10 вчинків батьків, через які їхні діти виростають інфантильними дорослими

Попри те, що поєднувати роботу, домашні справи та виховання дітей непросто, саме ті матусі, які не сидять довго в декреті, а невдовзі після пологів починають працювати, сприяють успіху своїх дітей. Проте буває, що батьки припускаються помилок у вихованні, які ускладнюють життя не тільки їм, а і їх дитині.

Тутка вирішив з’ясувати, які дії батьків, на думку психологів, заважають їхнім дітям подорослішати. Деякі поради ми теж взяли собі на замітку.

Дають дітям багато свободи

Переконуючи дітей з’їсти корисну їжу та пропонуючи їм «хабар» — солодощі, ми ніби просимо їх про послугу — зрозуміло, що це не вселяє поваги до батьків. Встановлюючи суворі правила — наприклад, «цукерки — лише у вихідні», — ми навпаки показуємо свій авторитет.

Щоб привчити до самостійності, дитині корисно давати право вибору (якого кольору купити весняну куртку, де провести свій день народження), але не в питаннях, від яких залежить її добробут чи здоров’я. Не треба боятися здатися вимогливим, коли справа стосується харчування, режиму та інших важливих речей: маленькі діти не можуть самостійно приймати правильні рішення і, згідно з дослідженнями, частіше страждають у дорослому віці від тривожності, різних залежностей та рідше влаштовуються на роботу, якщо у дитинстві їх не контролювали.

Звільняють дітей від домашньої роботи

Діти, які займаються домашніми справами, вчаться самостійно дбати про себе, організовувати свій час та відкладати насолоду. Всі ці навички знадобляться їм у дорослому житті й зроблять їх щасливішими та успішнішими людьми.

При цьому найкраще привчати малюків до домашніх справ із раннього віку — з 3–4 років, тоді вони опанують їх до того, як зрозуміють, що це робота. Згідно з дослідженнями, діти, які виконували роботу змалку, частіше у дорослому віці знаходилися у щасливих стосунках зі своєю сім’єю, друзями та коханою людиною. Тому навіть 2-річного малюка можна привчати самого заправляти своє ліжко або збирати свої іграшки, навіть якщо це створить для батьків більше клопоту, ніж користі.

Забирають на шляху дитини всі перешкоди

Батьки, які забирають з-перед дитини всі перешкоди, заважають їй подорослішати. Дітям варто стикатися з проблемами та розчаруванням та вчитися самостійно долати їх. Щоб сприяти дорослішанню дитини, можна розповісти про власний досвід подолання невдачі та частіше прислухатися до того, як бачить дитина проблему та чого вона хоче насправді.

Живуть не для себе, а для дітей

Якщо батьки живуть для дітей, замість того, щоб мати власні захоплення та бажання, то дитина швидко стає залежною від них. Вона може зробити висновок, що вся її цінність в тому, наскільки вона відповідає очікуванню тата чи мами, і робити все, щоб її похвалили. І, навіть ставши дорослою, така людина може жити з огляду на батьків, намагаючись їм догодити й уникнути осуду.

Не вчать, як поводитися з грошима

Вже з 4-5-річного віку дітям можна давати невеликі кишенькові гроші, щоб вони вчилися їх розподіляти, причому суму треба визначати, виходячи з сімейного бюджету та потреб дитини, а не з того, скільки отримують друзі сина чи доньки. Заведіть для дитини скарбничку або банківську картку та перераховуйте (або видавайте на руки) одну й ту саму суму в обумовлені дні — раз на тиждень, 2 тижні або місяць. Якщо син чи донька витратили всю суму, не додавайте додаткових грошей до обумовленого числа. Також привчайте дитину ходити за покупками зі списком і уникати імпульсних покупок: якщо вона забажала купити нову іграшку на отримані гроші, запропонуйте відкласти це рішення хоч би на один день.

Звертають увагу дитини на її інтелектуальні здібності, а не на старання

Щоб дитина у дорослому житті була цілеспрямованою та наполегливою, краще звертати більше уваги на зусилля, які вона прикладає для досягнення мети, ніж на її інтелектуальні здібності. Навіть люди з посередніми даними досягають успіху завдяки своїй завзятості, а талановиті та розумні нерідко сходять з дистанції, тому що не звикли докладати зусиль.

Займаються домашнім господарством, замість того, щоб працювати

Матусі, які працюють, показують гарний приклад своїм дочкам, і ті частіше у дорослому віці отримують керівні посади та більше заробляють. Матусі, які відмовилися від ролі домогосподарки, мають позитивний вплив і на своїх синів. Останні, виростаючи, більш зріло поводяться у стосунках: частіше займаються з дітьми та не цураються домашньої роботи.

Заплющують очі на неорганізованість своєї дитини

Якщо у дитини, що підросла, весь час виникають проблеми через те, що вона згадує про важливі речі в останній момент або відкладає роботу до останнього, то, допомагаючи їй, ви заохочуєте її неорганізованість. Проявіть розуміння та співчуття, але дозвольте їй самій розв’язати свою проблему або зіткнутися з реальними наслідками своєї недбалості. А наступного дня обговоріть із дитиною, що вона може зробити, щоб схожі ситуації не повторювалися у майбутньому.

Зі свого боку ви можете подарувати дитині щоденник та запропонувати записувати в нього всі майбутні справи та заходи.

Соромлять дитину за погані вчинки

Замість виховувати у дітях почуття провини, краще сприймати їх помилки як зайву можливість навчити їх чогось нового. Поясніть дитині, чому її поведінка вас не влаштовує і як їй загладити свою провину перед тим, кого вона образила: вибачитись, поділитися своєю іграшкою.

Ігнорують дитину, коли та починає істерики

Можна ігнорувати погану поведінку дитини, але її саму — не можна. По-перше, так ми показуємо, що наша любов до неї непостійна. По-друге, так дитина не навчиться давати ради зі своїми емоціями, а отже, і не зможе стати врівноваженим дорослим. І, крім того, деякі примхи дитини можуть бути спрямовані на привернення уваги мами чи тата.

Пам’ятайте, що син чи дочка не можуть прислухатися до ваших настанов у той момент, коли їх переповнюють емоції. Спочатку допоможіть їм заспокоїтись: можна запропонувати дитині посидіти у вас на колінах, побити подушку, помалювати, розфарбувати розмальовку або поскладати м’ячики в кошик.

Для старших дітей підійде спосіб заспокоїтися під назвою «3+10». Спочатку дитина робить 3 глибоких вдихи та при кожному затримує дихання, потім повільно видихає. Після цього треба повільно порахувати до 10 і спробувати усно додати всі названі цифри.

Лише після того, як буря вщухне, можна описати те, що ви бачили, уникаючи осуду: «Тобі не сподобалося, що я сказала прибрати іграшки, тому ти їх кинула на підлогу» і запропонувати рішення: «Покладім їх на місце, щоб ніхто не спіткнувся об них і не впав?»

Як ви вважаєте, з якими проблемами дітям слід давати собі раду самостійно, а в яких випадках їм треба допомогти?