Книги, які варто прочитати перед відпусткою

Звісно, у чтиві перед відпусткою так чи інакше має бути заторкнута тема мандри – чи то в історію відомого бренду, а чи в сучасне життя. Утім, зробити з буденної подорожі цікаву літературну мандрівку, не схожу на туристичну, а з міської прози – гарячий бестселер кожен з авторів намагається по-своєму.

Своїм списком книг з Тутка поділився поет, драматург, публіцист і арт-критик Ігор Бондар-Терещенко.

Євген Лакінський

“Мій Квебек”

К.: Нора-Друк, 2018

Свій довгий шлях з сонячної Одеси до засніженого Квебеку, що в Канаді, автор цієї захопливої книжки, порівнює з блуканням у снігову бурю в пошуках метро. Саме такий випадок стався з ним після еміграції з України у 2000 році, і допомогли вони із випадковим подорожнім самим собі лише завдяки спільному бажанню вирішити проблему. «Так і в імміграції, – переконують нас. – Ми шукаємо свій шлях, наче сліпі кошенята. Допомагаємо іншим таким, як ми, – і вони допомагають нам. А потім знаходимо своє місце у новій країні». Зі щирої та дотепної розповіді про людей, звичаї, кухню, музику і кіно Квебеку, також можна зрозуміти, як багато поєднує цей далекий край з Україною. З одного боку, Квебек – край із власною ідентичністю, традиціями, історією і діалектом, а його мешканці – окрема нація. З іншого боку, так само, як Україну свого часу не визнавали за самостійну державу, довгий час це край залишався у багатонаціональній спільноті, і лише 2006 року його окремішність визнав федеральний парламент Канади. Розповідаючи про своє повсякденне життя у Квебеку, автор книжки також знайомить нас з основними етапами розвитку цього краю, і зокрема «тихою революцією» 1960-х. Сам він свого часу так само зробив радикальний вибір на користь національної ідентичності, вивчивши для переїду в Канаду французьку, а не «міжнародну» англійську, в чому також вбачає спорідненість з українською ситуацією.

Катаріна Маренгольц, Дон Парізі

“Література! Мандрівка світом книжок”

Х.: Віват, 2018

Цій незвичній книжці, що ніби вимандрувала з нашого майбуття, передує відповідний епіграф з Марка Твена. «Класика – це те, що кожен вважає за потрібне прочитати, але ніхто не хоче читати». Ніби передбачивши таку небезпеку, авторки оригінального проекту, присвяченому світовим шедеврам літератури – радіожурналістка і художниця – лаконічно переказують і з гумором ілюструють найвидатніші твори, що були написані за останні сімсот років. «Одразу ж прочитати «Гамлета» буде складно, – радять нам. – Можливо, краще почати з чогось простішого, наприклад із «Короля Ліра» (теж доволі трагічно, але читається легше) чи зі «Сну літньої ночі» (Комедія! Весела!)». Отаке знайомство зі світовою класикою: від Шекспіра до «Гаррі Поттера». З-поміж книжок – «Чума» Альбера Камю і «Пеппі Довгапанчоха» Астрід Ліндгрен, «Уліс» Джеймса Джойса і «Лоліта» Набокова, «Гобіт» Толкіна і «Звіяні вітром» Маргарет Мітчел, «Степовий вовк» Гессе і «Вінні-Пух» Мілна, «Анна Кареніна» Толстого і «Аліса в країні чудес» Керролла, а також десятки інших книжок. Крім улюблених сюжетів, нам пропонують ще й по-новому поглянуть на життя письменників крізь призму свіжих фактів і цікавої статистики. «Автори та їхні псевдоніми», «Скільки прожили автори та причини їхньої смерті», «Найважливіші літературні премії», «Популярні книжки, яких продано найбільше» – ось далеко не повний список розділів цього захопливого літературного путівника.

