Кого будеш рятувати під час пожежі, дитину чи дружину?

Сократ, великий філософ і багатодітний тато, як ви пам’ятаєте, обожнював вийти на площу і дати складне запитання своїм сучасникам. Одне з таких запитань я спробувала винести на загальне обговорення в наш час. Ось що з цього вийшло.

Був звичайний осінній вечір. Домашні розбрелися по своїх кімнатах. Я читала Сократа. Одне запитання мене приголомшило. Він питав: «Якщо буде пожежа, і можна врятувати лише когось одного, кого врятуєш – дружину чи одну дитину?» Всі чоловіки відповіли: «Дитину, звичайно». Сократ сказав: «А я врятую свою молоду дружину. Ми потужимо разом, і вона народить мені ще дітей. А якщо спасу дитину, то горе буде і мені, і їй. Вона своїм виглядом буде завжди нагадувати мені про трагедію. А сама дитина втратить і братів-сестер, і маму, а потім набуде мачуху, яка не зможе її любити як любила мама». Звичайно суперечки не вщухали довго.

Питання Сократа про дружину і дітей

Мені стало цікаво, що відповість мій чоловік. Запитала, не відриваючись від читання, він відповів: «Дитину. Всі врятують дитину. Вона беззахисна і… ну, не знаю, буду рятувати всіх, але якщо одну, то дитину». Я йому розповіла про Сократа. Він відклав газету. Ціле вечір ми обговорювали це запитання. Воно виявилося дуже складним.

Вранці обидвоє пішли на роботу, діти в школу і дитсадок. День у мене був насичений, про Сократа я не згадувала. Нагадав чоловік, увечері: «Я думав мене на роботі вб’ють сьогодні. У перерві, за обідом почав розмову про Сократа, поставив його запитання співробітникам. Відповіді були очевидними. Я сказав, що ввечері й сам так відповів, але зранку змінив свою думку, Сократ переконав своїми доказами» (для мене це стало одкровенням). За словами чоловіка всі перестали їсти. Почали кричати і доводити, телефонували друзям і народ підходив з інших відділів. Нарешті, покликали жінок з бухгалтерії, й ті теж почали одноголосно говорити: «З глузду з’їхав? Дружину поміняти можна на іншу. Дитина – твоя кров!». Порятунок прийшов у вигляді начальника. Той виявив відсутність всіх працівників на місцях в робочий час, примчав на голоси і розігнав несанкціонований мітинг.

Чоловік повернувся до роботи і виявив пенсіонера, свого колегу по службі, на робочому місці. Той в диспуті не брав участі, обід пропустив через свій трудоголізм, був неговірким старцем, на роботі мало з ким спілкувався. «Чого всі кричали щось? Премію скасували чи що?», – присів перепочити ветеран. «Та ні, тут виник філософський диспут…», – чоловік і йому поставив запитання. А дідок був сім’янин, до речі: з дружиною сорок років разом, три сини, кожному дім будував своїми руками, п’ять онуків, всі люблять його і приходять в гості.

Старий замислився: «І що, всі сказали, що дитину виберуть? А я би стару свою вибрав! Діти – гості в родині, виростають і розлітаються з гнізда. Так, люблять мене, і я їх, приходять в гості. Так, тільки кожен – відірваний шмат. А з бабусею своєю я і буду вмирати!»

Мудрість цього старого потрясла. Спало на думку: може тому у нас стільки розлучень, що ми не цінуємо сім’ю правильно. Можливо, головне не наші діти і заради них все? Може, всі будуть щасливі, лише коли батьки цінують одне одного понад усе?

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Back to top button
Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker