9 неоднозначних експериментів з дітьми, які викликають шквал справедливого обурення

Мудрість і знання не дістаються людям просто так, а приходять після багатьох спроб і помилок. Завдяки вченим, які не боялися експериментувати, помилятися, ризикувати і повторювати свої спроби знову і знову, світ отримав електричну лампочку і рентген, першу вакцину і розшифровку ДНК.

Ось тільки вивчення людської природи – питання набагато більш делікатне. А вже якщо мова йде про досліди, в яких беруть участь діти, то такі експерименти і взагалі не витримують жодної критики. Помилка тут може мати жахливі наслідки для життя маленької людини.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Ми в Тутка зібрали 9 експериментів за участю дітей, які викликають шквал справедливого обурення. Дуже багато дослідників і вчених дійсно перегнули палицю в своєму прагненні до пізнання, хоча завдяки одному з них світ отримав вакцину від віспи.

1. Лялька Бобо, або як діти копіюють поведінку дорослих

В середині XX століття психолог Альберт Бандура захотів з’ясувати, наскільки далеко готові зайти діти, повторюючи агресивну поведінку дорослих. Він взяв велику надувну ляльку-клоуна, назвав його Бобо і зняв кілька відео. На одному з них доросла людина обіймає ляльку, грається з нею, а на другому лає її, штовхає і навіть б’є гумовим молотком.

Потім він розділив дітей на три групи. Одній він показав відео без насилля, другій – жорстокий варіант, а третій взагалі нічого не показував. Дітей по черзі впускали в кімнату, в якій перебувала Бобо, а також іграшкові молотки і пістолети.

Діти, які дивилися агресивне відео, без найменших сумнівів почали знущатися над лялькою. Так само, як і доросла особа, вони лаяли її, штовхали, били молотками і погрожували пістолетом. В інших двох групах не було навіть натяку на свавілля.

Зміст? Діти імітують поведінку дорослих і часом роблять це абсолютно бездумно. Тому якщо ваша дитина стала говорити матюки, бити сусідських дітей або грубіянити бабусі та дідусеві, придивіться: за ким вона повторює?

2. Виростити шимпанзе як сестру власного сина

У 30-х роках XX століття вчені ще намагалися зрозуміти, як багато в інтелекті людини передається у спадок, а що можна змінити вихованням. Була навіть дуже божевільна теорія про те, що шимпанзе не можуть говорити і не знають хороших манер тільки з тієї причини, що їх не виховують як людських дітей.

Психолог Вінтрор Келлогг вирішив перевірити цю теорію на практиці. У нього народився син Дональд, і сім’я взяла на виховання 7-місячну самку шимпанзе на ім’я Гуа і стала виховувати її разом з рідним сином, немов вони були братом і сестрою.

Ось тільки все пішло не за планом. Гуа хоч і навчилася тримати ложку в руках і трохи розуміти людську мову, але в цілому не сильно зрушилася в своєму розвитку. А ось Дональд, навпаки, став багато повторювати за своєю «сестрою»: стрибати, пищати і кусатися. До півтора роки він опанував лише три слова. Експеримент довелося припинити одразу.

Зміст? Дитина може також копіювати манеру поведінки тварин та різні історії про дітей-мауглі це підтверджують. З іншого боку, спроба «олюднити» тварину, навіть близького до нас примата, не увінчалася успіхом.

3. Зламана лялька або як нав’язати дитині почуття провини

Психологи з Університету Айови вирішили досить жорстоким способом з’ясувати, як у дітей з’являється почуття провини. У цьому їм допоміг експеримент зі зламаною лялькою. Доросла людина показувала дитині іграшку й розповідала, як вона йому дорога, як він її любить і як багато всього з нею пов’язане. Потім він давав її малюкові з проханням бути дуже обережним.

Як тільки лялька виявлялася у дитини, запускався спеціальний механізм і вона ламалася прямо в дитячих руках. Згідно з інструкціями психологів, доросла особа повинна була мовчки дивитися на малюка цілу хвилину.

Складно уявити, що творилося в голові у дитини, яка і так відчуває себе винною, а тут ще на неї дивляться з докором в повній тиші. Через деякий час доросла людина поверталася з такою самою іграшкою, тільки цілою, пояснюючи, що чиєїсь провини в цьому немає. Сумніваємося, що дитина одразу ж відчувала полегшення.

Зміст? Діти, які взяли участь в цьому експерименті, в наступні роки вели себе досить стримано і віддалено. Але навряд чи тому, що навчилися здорового почуття провини. Швидше за все, причиною такої поведінки став страх засмутити іншу людину. А можливо, і висновок, що від дорослих всього можна очікувати.

4. Примусове перетворення Брюса на Бренду

Брюс Реймер разом з братом-близнюком народився в 1965 році в Канаді. У віці 8 місяців хлопчикові робили обрізання і через лікарську помилку спалили частину статевого органу. Психолог Джон Мані дав батькам радикальну пораду: провести операцію зі зміни статі і виховувати сина як дочку.

Батьки вирішили, що це хороша ідея. А для лікаря Мані це був прекрасний спосіб довести свою теорію, що саме виховання, а не природа визначає гендерну ідентифікацію людини.

Однак Брюс не бажав ставати Брендою, носити сукні і гратися з ляльками, а хотів бути таким самим хлопчиськом, як і його брат. Джон Мані запевняв, що це «важкий вік» і все пройде. Але з роками проблема тільки посилювалася. Дізнавшись всю правду, хлопчик пройшов через кілька операцій, став чоловіком на ім’я Девід, а згодом навіть одружився. Але у віці 38 років він наклав на себе руки.

Зміст? Такі експерименти можуть зламати психіку дитини. Питання гендерної самоідентифікації зараз набуло особливої гостроти. Рішення не визначати статеву приналежність дитини до її свідомого вибору, поява третьої статі – все це викликає безліч суперечок і дискусій. Одне можна сказати точно: робити такі речі проти волі дитини – це злочин.

5. Лоскотання з кам’яним виразом обличчя

Психолог Кларенс Леуба в 1933 році вирішив з’ясувати, чому ми сміємося під час лоскоту. Це вроджений інстинкт або ми бачимо посмішку того, хто нас лоскоче, і посміхаємося у відповідь? Свій експеримент він вирішив провести на власному маленькому синові.

Леуба заборонив його лоскотати, крім спеціальних сеансів, які він проводив особисто. Також психолог заборонив дружині сміятися, коли вона торкається до малюка.

Під час своїх сеансів Леуба одягав на голову маску з картону, щоб не було видно його виразу обличчя, і лоскотав малюка. Але чистоту експерименту порушила дружина психолога, яка одного разу розсміялася, заколисуючи синочка. Через деякий час дослід був проведений над іншою дитиною пари.

Зміст? Психолог виніс свій вердикт: «Діти сміються, навіть якщо не знають, що так прийнято». Однак дивно, що для батька предмет дослідження виявився настільки важливим, щоб на час позбавити власну дитину звичайних радощів життя.

6. Заразити сина віспою заради винаходу вакцини

Англійський медик Едвард Дженнер в XVIII столітті вирішив довести,  якщо заразити людину несмертельною коров’ячою віспою, то після одужання вона буде застрахована від дійсно страшної людської віспи.

Щоб показати серйозність своїх намірів, Дженнер заразив коров’ячою віспою свого сина. Цей момент навіть був увічнений у скульптурі. Після того, як малюк видужав, Дженнер пішов на дуже великий ризик і заніс йому вже справжню, людську віспу. Якщо його теорія була правильною, хлопчик не мав захворіти.

Зміст? На превелике полегшення, розрахунки медика виявилися повністю правильними і хлопчик не заразився. В іншому випадку Дженнер  увійшов би в історію як божевільний вбивця власного сина, а не як герой – винахідник життєво важливої вакцини.

7. Переконати дитину у страху перед білими речами

Вчений Джон Вотсон захотів перевірити, як формуються умовні емоційні реакції у дітей. Для цього він провів експеримент над 9-місячним малюком на ім’я Альберт і привчив його боятися білих речей.

Спочатку він показував дитині білого пацюка. Після того, як немовля звикло до нього і спокійно гралося, вчений почав лякати дитину, б’ючи по залізній пластині щоразу, коли Альберт тягнувся руками до тварини.

Альберт почав боятися не тільки пацюка, але і будь-яких білих речей, які віддалено схожі на нього. При їх вигляді він одразу починав плакати. Незабаром експеримент був припинений і малюка забрала мама.

Зміст? Цю особливість використовують при дресируванні циркових тварин, але виявилося, що і в немовлят таким способом можна «виховати» потрібну емоцію. Табу на моральне і психологічне насилля над дітьми не дозволяє більше проводити такі жорстокі експерименти.

8. Виховати з дитини заїку

Не менш жахливий експеримент в 1939 році провели вчені Венделл Джонсон і Мері Тюдор, вивчаючи фактори мовного розвитку. Вони зібрали 22 дитини, розділили їх на дві групи і спробували штучно сформувати у одній з них заїкання.

Одних дітей постійно хвалили, а інших висміювали і принижували, переконуючи їх у тому, що вони неправильно говорять і точно стануть заїками. Дуже багато дітей з другої групи незабаром перестали йти на контакт, а деякі й справді почали заїкатися.

Журналісти прозвали експеримент Джонсона «кошмарним дослідженням». Набагато краще вивчати динаміку виховання дітей за допомогою позитивних установок (або хоча б відсутності негативних).

Зміст? Не можна сказати, що вчені відкрили Америку. Якщо кричати на дитину і постійно її лаяти, ми виховаємо невпевнену в собі людину. Але якщо хвалити і підтримувати, то дитина впорається навіть з очевидними дефектами.

9. Досліди Павлова над дітьми

Важко знайти людину, яка не знає про академіка Івана Павлова і про ті досліди, які вчений проводив над собаками, вивчаючи їх харчові рефлекси. Є навіть монумент, що зображає ту саму «собаку Павлова». Але поряд з ним цілком могла б бути і бронзова дитина.

Школа Павлова не тільки ставила експерименти на собаках, а й проводила досліди з участю дітей-безпритульників у віці 6-15 років. Вони з радістю погоджувалися на це, адже після досліджень їх пригощали журавлиною, шоколадом та іншими делікатесами, про які в сирітському притулку можна було тільки мріяти.

Ці експерименти були детально описані в книгах радянського фізіолога і педіатра Миколи Красногорського. Вони не особливо відрізнялися від тих, які проводилися на собаках.

Зміст? В результаті своїх експериментів Павлову вдалося довести, що немає принципової різниці між харчовими рефлексами людини і тварин. Вчений хотів отримати другу Нобелівську премію за ці досліди, але комісія запропонувала не висувати його кандидатуру через етичну сторону питання.

Експерименти на людях – одна з найбільш суперечливих тем в сучасній науці. З одного боку, цей підхід дозволяє вченим отримати більше інформації про людське тіло і знайти їй корисне застосування, але з іншого – виникає цілий ряд етичних питань. Але якщо в дослідженнях беруть участь діти, які можуть постраждати в результаті невдалого досвіду, потрібно і зовсім відмовитися від такої ідеї.

Переклад Тутка за матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Close