13 розваг з нашого дитинства, дізнавшись про які сучасні діти лише здивовано підіймуть брови

Діти здебільшого скептично ставляться до того, що їхні батьки колись теж були маленькими. А думку про те, що розважатися вони вміли не гірше, ніж нинішня молодь, діти взагалі не можуть зрозуміти. Проте всі, хто ріс у 90-х, пам’ятають, що нудно їм точно не було.

Ми в Тутка чудово знаємо, що дитинство без гаджетів та онлайн-ігор може бути анітрохи не менш повноцінним та веселим. І в нашій статті ми зібрали розваги, які навряд чи зрозуміють сучасні діти, а ось минуле покоління від спогадів про них витре ностальгічну сльозу.

1. Збирали фантики з жуйки та пишалися колекціями

  • Пам’ятаю, як мама прибирала та викинула мішок фантиків, бо подумала, що це сміття. Згадую, як йшов у магазин по хліб і знайшов на краю тротуару штук зо 70 фантиків, згорнутих у рулончик і стягнутих гумкою. Немов пачка грошей.
  • Коли ти програєш 50 фантиків, а потім з одного разу виграєш 200 — це незабутньо! Техніка удару по папірцю з підкручуванням прирівнювалася до рівня олімпійських чемпіонів.

2. Обов’язково заповнювали анкети у зошитах задовго до створення соцмереж

  • Нині розбирала завали у шафах. Перебирала дитячі книжки, розмальовки, знайшла купу дівчачих щоденників з анкетами та секретиками… Усі анкети чисті, бо я не мала друзів.
  • Найцікавіші питання — «Кого ти любиш?» і «Хто тобі подобається?» Так чекаєш на цю анкету, коли заповнює хлопчик, який тобі небайдужий.
  • Дала дівчинці-сусідці по дачі таку анкету. Вона її заповнила, а заразом червоною ручкою виправила всі помилки у хлопців, які писали до неї, і мої. Стало прикро…

3. Робили «секретики» в землі. Скарбами служили фантики, квіти та інші дрібниці

  • Фантики або квіточки гарно розкладали в невелику ямку в землі та накривали скельцем, найчастіше від розбитих пляшок. Не знаю чому, але нам було весело.
  • Моя подружка принесла для “секретику” пару золотих сережок – великих, із зеленими камінчиками. Ми всі налякалися, але вона сказала, що сережки прапрабабусі, мамі такого старого не треба. Ну, як не треба – то не треба.
  • А якщо про твій «секретик» подруга розповіла іншим людям, це вважалося страшною зрадою, всіма засуджувалося і з нею не спілкувалися. Як на хом’яках діти пізнавали, що таке смерть, так і на «секретиках» — що таке зрада.

4. На уроках робили літачок з ручки та лінійки

  • Найкращий літак мого дитинства. Усі хлопчаки робили такі під час нудних уроків, та іноді прищіпка від ковпачка ламалася.

5. Цей вид розваги досі викликає купу запитань

  • Я ще «крабик» або шпильки на пальцях носила постійно, не знаю чому.

6. Розмальовували гумки (особливо перепадало слону) або протикали їх стрижнем

  • А ще подобалося відчуття, коли олівець у гумці тоне, як ніж у маслі. Іноді встромляла по 3 або 4 олівці в одну гумку.
  • А як же спроба порвати синьо-червону гумку рівно в місці з’єднання?

7. Малювали візерунки-кіски в зошитах у клітинку

  • На уроках математики я креслив це у зошиті. Усі краї аркуша були змальовані.
  • У школі половина класу навчилася ці штуки малювати, а я не змогла. Життя несправедливе.

8. Розглядали килим перед сном або відривали шматочки шпалер від стіни

  • Я й досі розглядаю килим перед сном. І дійшла до висновку, що він чарівний: хвилин зо 5 бездумно дивишся на візерунки – а далі засинаєш мертвим сном.
  • Згадалися дитинство і килим бабусин на стіні. Колись було модно їх вішати на стіну. Лежиш собі, відпочиваєш. Інтернету не було, рідкісні мультики на ТБ, книга прочитана, а килим – простір для фантазії: уявляй усе, що завгодно.

9. Навіть під час їжі без проблем знаходили собі розвагу, наприклад таку

  • Макарони й донині нанизую так, без допомоги другої руки. Мені 45 рочків.

10. У дитинстві до чаю завжди були бублики. Ми розважалися ними як могли

  • Я так робив. Поки рука не виросла й вони не перестали налазити на пальці.
  • Наділа на безіменний палець бублик — ТЕПЕР Я ЗАМІЖНЯ!
  • На великий палець налазило лише три бублики. На решту – по 5. І ще, по секрету: стискайте їх рукою, тренуйте м’язи!

11. Робили собі манікюр із пелюсток

  • Спогади дитинства завжди радісні та приємні. Пам’ятаєте, були такі квіти, від яких ми обривали пелюстки та наклеювали собі на нігті як манікюр?
  • Я їх на слину ліпила та ходила така крута.

12. Дуже ображалися на цього собаку

  • Лише я чую цей дратівливий сміх?
  • Джойстиком качку можна було загнати в ліву чи праву сторону екрану так, що одні лапи було видно. Нереально поцілити.

13. На відміну від сучасних дітей, ми точно знали, що таке фішки. І навіть збирали ці фішки

  • Нещодавно на лоджії знайшов пакет із бітами та кепсами… Ледь не розплакався. А діти ніколи не зрозуміють, що то за скарб.
  • Пригадую, коли був маленьким, мені якийсь товариш подарував кілька фішок. До кінця літа я мав повний пакет. Я гадки не мав, що їх десь ще й купити можна. Усі мої фішки були трофейними.
  • Це була справжня валюта мого дитинства. Фішок було понад 1000 і бітів різних близько сотні. На що я їх лише не обмінював. Пам’ятаю, за 350 фішок і кілька бітів мені перепали неймовірні на той час годинники Casio з підсвічуванням і цієї ж фірми калькулятор, якому були не потрібні батарейки, він умів рахувати синуси, косинуси та розв’язувати приклади з різними діями та дужками. Я тоді вважав, що крутіших девайсів бути просто не може.

Дитячі розваги постійно змінюються, і батькам непросто встежити, що важливо їх нащадкам. Якщо 20 років тому дитину можна було захопити кіндер-сюрпризом, то зараз доводиться розбиратися в моделях телефонів, приставок та якихось біоніклах. Втім, щодо розваг до нашого покоління сучасним діткам далеко. Розкажіть у коментарях, а як ви розважалися у дитинстві?

Джерело