Історія про те, що любов завжди приходить несподівано і чинити їй опір марно

Любов переможе все. Вона здатна зігріти і пом’якшити найхолодніше і найчерствіше серце. Завдяки цьому почуттю ми змінюємося, стаємо кращими і добрішими, навіть якщо раніше не бажали щось змінювати в собі або своєму житті. Ось і героїня цієї розповіді зробила «помилку» і з першого погляду полюбила того, до кого вона зовсім не збиралася прив’язуватися.

Тутка поділиться з вами доброю і світлою історією про те, як щира любов здатна змінити життя людини на 180 градусів.

Жахливу помилку зробила одна жінка перед Різдвом. Спочатку вона все правильно робила – так вона думала. Одягла чоботи, схожі на солдатські. Шубу і величезну шапку. Сіла за кермо свого джипа і поїхала до однієї панянки. Корисливого створіння. З’ясовувати стосунки.

Уявімо, що її звали Тамара Леонардівна. У неї був єдиний син, вона його пізно народила, для себе. І так удвох з сином прожила тридцять років. Сина вона страшенно любила. Заради нього і жила, і працювала з усіх сил. І розбагатіла заради нього. А син познайомився з дівчиною Оленою з гуртожитку. Та ще з дитиною!

Тамара Леонардівна розбиралася в людях. Вона знала, що це дівчисько, як вона Олену називала, хоче відібрати в неї сина і поживитися майном. Ось і поїхала вона з’ясовувати стосунки з дівкою, дізналася, де та живе. І вирішила цю Олену залякати або підкупити – як вже вийде. Але віднадити змію від свого сина, який перестав слухатися мами і лише говорив про одруження.

Тамара Леонардівна була обличчям схожа на бульдога. Велике лице зі складками, пооране зморшками. А очі в неї горіли від злості, як у собаки Баскервіль. Вона була велика жінка, як пам’ятник.

По дорозі Тамара Леонардівна купила кілька яблук і груш. І брязкальце для дитини. Ну свято ж надворі. Треба ж якось почати розмову, чи не так? Не звірі ж ми люті, не ягуари!

Отож все правильно вона робила. Постукала в двері, увійшла, як циклоп, зняла чоботи і шубу. Привітала цю дівку з прийдешніми святами, тільки хотіла почати спіч і тут побачила в манежі дитя.

Біленький такий хлопчик. Петриком його звали, як боязко сказала Олена. Вона стояла і тремтіла від страху. Тому що Тамара Леонардівна вміла налякати, вже повірте!

Тамара Леонардівна підійшла до манежу і простягнула малюкові брязкальце. На! І тут малюк раптом зайшовся таким радісним сміхом, що Тамара навіть здригнулася. Маля схопило брязкальце ручкою і почало так кумедно топтатися ніжками в шкарпетках, тримаючись однією рукою за край манежу, ніби танцювало свій дитячий танець. При цьому воно махало брязкальцем і не зводило синіх очей з Тамари. І ще радісно верещало від захвату. Чомусь Тамара Леонардівна вселила малюкові надзвичайний захват!
Хлопчик почав тягнутися ручками до жінки, верещав і реготав. Очі стали як щілинки, рот з двома зубами розтягнувся до вушок …

Ось тут Тамара і припустилась помилки – взяла малюка на руки, інстинктивно. А Петрик обійняв її міцно-міцно, щосили. А потім рукою почав торкатися обличчя, брязкальцем злегка постукувати їй по чолі та лепетати…

Ну і вона почала до нього озиватися, солодким голоском говорити всілякі дурні і безглузді слова: «Хто це такий маленький? Хто цей маленький пупсик? Хто у нас такий солоденький?” – поводилась, як дурненька дівчина. І серце її стислося так солодко-солодко, так гаряче стало в грудях… А Петрик не зводив з неї люблячих очей і мовби чіплявся щосили! Ні за що не хотів до мами. І пахло від Петрика щастям. Любов’ю. Ангелами – якщо вони пахнуть, то саме так, як маленькі дітки…

Так, Тамара Леонардівна і сама не хотіла малюка віддавати. Вона б зараз все на світі віддала за хлопчика. Вона відчула любов. Бах! – і все. І по складках обличчя текли теплі сльози…

Ну далі і так все зрозуміло. Тамара Леонардівна наказала синові одружуватися! Хоча він наказів не слухав, але одружився – він же любив Олену і Петрика. Шантажем і обіцянками Тамара Леонардівна заманила молодих жити до свого величезного будинку. Але вона до них не особливо втручалася, отож вони добре живуть, мирно. Вся увага Тамари заполонена Петрусиком. Вони не можуть одне без одного – у них любов. Вони дуже-дуже люблять одне одного.

Так одна жінка зробила жахливу помилку. Чи ледь не зробила? Як тут дізнаєшся? І несподівано знайшла свій різдвяний подарунок. Різдво – особливий день. І подарунки теж особливі…

За матеріалами