10+ слів, які чітко викажуть людину, чиє дитинство було неспокійним
Попит на послуги психологів зростає з кожним роком. Адже, на жаль, не кожному щастить народитися у батьків, схожих на персонажів книги про щасливу сім’ю. Стається так, що батьки постійно критикують та висміюють дитину, граються з нею в мовчанку або порівнюють її з іншими братами та сестрами.
Ми в Тутка головою зарилися в літературу з психології та побачили, що багато фраз, які ми часто чуємо навколо, яскраво виказують людей, чиє дитинство справді було непростим.
13.
Діти, виховані у токсичному середовищі, часто забувають, що таке турбота про себе. Адже на першому плані завжди були інтереси їхніх батьків. Тому цілком нормальні дії колег, наприклад той самий лікарняний при поганому самопочутті, вони можуть сприймати як щось надзвичайне.
12.
Батьки, що опікуються надміру, люблять тримати своїх дітей на короткому повідці. І їх геть не бентежить, що дитина вже давно стала повнолітньою. Причому контроль зазвичай ховається за маскою занепокоєння. Син чи донька постійно чують: «Це для твого ж добра» і «Я роблю це тому, що тебе дуже люблю». Але, на думку психологів, «переклад» цих фраз тут один: «Я так боюся втратити владу над тобою, що я ладен зробити тебе нещасним».
11.
Через звичку токсичних батьків конкурувати зі своїми дітьми їхній син чи донька абсолютно серйозно можуть применшувати свої досягнення чи вважати себе непривабливими. Наприклад, мама може сказати дитині: «Подивися на мій симпатичний, акуратний носик. А в тебе он яке носище виросло і вуха лопухами стирчать!»
10.
Дітям, яких завжди вчили, що батькам треба догоджати за будь-яку ціну, буває складно встановити особисті межі. Більше того часто вони називають маму з татом «найкращими друзями» або навіть починають піклуватися про них як про маленьких дітей. Проблема в тому, що власна сім’я у своїй відходить на другого план.
9.
Люди з непростим дитинством часто страждають від невпевненості та часто звинувачують себе у всіх можливих гріхах. Вони навіть примудряються вибачатися за помилки інших людей. Чому? Тому, що в дитинстві їх звинувачували практично в усьому — від трійки в щоденнику до поганого настрою мами.
8.
Більшість дітей токсичних батьків виростають, не знаючи, що таке любов. Їм здається, що треба постійно жертвувати собою та відмовлятися від власних бажань.
7.
Діти, яких лаяли за будь-який прояв ініціативи, рано чи пізно виростають у дорослих, які почуваються безпорадними у цьому «страшному та повному труднощів світі». Врешті їм стає складно знайти самостійність і відірватися від батьків. І неважливо, живуть вони разом чи дитина, що виросла, вже давно має свою квартиру.
6.
Діти часто переймають від батьків їхнє ставлення до свого тіла, віку та ваги. Інакше кажучи, якщо мати картала себе за зайві кілограми та була впевненою, що всі її проблеми з людьми розсіються, варто їй лише схуднути, то її донька буде впевнена, що любити людину варто виключно за привабливу зовнішність.
5.
У деяких сім’ях влаштовують справжнє змагання між дітьми, щоб змусити їх боротися за батьківську любов. Причому одного з чад призначають “золотою дитиною”, а іншого — “цапом-відбувайлом”. Дотримання методу «розділяй і володарюй» призводить до того, що діти, що подорослішали, ніяк не можуть налагодити дружні стосунки між собою. Заслуги «цапа-відбувайла» завжди навмисно принижуються, а йому не спадає на думку, що можна просто вийти з цієї гри.
4.
Дитина з токсичної сім’ї, яка вже виросла, може страждати від заниженої самооцінки та болісно прив’язуватися до інших людей: батьків, дружини або власних дітей. Так в неї розвивається потреба буквально «вростати» в інших людей і вона просто не уявляє собі життя без них. А розрив стосунків чи навіть просто бажання когось із членів сім’ї переїхати в інше місто та жити окремо стає нестерпною трагедією та сприймається як зрада.
3.
Поки дитина дорослішає, вона неминуче припускається помилок. Проблема в тому, що в деструктивній сім’ї будь-який огріх сина чи доньки сприймається ледь не як кінець світу — ідеальні діти так не поводяться. Врешті дитина так і продовжує лаяти себе за кожну неправильну дію.
2.
Нібито в батьківських жартах немає нічого особливого. Але це лише за умови, що жарти не повторюються регулярно та не руйнують самооцінку дитини. Деякі батьки не припиняють нібито по-доброму «підколювати» навіть дорослих дітей, коментуючи їхню вагу, зовнішність або сімейний стан. А у відповідь на негативну реакцію щиро дивуються: Ти що?! Ми ж любимо тебе!»
1.
Дитина з токсичної сім’ї приміряє на себе роль спасителя світу та кидається на допомогу навіть у тих випадках, коли її ніхто не просить. Вони змалку звикли нести відповідальність за все, що відбувається.
А чи ви помічали за собою такі реакції? Думаєте, це своєрідні відгуки з дитинства?
