in , ,

Діти одержують те, що в дитинстві мала їх мама

Тема дитячого насилля в сім’ї, безумовно, заслуговує найбільшого осуду суспільства, і її винуватців слід карати за юридичними нормами. Але психологи вважають, що причина жорстокості дорослих криється у їх зламаному дитинстві.

Про такі теми не хочеться говорити, їх не бажають підіймати, але діти переживають те, що в ранні роки переживала їх мама. Уявіть приклад: на дитячому майданчику бабуся вказує онуку/онучці з ким гратися і як гратися. А дитина вже й не протестує, бо звикла до таких буденних вказівок. Які теж є насиллям, але ми його таким не сприймаємо. Поки не дійде до карних справ і правових стягнень.

Через підсвідомі травми та страхи жінка, яку ображали в дитинстві, шкодить своєму маляті чи діткам, з якими вона взаємодіє (наприклад, працюючи з ними). Дитячі травми закарбовуються в її пам’яті, вона несвідомо починає поводитися так, як з нею колись дозволяли собі поводитися дорослі з її оточення.

Моральні переконання і самоконтроль

Доросла і свідома жінка, яка усвідомлює цю проблему, буде всіляко боротися з підсвідомими образами та не дозволяти агресії виливатися на дітей. Та і така поведінка нищівна, бо вона буде психологічно й емоційно виснажуватися, і повторювати всі токсичні моделі поведінки, які пам’ятає з раннього віку.

Скільки ми маємо педагогічних і психологічних порад із виховання дітей? Ба і кожен з батьків внутрішньо відчуває своє чадо і найкраще знає, як його чи її виховувати. Тоді чому людина починає жорстоко ставитися до своїх власних дітей, бити чи ображати їх? Психологи пояснюють це тим, що, перебуваючи поруч з будь-якою дитиною, підсвідома пам’ять автоматично видобуває з минулого вже дорослої людини ті події, які відповідали їй у цьому віці. Так автоматично проявляється напруження, яке вихлюпується через тиранію. Тобто, людина захищає свій внутрішній біль і зло зриває саме на своїй беззахисній дитині.

Що робити зі своєю злістю і роздратуванням?

Найперше визнати, що так: саме у співдії з дітьми на вас нападає злість. Все нормально, не картайте себе за це — ваша вина тут дотична.

Наступний крок: спеціалісти радять прожити той важкий момент, ще раз повернутися в ту хвилину, коли вам було так боляче і спробувати навіть на рівні тіла пережити ті складні моменти. Ви побачите, як поступово буде ставати легше.

І вже потім ви побачите неймовірні зміни: будете сприймати свою дитину як маленьку беззахисну істоту, яка чекає від вас любові та підтримки. І тепер ви їх їй зможете дати.

Зобов’язання бути щасливою

Ви знаєте самі: якщо мама або просто жінка щаслива — любити, пестити й опікувати дітей не складає проблеми. Запрагніть цього щастя — особистого! Є ви й ваші діти — і хай увесь світ зачекає! Чим більше ви даватимете їм уваги й турботи, тим більше вони віддадуть її вам.

На завершення

Пласт внутрішніх переживань надзвичайно глибокий, але якщо ви захочете, то обов’язково зможете все здолати. Зробіть це заради своїх діток! І заради себе!

З любов’ю!, Тутка.

Всі ілюстрації та фото з відкритих інтернет джерел

Сподобалось?

Перевіряємо 7 методів угамування дитячої істерики — котрі дієві, а котрі — ні?

8 трав з потужним антивірусним ефектом