5 варіантів емоційного виховання дитини

Ви, напевно, хоч раз в житті давали собі запитання, чому діти зі схожими даними при народженні розвиваються по-різному? Чому хтось з них досягає успіху в багатьох сферах життя, а хтось ні?

Емоційний інтелект — те, що дає силу нашим дітям. Він не закладений спочатку, але кожен з батьків може виховати цю рису у своїй дитині.

Цікаве
Loading...

Ми в Тутка теж небайдужі до питання майбутнього наших дітей, тому трохи вивчили його і готові поділитися з вами набутими знаннями.

Що таке емоційний інтелект?

Професор психології Джон Готтман (John Gottman) вважає, що секрет виховання полягає в тому, як ми спілкуємося з дітьми, коли вони переживають емоційні моменти. У своїй книзі «Емоційний інтелект дитини. Практичний посібник для батьків» автор розповідає про довготривале дослідження, в якому брало участь 56 сімей.

З’ясувалося, що діти, в сім’ях яких практикувалося емоційне виховання, не лише краще розуміли себе, вміли швидко заспокоюватися у стресових ситуаціях, але навіть менше хворіли. Здатність відчувати співрозмовника, розуміти його емоції дає безліч бонусів і в дорослому житті. Всього цього можна навчити. І ми розповімо як.

1. Усвідомити емоції дитини

Не завжди легко зрозуміти емоції дитини. Уявіть себе в аналогічній ситуації, але в дорослому світі. Наприклад, ваша дитина прийшла зі школи, засмучена тим, що її найкращий друг сьогодні цілий день грався з іншим хлопчиком. А тепер уявіть, що ви хочете під час обідньої перерви обговорити з подругою незвичайну поведінку свого чоловіка, але вона цілий день дивно поводиться: вітається через зуби та під час обіду обговорює щось з колегою. І ви абсолютно не розумієте, що на неї найшло.

  • Вправа. Якщо вам важко уявити себе в ситуації, яка засмутила дитину, то можна спробувати таке: скопіюйте її позу і вираз обличчя. Посидьте так кілька хвилин. Наприклад, опустіть плечі й понуро дивіться в підлогу. Через певний час ви зрозумієте, яке жорстоке життя і які марні спроби щось змінити.

2. Зрозуміти, що вираження емоцій дитиною — це завжди додатковий привід для зближення з нею

Бути рятівником, допомагати тому, хто вам дорогий, і отримувати визнання від нього дуже приємно. Станьте такою людиною для своєї дитини. Адже ви насправді єдиний, хто може її підтримати.

  • Вправа. Щоб допомогти дитині краще зрозуміти себе, можна заздалегідь заготовити картки з персонажами, які зображують різні емоції. У важку хвилину запропонуйте їй уважно розглянути картки та вибрати ті, які найкраще описують її стан. Таку вправу можна робити й у звичайній ситуації, наприклад розповідати про найбільш яскраві емоції, пережиті за день.

3. Вислухати дитину і визнати, що її почуття — слушні

Співчутливо вислухати та бути зацікавленим — це те, що допоможе побудувати вам місток між собою і дитиною. Треба лише слухати, спостерігати та проговорювати почуття, які відчуває малюк. Це дозволить йому зрозуміти, що ви на його боці. Не треба намагатися пояснювати та пропонувати шляхи вирішення. У такі моменти набагато краще працюють прості спостереження, наприклад «ти засмучений через те, що вони сміялися з тебе».

  • Вправа. Пограйте в гру «Відвертість». Давайте одне одному запитання про те, як ви відчуваєте себе в тій чи іншій ситуації та що допомагає вам повернутися у форму. Наприклад, дитина може розповісти вам, що відчуває, коли вчитель думає, хто піде до дошки, а ви — коли вас викликав до себе керівник. Запитання можуть бути будь-які, головне щоб вони стосувалися почуттів і вам обом було цікаво.

4. Допомогти дитині назвати емоцію, яку вона відчуває

Коли ми говоримо про емоції, з незрозумілих, великих і страшних відчуттів вони перетворюються на щось більш зрозуміле і має межі. Одночасно з цим дитина усвідомлює, що такі почуття виникають у всіх людей, що вони нормальні та природні.

  • Вправа. Важливо перераховувати назви емоцій в розмові. Спробуйте ввести у свій побут речення, в яке входять слова «Я відчуваю, що… тому що… Мені хотілося б, щоб…» Тобто в спілкуванні з дитиною це може звучати приблизно так: «Я переживаю, коли ти стрибаєш по цих крутих сходах, тому що з них легко впасти та вдаритися. Я була б рада, якби звідти зліз».

5. Допомогти у розв’язанні проблеми

Завдання батьків — спрямувати дитину в потрібне русло. З’ясуйте, якого результату вона чекає, і допоможіть їй визначити цілі й обміркувати можливі рішення. Навіть якщо її ідея невдала, але не зашкодить, дайте їй спробувати. Наприклад, ваш син хоче на обід солодощі, а не борщ. Обговоріть, які шляхи для досягнення бажаного він бачить.

  • Вправа. Пограйте «в проблему». У спокійній атмосфері можна спробувати продумати варіанти виходу з вигаданої ситуації. Почніть зі слів: «А що ти будеш робити, якщо…» Щоб дитина перейнялася грою, можна і самому відповісти на її запитання. Це навчить дитину вигадувати різні способи вирішення завдання. А коли з’явиться реальна проблема, просто пригадайте, як завиграшки вона впоралася з такою головоломкою буквально на днях.

Випадки, коли емоційне виховання краще відкласти

Не завжди умови ідеальні. Коли не виходить відразу ж зануритися у світ емоцій дитини, краще відкласти це. Не варто починати серйозних емоційних розмов в таких випадках.

  • У вас немає часу. Якщо у вас через чверть години починаються переговори з серйозним клієнтом, а ваша дочка не хоче йти до школи через сварку з подругою, навряд чи ви вкладетеся в кілька хвилин. Ви постійно будете дивитися на годинник, а ваша дочка буде відчувати, що вам не до неї. Просто відкладіть цю розмову на кілька годин.
  • Ви не самі. Серйозні розмови завжди краще проходять без свідків. Так ніхто не відволікається і всі почуваються вільніше і комфортніше.
  • У вас немає ресурсу. Коли у вас немає сил уважно слухати та співчувати дитині, не робіть цього. Відпочиньте, прийдіть до тями, тоді при розмові ви зможете краще зрозуміти її й запропонувати допомогу.
  • Присутні серйозні порушення поведінки. Іноді діти переходять межі, але ми розуміємо, що причиною тому була певна подія (наприклад, розлучення батьків). Дізнавшись про те, що ваш син вже місяць прогулює школу, не треба шукати йому виправдання. Краще розділити події: розкажіть синові про неприпустимість його поведінки, а причину цього можна обговорити пізніше.

Як ви думаєте, емоційне виховання — це розумна система? Чи вважаєте ви ці тези суттєвими та правильними?

Залиште свій коментар

коментарів

Завантаження...

Пов'язані статті

Back to top button
Close