Фотограф сфотографував феномен “котячих драбинок” у Швейцарії (22 ФОТО)

Чи кіт знаходиться вдома чи поза ним – вони поводяться, як їм заманеться і громадяни-шанувальники котиків із міста Берн, що у Швейцарії, вирішили допомогти своїм пухнастим друзям пересуватися простіше – споруджуючи котячі сходи. Незвичайний, але чарівний швейцарський феномен був зафіксований на фотоапарат швейцарським графічним дизайнером і письменником Бриджит Шустер і буде темою її четвертої книги під назвою Swiss Cat Ladders (Швейцарські котячі драбинки – прим.перекл.)

Митець висвітлює своє рідне місто Берн як поле для своїх фотографічних досліджень і описує книгу так: “При ближчому розгляді сходів для кішок розкриваються соціологічні, архітектурні та естетичні перспективи, які висвітлені в наступному тексті,” і гостро ставить проблему: “Чи повинні ми, люди, насправді нав’язувати котячі сходи, які ми створили, кішкам”.

Шустер поділилася, що вона вперше відкрила для себе котячі сходи, коли переїхала до Берна п’ять років тому: “Під час прогулянки околицями Берна я помітила багато незвичайних трапів. Для мене, як і для кожного не місцевого жителя, вони стали дивиною”.

(Тут сходи зигзагами спускаються вздовж стіни будинку, по всій його висоті, що дозволяє кішці спуститися на другий поверх. Така собі огорожа захищає тваринку від падіння зверху.)

Шустер – графічний дизайнер, що спеціалізується на типографії і дизайні, а також письменник і викладач, вона працює в цій сфері вже 15 років. Її досвід охоплює обсяг від редакційних концепцій до розробки концепції типографічного дизайну. В ці дні вона самостійно працює над книгою з дизайну, а в 2013 році заснувала власну структуру Brigitte Schuster Éditeur як спосіб “публікувати особисті публікації незалежним чином та демонструвати цікаві для неї проекти”. Brigitte Schuster Éditeur спеціалізується на якісних книгах часто в обмежених накладах.

Swiss Cat Ladders – це останній проект її видавничої компанії, яка за очікуваннями побачить світ у вересні 2019 року. “Завдяки їй для наступних поколінь буде збережено, заархівовано та записано культурну спадщину котячих драбинок”.

(Доріжки, прикріплені до водостічної труби, ведуть на другий поверх. Шустер сказала, що це одна з найбільш унікальних дизайнів, з якими вона стикалася: “Тут замість вертикальних дерев’яних дощок, труба використовується як вертикальний головний елемент, навколо якого прикріплені сходинки. Зокрема, нема потреби використовувати вертикальний елемент, об’єкт – водостічна труба – бере на себе цю роль і, таким чином, має дві функції. Це, безумовно, одна з найменш громіздких конструкцій”).

“Я почала знімати ці котячі доріжки з фоном будинку, щоб показати ці світлини іншим і поділитися з іншими людьми – з цим завданням чудово впорається книга. Я маю намір привернути увагу до цього ефемерного предмета. Драбинки для кішок є тимчасовими об’єктами. Вони постійно змінюються, додаються нові сходи. Старі варіанти знімаються. Це поєднання безперервності та змін характерне для культури швейцарської столиці. Культурна спадщина котячих сходів буде збережена і донесена до майбутніх поколінь”, – висловилася фотограф.

Вона також пояснила, що свою роботу поєднує з роботою архівіста: “Хоча в Інтернеті є багато зображень, які доступні в мережі, немає повної письмової документації цього запитання. Ця публікація має на меті виправити цей недолік. Вона мусить заповнити ту прогалину в історії котячих сходів, яка досі зяє”.

(Модель простих курячих сходинок була взята за основу для цієї драбинки: ми бачимо її зигзагоподібну форму (ліворуч).

Незважаючи на відсутність інформації в мережі на тему котячих сходів, фотограф сказала, що вона бачила їх в інших країнах, але не з такою частотністю, як у Швейцарії. “Відкриті сходи для котів – це європейське явище. У Німеччині та Австрії, наприклад, існують також котячі сходи, але не в такій кількості, як тут, у Берні. У Північній Америці виняток становлять котячі драбинки, їх можна знайти лише в поодиноких випадках”.

Хоча фотографування неживих предметів може здатися легшим, ніж фотографування самих тварин, Шустер вже зустрілася і з труднощами: «Іноді нелегко було сфотографувати котячі сходи, які були надто близько до будівель, я не могла відійти на достатню відстань, щоб зробити ідеальний кадр. Іноді драбинки для кішок була занадто далеко, їх неможливо було зняти.

(Кішка повинна видряпатися нагору через декілька дахів, використовуючи дві котячі драбинки).

Одна з улюблених котячих доріжок Шустер поєднує в собі природу та архітектуру: Мені подобається знімати котячі сходи, які ведуть з дерева до будинку. Здебільшого проста модель “куряча драбина” використовується для створення розширення від дерева до балкону або вікна. Мені подобається простота цих сходів”.

Незважаючи на велике портфоліо, митець зізнається, що її улюблена справа зараз – знімати котячі драбинки, вишукувати їх нові конструкції. Жінка заохочує фотографів, які знімають будівлі, “скористатися її книгою та сфотографувати свою пристрасть”.

(Драбина, що сягає другого поверху, здається досить довгою через багато частин.)

Кішка переходить з дерева на котячу драбинку і звідти на балкон.

Більшість кішок обожнюють перебувати на високих місцях – це у них в крові. Нащадки першого кота Проайлура – це ссавці, що лазили по деревах. Сьогодні ці гнучкі тварини не повинні тікати на дерева задля безпеки, але безумовно, вони користуються цією звичкою, мають гнучку опорно-рухову систему, що забезпечує їм чудову координацію і рівновагу – вона дає їм змогу високо стрибати.

На малюнку зображено модель, яку рідко можна побачити – спіральні сходи, їх можна замовити через Інтернет.

Хоча ці примхливі архітектурні споруди домашнім тваринам є задля пухнастиків, Аніта Келсі, фахівець з котячої природи, сказала, що котики не зможуть достойно оцінити ваші зусилля: “Тварини можуть неправильно потрактувати вашу допомогу. Вони люблять стрибати і зможуть самі обрати найкращий шлях до своєї домашньої території – чи то сходи, стіну або трубу.”

Котяча драбинка з можливим помешканням для котика. І годувати їх тут можна.

Тут поштові скриньки використовуються як розширення для котячих лапок.

Сходи, що ведуть на третій поверх. Це одні з найвищих сходів, які ми побачили в Берні.

Пагони винограду, що прилягають до фасаду, не постраждали: виноградні лози та дерев’яна котяча сходинка доповнюють одне одного.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Back to top button
Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker