in , ,

Діти — найкращі вчителі. Самі вас в цьому і переконають

Життя з дітьми ніколи не може бути нудним, а нецікавим — і поготів. Щодня нові відкриття, сльози й радощі, а діти своєю життєвою мудрістю поділяться з усіма.

Тутка вкотре переконався, що висловлювання малюків треба записувати… щоб не забути. Бо воно того варте.

  • Вранці 5-річна дочка прибігла до мене в спальню “досипати”. Питаю:
    – Ти ж маєш свою кімнату і ліжечко, чому біжиш до мене?
    – Мамо, якщо тебе там немає, то як я тебе обійматиму?
    Десь зникли слова.

 

  • До вильоту за кордон 6-річна донечка Іруся підійшла дуже серйозно. Ми всі маємо паспорти — і ляльці Насті він теж потрібен. Вистригла аркушик паперу, вклеїла туди фотокартку — і Анастасія Юріївна Сологуб (не знаю, чому таке ім’я-прізвище) стала повноцінною громадянкою України.
    Стоїмо на митному контролі в Борисполі, за склом — нахмурена тітонька: чергові запитання, удари штампом у паспортах. Рушаємо йти, а дитина — ані кроку з місця: “А Насті відмітку в паспорті?” Вона тримає його в рученятах, вона так його готувала.
    Знаю, що черга за нами величезна, часу обмаль, жіночка — держслужбовець… Остання питає про затримку і я розумію — зараз буде смертельний номер…
    Протягую службовцю рожевий паспорт ляльки:
    – Ось… Паспорт ляльки Насті…
    Пані заусміхалася:
    – Справді? То давайте його сюди.
    І ставить в ньому відмітку — справжню у несправжньому документі, справжнім штампом, у справжньому аеропорту…
    Якби не захисне скло — я б ту жіночку розцілував.

 

  • Сьогодні в маршрутці почула розмову двох хлопчиків. Один скаржився, що батьки не дозволяють йому завести собаку, тому він дивитиметься на сонце доти, доки не осліпне. І йому подарують собаку-поводиря.

 

  • Вчителька 1-го класу Віолетта Валеріївна до кінця першого тижня навчання змирилася зі своїм новим ім’ям: Фіолетове Повидло.

 

  • Діалог в дитсадку. Вихователька:
    – Діти, якого кольору крокодил?
    – Червоного!
    – Чому?
    – Зеленого!
    – Це — лиш зовні, — озвався малий Марко.
    Група стихла.

 

  • Пішла дитина до 1-го класу. Їй там так сподобалося, що вона теж захотіла стати педагогом. Розклала вдома своїх м’яких ведмедиків, видала кожному по аркушику та ручці та розпочала урок.
    Я мила вдома підлогу, і залишилася тільки її кімната. Відчиняю двері й починаю мити. Вона:
    – Діти, не відволікаємося на прибиральницю, продовжуймо урок.

 

  • Ніколи не забуду, як маленький син, побачивши мене на фото у весільній сукні, спитав:
    – Мамо, а що то за красива тітонька стоїть біля тата?

 

  • У 1-ий клас мене хотіли віддати до крутої математичної гімназії, але я провалив іспити. Мама дуже засмутилась і по дорозі додому плакала. Я втішив її:
    – Та нащо тобі та гімназія? Я ж хочу стати не математиком, а водієм трамваю!

 

  • Збираємось з донечкою в садочок — час по хвилинах розписаний. Бачу, мала зателефонувала до бабусі й питає, яким боком одягнути цей светр. Поки та пояснює, дочка каже:
    – А давай я тобі сфотографую і надішлю?
    То сфотографувати вона вміє, а светр одягнути — постаратися не хоче.

 

  • Син випрошує:
    – Мамо, купи цукерок!
    – А дупа не злипнеться, як будеш їх їсти?
    – А я на тазику з теплою водою посиджу — і не злипнеться!

 

  • Попросила дитину принести мені кави, і забула подякувати.
    Той буркнув:
    – За випивку заведено дякувати.

 

  • 13-річний племінник, піднявши з землі паличку, каже до малої сестри:
    – Це — чарівна паличка Гаррі Поттера.
    – Це — звичайна паличка.
    – Перевіримо? – каже хлопець.
    Б’є малу по голові й каже:
    – Ображатус.

А які дитячі фразочки любите ви?

Сподобалось?

Бог не міг всюди встигати, тому він створив матерів

Як повернути інтерес чоловіка — наші 7 порад підкажуть