10 історій, які змусять вас повірити в долю

Іноді ми немов за чиєюсь волею опиняємося в потрібному місці в потрібний час і вважаємо, що «так зірки стали» або «це доля».

Тутка знайшов 10 історій про те, як збіги змінили життя людей на краще.

  • Переїхала на орендовану квартиру, прожила там два тижні. Одного разу вирішила влаштувати спа-день: обмазатися з голови до ніг блакитною глиною. Раптом хтось заходить. Я в «костюмі Єви», синя, як аватар, зустрічаюся поглядом з ошелешеним від побаченого хлопцем. Сховалася на кухні, схопила ніж. Хлопець дістав газовий балончик і ми почали з’ясовувати, хто і як тут опинився. З’ясувалося, що квартира належить цьому хлопцю, а здала її мені бабуля, яка мріє влаштувати особисте життя онукові. Досі згадуємо наші з’ясування стосунків в той день. А з квартири я так і не переїхала – живемо душа в душу.
  • У мене під будинком завжди вештається один бомж. Якось він підходить до мене і просить дати йому грошей на лотерейний квиток. Я не повірив йому, але грошей дав. Вчора підходить до мене і повертає гроші зі словами: «Я вам винен до скону! Я купив лотерею і виграв 250 тисяч! Дякую!» Я, якщо чесно, ледь не розплакався. Мені було дуже приємно, що такою маленькою сумою я допоміг людині стати нарешті на ноги.

  • Поруч з будинком є невеликий сквер. Ми часто гуляли тут з сестрою. Там є містичне місце, де мама зустріла нашого батька, а сестра зустріла свого нинішнього чоловіка. Так ось, сьогодні зі мною зіткнувся хлопець на цьому самому місці. Вибачився і допоміг встати. Вся сім’я вже готується до весілля.
  • Кілька днів тому від нас втік кіт. Чоловік каже, що він втік вмирати, адже йому було 13 років. Потрібно було це якось пояснити 5-річному синові. Вчора ми гуляли і я планувала в голові свою промову, як раптом чую голос сина: «Ма-а-ам, дивись». Дивлюся, а у нього в руках копія Фредді, коли він був кошеням. Тепер «новий» Фредді живе у нас, а синові сказали, що старий кіт тепер «живе» в молодому. Ми з чоловіком задумалися. А якщо і правда у кішок 9 життів і вони кожну з них повертаються до улюблених господарів, але в новому вигляді?

  • Ще раз переконуюся, що життя любить жарти. Моя старша сестра зустрічалася 5 років з хлопцем, розлучилися і вона вийшла заміж за Сашу. Брат зустрічався з дівчиною 8 років, розлучилися і він зустрів чудову дівчину – Сашу. Я зустрічалася з хлопцем 3 роки, нещодавно розлучилися і я познайомилася з хлопцем… Вгадайте, як же його звуть?
  • Дізналася про коханку чоловіка якраз на весіллі. Не могла контролювати себе, не могла стримати емоцій – розридалася, втекла, пішла до метро, поїхала кудись. Величезна весільна сукня, дівчина в шмарклях і сльозах, яка приваблює всю увагу пасажирів, косі погляди. І ось один хлопець, мабуть, вирішив підняти настрій, взяв на руки і виніс мене з вагона, немов він наречений. Дякую долі. Тепер я по-справжньому щаслива з новим чоловіком.

  • Я зрозуміла, що він моя доля, коли дізналася, що він Олександр Олександрович! І все тому, що я Олександра Олександрівна! Плювати, продовжили традицію і назвали сина Олександром!
  • До 10 років я жив в Ташкенті, там же ходив до дитячого садку. Мама з тіткою розповідали, що в дитячому садку я дружив з якоюсь Дашею і навіть обіцяв з нею одружитися. Минуло багато років, я живу в іншому місті, познайомився з дівчиною, і наше спілкування переросло в щось більше. Її теж звали Даша, на що я спочатку не звернув уваги. Згодом ми пізнавали одне одного краще, я їй розповів історію про дитячий садок. І це виявилася та сама Даша! Скоро весілля. Чоловік сказав – чоловік зробив!

  • Я загубив гаманець: там були документи, гроші, кредитні картки та світлина кота. А через два дні в маршрутці знайшов телефон. Зателефонував власникові, домовився про зустріч. Приїжджаю до нього, він радісний, говорить, що ще є чесні люди. Я йому кажу, що сам недавно гаманець втратив, тому знаю, як це… І тут хлопець дістає з кишені гаманець і питає, чи не мій? Відкриваю, а там світлина мого кота! Ви не уявляєте, як ми були ошелешені і здивовані. Всі гроші, картки були на місці. Тепер дружимо з цим хлопцем. Не дарма ж нас так доля звела. Все-таки чудеса ще трапляються…
  • Ще восени у мами діагностували рак. Лікарі сказали, що шанси на одужання дуже малі. Я постійно сиділа з нею в палаті, а вдома була кішка, яка залишилася сама. І з часом я забрала її в палату, до нас з мамою. У перший же день кішка лягла на маму і проспала так цілий день. На ранок прийшли брати аналізи і помітили, що кішка не дихає: вона померла. А на наступний день нам сказали, що хвороба відступає і аналізи дуже добрі, і це якесь диво. Кішка віддала своє життя мамі… Іншого пояснення у нас немає.

За матеріалами