь, які у вас точно є, але ви найімовірніше про них не знаєте

Якщо в глибині душі ви підозрювали, що до біса талановиті, то абсолютно мали рацію. Останні відкриття вчених підтверджують, що ми недооцінюємо свої здібності й навіть не уявляємо, яку маємо суперсилу. Настав час почати боротьбу з таким марнуванням.

Цю статтю Тутка присвячує нашим прихованим талантам і розповість про те, як ними можна покращити своє життя.

1. Своїм голосом ми можемо впливати на настрій

Група французьких учених CNRS вирішила з’ясувати, як на людину впливає її власний голос. Вони попросили учасників експерименту читати вголос розповідь Харукі Муракамі, робили аудіозапис цього, а потім за допомогою спеціальної програми додали йому радісного, сумного або залякувального емоційного забарвлення. Добровольцям про обробку голосу нічого не сказали. І коли їм потрібно було прослухати свій запис, не всі зрозуміли, що їх голос почав звучати якось інакше. На запитання, як вони почувалися під час прослуховування, переважна більшість учасників назвала емоцію, створену програмою.

Дослідження виявило, що ми зчитуємо власні емоції так само, як емоції інших людей, а вокальна виразність голосу впливає на наш настрій. Можливо, в майбутньому це відкриття будуть використовувати при лікуванні психологічних розладів. А ми вже зараз можемо боротися з тугою, просто слухаючи свій радісний голос.

2. Чи можемо стати сильнішими, тільки думаючи про це

Браян Кларк (Brian Clark), професор Університету штату Огайо, провів дослідження і довів, що між нервовою системою і силою м’язів існує прямий зв’язок. Суть його експерименту полягала в тому, що всі учасники протягом 4 тижнів повинні були ходити з жорстким фіксатором на зап’ястку. При цьому одна група 5 днів на тиждень по 11 хвилин виконувала уявні вправи: перебуваючи в нерухомому стані, добровольці зосереджено уявляли, як напружують м’язи. А інша група жила звичайним життям.

Коли фіксатори зняли, виявилося, що у добровольців, котрі подумки візуалізували тренування, м’язи зап’ястя були в 2 рази сильніші, ніж у тих, хто цього не робив.

3. Бачимо те, про що не здогадуємося

Фото вгорі: те, як ми бачимо світ; фото внизу: як світ виглядає в окулярах Polaroid, які блокують горизонтальну поляризацію світла.

Крім очевидних кольору і світла, людське око також розрізняє напрямок коливань світлової хвилі або поляризацію світла, але більшість з нас про це не здогадується. Цей зір у нас вмикається за певних обставин: коли ми дивимося на синє небо, на монітор комп’ютера, на поверхню води або скла. Світлові хвилі починають коливатися переважно в одному напрямку і тоді стають видимими. Виникає ефект, відомий як фігура Гайдінгера.

Подивіться на білу ділянку рідкокристалічного екрана комп’ютера, планшета або телефона і зробіть декілька нахилів головою вправо-вліво. Перед вами повинні з’явитися ледь помітні жовті і сині краватки-метелики, розташовані одне до одного під кутом 90 ° і величиною в 2 великих пальця. Бачите? Чудово! Після кількох таких тренувань фігуру Гайдінгера можна буде побачити на блакитному небі навпроти сонця.

Фото: взірець зображення щітки Гайдінгера для вертикально поляризованого світла.

4. Збільшуємо тривалість життя, просто посміхаючись

У 2010 році в університеті Вейна провели дослідження, завданням якого було з’ясувати, чи впливає посмішка на тривалість життя людини. Для цього вчені проаналізували бейсбольні картки з фото основних гравців ліги, випущені до 1950 року. І виявилося, що ті спортсмени, які не посміхалися, в середньому прожили 72,9 років, гравці з легкою посмішкою на губах – 75 років, а бейсболісти, котрі посміхалися на всі 32 – 79,9 роки.

Ви скажете, що немає чого радіти. І це погане виправдання. Між посмішкою і настроєм є зворотний зв’язок: навіть посміхаючись з примусу, ми краще почуваємось. А відкрита широка посмішка в плані задоволення діє, як 2000 плиток шоколаду.

Крім того, посміхаючись, ми можемо впливати на довколишніх і їх враження про нас. Люди не зможуть продовжувати супитися, якщо до них постійно посміхатися. Посмішкою можна заразити, тому ми втрачаємо звичайний контроль над мімічними м’язами і посміхаємося у відповідь. А ще усміхнена людина виглядає в очах інших більш привабливою і компетентною.

5. Можемо змінювати температуру тіла

Практика тибетських ченців, відома як йога туммім (або йога внутрішнього тепла), дозволяє довільно підвищити температуру тіла. У 1981 році професор Гарвардського університету Герберт Бенсон (Herbert Benson) зафіксував, як 3 лами з Дхарамсали під час медитації підвищили температуру пальців ніг і рук на 8,3 °С.

Практикувати йогу туммім варто тільки під наглядом досвідченого лами, інакше можна загинути від переохолодження.

6. Ми розрізняємо більше смаків, ніж думаємо

На малюнку: процес розпізнавання смаку. Інформація від смакових, термічних, нюхових рецепторів і дані від механічних зчитувачів зубів й жувальних м’язів надходить по нервових волокнах до головного мозку. Так ми за долі секунди розуміємо, що їмо.

4 основних смаки – солодкий, кислий, солоний, гіркий знають усі. Однак в 1980-х вчене співтовариство визнало п’ятий фундаментальний смак умамі (від яп. слова «умамі» – смачний, приємний»). Його відкрив японський хімік, професор Токійського імператорського університету Кікунае Ікеда. І він характерний для білкових продуктів: м’яса, риби і бульйонів на їх основі.

Сьогодні вчені продовжують пошуки нових рецепторів і, можливо, в майбутньому зможуть довести, що ми також розпізнаємо смак кальцію, вуглекислого газу, чистої води, жиру, металу і локриці. Ці знання могли б допомогти, зокрема, в лікуванні ожиріння.

Ми розпізнаємо смак за певними правилами, про які корисно знати, щоб ними користуватися.

  • Смак їжі максимально виражений при температурі, яка дорівнює температурі порожнини рота або трохи вищій.
  • Звикання до солодкого і солоного відбувається швидше, ніж до інших смаків. Тому якщо ми їмо багато солі та цукру, то поступово перестаємо їх відчувати. Зате звикання до солодкого загострює сприйняття всіх інших смаків.
  • А звикання до гіркого підвищує чутливість до кислого і солоного.

7. Здатні розвинути музичний слух у зрілому віці

Абсолютний слух у людей зустрічається рідко. І вважалося, що розвивати його потрібно з дитинства. Але дослідження Чиказького університету підтвердило, що дорослі теж можуть культивувати свій музичний слух і наблизити його до абсолютного.

В рамках чиказького експерименту учасники, котрі мали початкову музичну освіту, повинні були відтворити почуті звуки і назвати тональність. На другому етапі дослідження вони так само намагалися визначити на слух звуки, але на цей раз їм повідомляли, правильно вони визначили чи помилилися, і давали прослухати запис повторно. Через кілька місяців тестування провели ще раз, і виявилося, що добровольці у великій мірі зберегли навичку і змогли визначити висоту звуку. Дослідження довело, що музичний слух – здатність, яку можна набути і вона не має вікових рамок.

І якщо ви хочете розвинути свою музичність, то це можна зробити за допомогою спеціальних веб-сервісів і додатків. Деякі з них доступні безкоштовно.

А що ви думаєте про суперздібності людини?

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Back to top button
Close