Бертран Гобен

“За лаштунками імперії Мюльє”

Х.: Фабула, 2018

Історія цієї родинної підприємницької групи, бізнес-імперію якої найчастіше ототожнюють з мережею гіпермаркетів «Ашан», справді дивна. Дійсно, чому ніхто з родини, маючи річний прибуток понад 36 мільярдів євро лише від мережі «Ашан», не включений до списку багатіїв «Forbes»? Автор цієї книги детально і аргументовано пояснює, мовляв, виявляється, що серед зіркових родичів немає людини, яка особисто володіла б усім багатством. Але родина – одна із найзаможніших у світі, ось чому перед нами справжня історія клану, який створив мережу гіпермаркетів «Ашан». Як сформувалася ця унікальна підприємницька структура, хто насправді грав в ній роль лідера, і що ховається за завісою таємничості, яка оточує реальне життя, діяльність і інтимну історію клану? Методи досягнення мети, які подобалися не всім – від укладення невигідної для партнера угоди до його примусу – були досить різні. Наприклад, сімейна лотерея, запрошення партнера в своє шале та інші «безневинні» бізнес-виверти, які родина Мюлье застосовувала для того, щоб збагатити і розширити свою імперію. І хоч на поверхні залишаються всього лише «успішні принципи менеджменту», але автор при більш глибокому аналізі виявляє основну причину успіху «Ашана» у зовсім іншій області, про що можна дізнатися, прочитавши його детективне розслідування.

ТУТКА в TELEGRAM – не пропустіть найцікавіше

Наталя Тисовська

“Київські канікули”

К.: Нора-Друк, 2018

Попри те, що головна героїня цього гостросюжетного роману вважає себе невдахою, яка завжди і всюди примудряється втрапляти в халепу, насправді їй пощастило. Спочатку, звісно, американську аспірантку Дженні Бартон грабують в київському метро, і вона потрапляє не в фундацію Фулбрайта, де має стажуватися, і куди її припроваджує український поліціант, а прямісінько в кубло бандитів. Оскільки вона стала свідком пограбування на пару з іншою дівчиною, після чого їх вивезли на місто, замкнувши в сільській хаті. А пощастило героїні тому, що в Україні у неї все ж таки знайшлися друзі, які щоразу рятують її з чергової халепи. Безпритульний Саня з Авдіївки, який мандрує з псом Тунгу, Макс з Юрком… «- А де гарантія, що її в прокуратурі не затримають? – Може, і добре, якщо затримають, – по-філософському зронила я. – Принаймні там я точно буду в безпеці. Отак я, перевдягнена в Максову куртку й чорну трикотажну шапочку, щоб приховати руду гриву, назавтра знову опинилася на пожежній драбині»

Алексей Бобровников

“Крайности Грузии”

Х.: Фоліо, 2017

Ця збірка «грузинських» етюдів від автора, що проїхав велосипедом крізь всю легендарну країну горців, цілком у нинішньому тренді «мандри замість туризму». І тому життя екзотичного краю показане не з офіційного боку, а з «народного» нутра, чим книжка відрізняється від звичних путівників. Або якщо й так, і треба визначити жанр, то зауважено, що це «емоційний путівник». «Цей хлопець повторив те, що сто п’ятдесят років тому зробив Дюма: – зауважує Вахтанг Кікабідзе, – він проїхав Кавказ, поглянувши на нього свіжим поглядом». А хіба може бути інакше в Грузії? Відповідь на це риторичне питання ми так само отримаємо. А також дізнаємося про те, що можна пити в Грузії, крім кахетинського? Що ми знаємо про Воєнно-Грузинську дорогу, крім того, що Остап Бендер з Кісою Вороб’яніновим танцював на ній лезгинку, випрошуючи гроші у пасажирів автобусів? А ще, звичайно, про час, який тут точиться паралельно з виростанням трави. За переказами, під час Першої світової війни на допомогу царю прийшов озброєний загін грузин. Танки, літаки, бронепоїзди – і триста середньовічний лицарів з мечами і в обладунках.  Утім, як дізнаємося з цієї книжки, грузинський фольклор не дуже розходиться з життям

Автор: Ігор Бондар-Терещенко

Залиште свій коментар

коментарів

Пов'язані статті

Close