14 нестандартних вчинків мамусь і татусів, які справедливо заслужили звання «Батько року»
Той, хто пізнав радість батьківства, підтвердить, що життя з малими може бути різним, але нудним його точно не назвеш. На щастя, деякі батьки вміють знаходити небанальні виходи з будь-якої ситуації, тому діти думають, що шоколад в «Кіндері» – для дорослих, а батарейки в ліхтарику ніколи не сідають.
Для батьків Тутка історії від досвідчених батьків з мережі на вагу золота. А вкінці статті на вас чекає кілька бонусів — про хитрого батька і особливий голос, який виробляється у всіх матусь.
1.
А премію “Мама року” одержує моя сестра, яка навчила дитину, що шоколадка у “Кіндері” – для батьків, а дітям — іграшка.
2.
Після народження сина я створив для нього електронну пошту й надсилаю туди всі його фотографії та здобутки. Коли він виросте, одержить до неї пароль. Поділіться цією ідеєю з тими, кому вона може сподобатися.
3.
Мені пощастило: моя 8-річна донька вважає, що нічні читання з ліхтариком під ковдрою — форма бунту. Вона поки і не здогадується, чому у її ліхтарику досі не сіли батарейки.
4.
Я пилососив підлогу, і пилосос засмоктав наклейку від коробки з піцою під крики сина. Це була ЙОГО НАКЛЕЙКА. Мама відреагувала рішуче: не треба розкидати все по хаті і взагалі, що за дурниця — наклейка якась. Хлопець був безутішний. Я вибачився і сказав, що наклейку порохотяг засмоктав з моєї необережності, я поважаю його право власності, але якщо він так цінував її, не треба було її залишати під диваном. Я запропонував йому десяток інших наклейок — ні, хочу ту. Заснув у сльозах. Вночі я розібрав пилосмок, наклейку витягнув і очистив. Більш щасливим сина я не бачив. Він з нею погрався, і ми викинули її через місяць вже з його дозволу. Комусь здасться дрібницею, але на таких дрібницях і будується довіра дитини.
5.
Донечки захотіли ігровий майданчик з гіркою, і теплий будиночок, і замок з підйомним мостом. Я зробив їм все й одразу.
6.
Ми з дружиною ввели таке поняття, як «суботній мішок». Правило таке: перед сном діти прибирають свої іграшки. Все, що не прибрано, збирається в цей мішок і забирається як мінімум на тиждень. При повторному потраплянні іграшки в мішок вона забирається на місяць, оскільки її цінність в очах дитини, вірогідно, невисока.
7.
Діти сказали, що не будуть розмовляти зі мною, якщо я не поділюся з ними чіпсами. Мабуть, на нас чекає класний вечір.
8.
Моя маленька донька посковзнулася й розсипала пластівці по килиму. Я не сварила її: підняла, заспокоїла, переодягнула. Потім ми разом все прибрали. Мої батьки вже б мене насварили і вдарили. Я не хочу бути такою, як вони.
9.
Синові скоро 13. Рік тому я вирішив очистити балкон від непотребу і заодно привчити сина до легальних способів заробітку. Встановив йому на телефон додаток з дошкою оголошень, показав, як користуватися. Домовилися, що всі отримані гроші він залишає собі, але повинен всі переговори вести самостійно. Протягом наступних місяців були продані велосипеди, стара сантехніка, мертві телефони, самокат, плед і т. д. На зібрані гроші син купив новий телефон. Отак він навчився розмовляти з чужими людьми, пояснювати якісь деталі щодо речей; я прищепив йому почуття, що зароблене ним — це його і він сам вирішує, як ці гроші витратити; прищепив силу волі збирати гроші, а не бігти і витрачати відразу на всякий непотріб. Ну і звільнив балкон.
10.
Якщо дитина погано поводиться і не слухається, я наношу на обличчя маску з білої глини.
20 хвилин — і дитину не впізнати. Боїться мене.
11.
Будував будинок. В той день переодягнутися не встиг і повертався додому як був: стара шкірянка, робочі штани, старе взуття, увесь пофарбований і в пилюці, тижнева щетина, руки забруднені фарбою. Іду в такому вигляді по підземному переходу, а назустріч ідуть святково одягнена мама з таким самим ошатним карапузом. Малюк, правда, не хоче гарно поводитися. У цей момент його мама бачить мене, нахиляється до сина і починає:
– Поглянь на дядечка…
Ну ось, припливли, думаю я, і не будеш же всім людям показувати свій червоний диплом і пояснювати, що перше враження часом оманливе і не варто судити людей за зовнішністю…
А мама продовжує:
– Ось будеш добре їсти, будеш таким же великим і сильним, як дядько.
Вони пройшли повз, а я всю дорогу йшов і усміхався як першокласник, якому купили величезне відро морозива.
12.
Коли моїй 13-річній донечці було 5 років, я навчив їй одного секретного знаку: якщо я тричі стискав її долоньку у своїй, це означало “я тебе люблю”. Зробив я це з однією метою: якщо я колись поведу її у весільній сукні до вівтаря, то таємно це їй передам і не буду плакати, як дитина.
13.
Історія з мого дитинства. Був у мене «Москвич» з педалями. Як виявилося, був він не наш, його позичили родичі після того, як їх дитина виросла. І коли мені було 3-4 роки, у родичів народилася друга дитина і машину попросили віддати назад. Як забрати улюблений автомобіль? На допомогу прийшов випадок. Батько якраз збирався купувати машину, і у нас відбулася серйозна розмова: батько сказав, що мою машину можна обміняти на справжню! Звісно, я з радістю погодився. Так мою автівку відвезли, а через деякий час у нас в родині з’явилося авто, яке було «майже моє». Дуже радий, що батьки змогли знайти такий вихід з ситуації, пишаюся їх винахідливістю.
14.
Батьки не змогли дозволити собі замовити торт на моє день народження, тож тато, повернувшись з роботи, спік його сам. Пишаюся ним.
Бонус 1: тато не міг заспокоїти дитину і придумав спосіб погодувати її. Мама, повернувшись додому, застала таку картину
https://www.instagram.com/p/CCg5tkPABYe/?utm_source=ig_embed
Бонус 2
У матусь з дітьми виробляється “материнський голосок”. Йду вулицею і чую: “Ану додому бігом”. Аж самому захотілося летіти додому. Стоп: це не моя вулиця, не мій дім, не моя мама. Зрештою, я вже не дитина. Але додому все ж заспішив.
