13-річний хлопчик розповів на TED про те, що треба підліткам. І набрав більше 10 млн переглядів

Недавно на популярній конференції TEDex виступив 13-річний підліток, якого звати Логан Лаплант. Він чесно розповів про те, що таке щастя, творчість, самореалізація для дітей в XXI столітті, а також підкреслив, яку роль в цьому може грати навчання в цілому і школа зокрема. На сьогодні його виступ набрав на YouTube більше 10 млн переглядів. Монолог Логана вийшов універсальним для всіх – неважливо, скільки вам років і в якій країні ви живете.

Нас в Тутка заторкнув цей щирий виступ, і ми вирішили неодмінно поділитися ним із вами, адже ролик виявився справжнім одкровенням для багатьох дорослих у всьому світі.

Всі дорослі роблять одну і ту ж помилку

«Дітям часто ставлять одне і те ж питання, дуже надокучливе: “Ким ти хочеш стати, коли виростеш”?» – каже Логан. За його словами, дорослі розраховують почути, що дитина хоче бути космонавтом, політиком або хірургом. Але проблема полягає в тому, що, як правило, це мрії батьків. Ким же хоче стати сама дитина? Найімовірніше, вона відповість, що хоче навчитися класно кататися на скейтборді або серфі, а може, вона хоче стати блогером або гравцем в Minecraft. Коли Логан поставив це питання своєму молодшому братові, той відповів: “Чувак, мені 10 років, і я уявлення не маю, може, гірськолижником. Ходімо з’їмо морозива”!

Тобто діти відповідають на ці розпитування тим, чим вони захоплені зараз. Тим, що здається їм цікавим і класним – а це зазвичай не співпадає з тим, що хочуть почути дорослі. При цьому сам Логан, відповідаючи на питання, ким він хоче стати, коли виросте, дає очевидну, але дуже глибоку відповідь: «Коли я виросту, я хочу бути щасливим. Таким же щасливим, як і зараз». Але, як і безліч хлопчиків, більшу частину часу він цікавиться такими простими питаннями, як: «Звідки береться безлад в моїй кімнаті?», «Чи помив я вуха?» і – найскладніше – «Як сподобатися дівчаткам?».

8 базових речей, яких дитина дійсно потребує

За словами неврологів, мозок підлітка влаштований досить цікаво: через недостатню розвиненість префронтальної кори і великої кількості нейронів діти зазвичай більш творчі, але також більш вередливі, нестійкі та поривчасті, ніж дорослі. Так що середньостатистичний підліток хоче простих і зрозумілих речей – почувати себе у безпеці, щоб над ним не знущалися і не сміялися, а любили таким, яким він є.

«Тому, мені здається, коли дорослі запитують, ким ми хочемо стати, вони вважають, що ми автоматично будемо здоровими і щасливими. Але, можливо, це не так. “Вчися в школі”. “Вчися в інституті”. “Знайди роботу”. “Одружися”. Бум – і ти щасливий, правильно? А де дітей вчать бути щасливими? Навчання цій найважливішій навичці чомусь абсолютно відокремлене від традиційної шкільної системи освіти», – зізнається підліток, виділяючи для себе формулу з 8 складових щастя всіх дітей:

• займатися спортом;
• правильно харчуватися і дотримуватися дієти;
• проводити достатньо часу на природі;
• допомагати іншим людям;
• спілкуватися з людьми і вибудовувати правильні стосунки;
• розважатися;
• достатньо відпочивати і навчитися боротися із стресом;
• розвиватися духовно.

Всі ці 8 пунктів запозичені з роботи лікаря Роджера Волша. Він називав їх «терапевтичними змінами способу життя». Коли Логан готувався до свого виступу, він поставив вченому декілька питань. Зокрема, про те, чи роблять сучасні школи своїм пріоритетом ці напрями. Відповідь була негативною. Всім цим важливим речам підлітки вчаться поза школою, а основна частина шкільної освіти спрямована на те, як навчитися заробляти на життя, але не жити.

Можливо, дитину й зовсім варто забрати з школи

У 2006 році інший професор, Кен Робінсон, виступив на TED з однією із найпопулярніших промов за всю історію існування конференції – «Як школи придушують творчість». В ній він говорив про те, що традиційна освіта вбиває креативність та індивідуальність і що творчість так само важлива, як і грамотність. Професор запропонував створити освітню систему, яка буде націлена на розвиток, а не на придушення творчих здібностей дітей.

Логан говорить, що йому дуже пощастило, тому що його батьки переглянули це відео і забрали його з традиційної школи в 9 років, вирішивши, що їх син вчитиметься самостійно, з урахуванням його інтересів та індивідуальності. Правда, такий крок був схвалений не всіма. «Я пам’ятаю сльози моєї мами, коли дехто з друзів говорив їй, що вона з’їхала з глузду і що це безглузда ідея», – згадує хлопчик.

Як можна отримати найкращу освіту поза навчальним закладом

Сам Логан каже, що більшу частину часу школа в широкому сенсі виглядає як Starbucks, тобто він може вчитися де завгодно: хоч вдома, хоч в кафе. При цьому хлопчик активно використовує в навчанні онлайн-ресурси і проблем з соціалізацією у нього немає: він багато спілкується з однолітками, знаходить однодумців в інтернеті. Головне, якщо у людини є причина і мотивація вивчити щось, вона може зробити дуже багато за короткий час самостійно.

Як і більшість дітей, Логан вивчає математику, природничі науки, історію. І якщо раніше йому не подобалося писати твори, тому що вчителі змушували його розповідати про веселки і метеликів, то зараз він із задоволенням пише про те, що йому дійсно цікаве. Наприклад, про гірські лижі.

Своє навчання Логан називає «хакерським». «В мене немає ніякої конкретної програми. Я «зламую» свою освіту. Я використовую можливості, які дає мені моє суспільство, мої друзі й сім’я. Це схоже на ремікс або колаж зі знань, тому що це образ думок, а не система освіти». При цьому він відзначає, що таку систему може використати будь-який підліток навіть у звичайній школі.

Фізику Логан з друзями вивчає на практиці: хлопці будують збільшену копію установки з кулями Ньютона і випробовують основні фізичні закони. Вони багато експериментують і не бояться робити помилки. А історію підлітки вчать через біографії відомих людей і потім ставлять їх на сцені. Їх освітній досвід перенесений в практичну площину й з’єднується з цікавими враженнями і фізичною активністю.

Також хлопці багато взаємодіють з природою і вчаться керувати своїми емоціями. В рамках “Мотузкового курсу” на висоті 18 метрів над землею вони навчилися справлятися зі своїм страхом і, найголовніше, довіряти одне одному.

Новатори – нові кумири молоді

Логан розповів про свого кумира – гірськолижника, якого хлопчик називає «хакером». Правда, той зламує не комп’ютери, а стереотипи. «Багато хто думає, що хакери – це ботаніки, схиблені на комп’ютерах, які живуть з батьками і запускають комп’ютерні віруси. Але я так не вважаю. Хакери – це новатори. Це люди, які кидають виклик і змінюють систему, змушуючи її працювати по-іншому, краще. Це люди з нестандартним мисленням».

Підліток переконаний, що сучасний світ потребує саме людей саме з таким способом мислення, як у Стіва Джобса або Марка Цукерберга. При цьому, за словами нашого героя, не обов’язково йдеться про технологічний розвиток. Є безліч речей, які можна і треба «хакнути». Наприклад: освіту, спорт, медицину або навіть вміння жити.

Завдяки нестандартному навчанню визначитися з майбутньою професією можна вже у 13 років

Наостанок Логан розповів, що вже замислився про відкриття свого бізнесу. Нагадаємо, що йому всього 13. Його завжди цікавили гірські лижі, тому він вирішив зайнятися пошиттям гірськолижного одягу. Підготовку юний бізнесмен розпочав sз практики – відвідав фабрику з виробництва лиж і аксесуарів, щоб розібратися, які знання йому знадобляться надалі. Потім він влаштувався працювати помічником на виробництво, щоб поліпшити навички дизайну і шиття. Також підліток доставляв обіди, прибирав туалети і надавав будь-яку допомогу співробітникам. Логан розповів, що це були його найкращі дні, адже на фабриці він побачив щасливих, здорових, творчих людей, які займаються улюбленою справою.

«Тут я по-справжньому щасливий – снігові дні. І це хороша метафора для мого життя, моєї освіти, мого хакерського навчання. Якби кожен з’їжджав з гір так, як багато хто думає про освіту, то всі їхали б за одним маршрутом – найбезпечнішим. Але велика частина “снігу” при цьому залишилася б незайманою. Я дивлюся на це і бачу тисячі можливостей: стрибок з трампліна, фристайл на рампі, спуск з уступу на уступ. Так що я починаю думати, що зрозумів, чим я хочу займатися, коли виросту. Але, якщо ви запитаєте мене, ким я хочу бути, коли виросту, я знаю, що хочу бути щасливою людиною», – зробив висновок Логан.

А як ви думаєте, такий нестандартний підхід до освіти може зробити підлітків щасливішими?