Гучна, весела, неслухняна і некерована — ось формула щасливої дитини

Подобається вам це чи ні.

Щаслива дитина, яка любить спілкуватися і пізнавати світ, гучна і некерована.

Але в останні роки суспільство, схоже, забуло про суть дитинства. І у світі починають з’являтися готелі, бари та ресторани, в яких чітко вказано «без дітей». І попит на них зростає, через те, що багато хочуть проводити час, не відволікаючись на шум, плач і крики дітей.

Цікаве
Loading...

Усі батьки хоч раз опинялися в ситуації, коли їх дитина заплакала в публічному місці. І всі починали дивитися в їхній бік з осудливим виглядом, мовби натякаючи, що вони не вміють виховувати дітей.

Останнім часом схожі ситуації регулярно засуджуються в соціальних мережах та інших засобах масової інформації. З’явився цілий рух чайлд-хейтерів, або дітоненависників. Вони з задоволенням атакують злісними коментарями фото дітей в соцмережах, хуліганять на форумах для вагітних, дражнять годуючих і пишуть гидоту під оголошеннями про збір коштів на лікування дітей.

Ми розповімо вам дві життєві історії, які повною мірою показують суть «дітоненависництва».

Сара Блеквуд — відома канадська співачка, пережила один з найнеприємніших моментів у своєму житті два роки тому. Їй треба було летіти у Ванкувер, вона була на 7 місяці вагітності й подорожувала зі своєю 23-місячною дитиною.

Літак ще не злетів, коли її син розплакався. Всі пасажири почали дивитися на неї, і бурмотіти щось на кшталт: «ці матусі зараз не знають, як поводитися з дітьми». Незабаром з’явилася стюардеса, сказавши їй, що вона повинна заспокоїти сина, інакше вони будуть змушені висадити їх з літака.

Сара Блеквуд була налякана цією жорсткою реакцією, відсутністю емпатії та розуміння того, що таке дитинство. Її син плакав всього 10 хвилин, і потім поводив себе чудово до самого приземлення. Однак цих 10 хвилин було достатньо, щоб підняти на вуха весь літак.

Те ж саме відбулося з іншою молодою жінкою, яка опублікувала свою розповідь на порталі “Love What Matters”. Вона також повинна була летіти літаком, але її дитина почала плакати в середині польоту. Критика, докори й коментарі були дуже неприємними.

Молода мати впала в стан занепокоєння, яке ще більше погіршило ситуацію, поки раптово не з’явилася «добра душа». До неї підійшов літній чоловік і напівголосно сказав чарівні слова «не хвилюйся, ти хороша мама».

Потім він почав відволікати дитину, говорити з нею та показувати фотографії на планшеті. Це було чудово. Принаймні, цей чоловік розумів, що таке потреби дитини, важливість любові, терпіння і близькості.

Що треба пам’ятати про дитинство?

Неспокійна дитина, яка досліджує, сміється, плаче, бігає, стрибає, розкидає речі та задає море запитань — це насамперед щаслива дитина, яка пізнає світ.

Всі ці незручні ситуації, наведені вище, спонукають нас зробити висновок, що люди мають неправильне уявлення про те, що таке виховання дітей. Для них вихована дитина — це тиха дитина, яка завжди мовчить.

Засуджувати — найлегше. І люди часто оцінюють ситуацію через призму своїх переконань. Але деяким дітям просто іноді необхідно висловити свої емоції й скинути напругу криком. І їх неможливо увімкнути та вимкнути, як іграшку.

Якщо зовсім маленька дитина плаче, це тому, що їй щось потрібно від матері. Наприклад, діти, які виховуються у дитячих будинках, часто перестають плакати, тому що зрозуміли, що всім на них начхати. Неслухняна і неспокійна дитина не завжди є результатом поганого виховання. Наприклад, нове місце для малюка завжди стрес, і він реагує на нього плачем.

Хлопчик чи дівчинка — це не маленькі дорослі. Вони повинні взаємодіяти з нами та з середовищем, яке їх оточує. Завтра вони встигнуть помовчати, ставши дорослими.

Як думаєте, дітоненавистницво — це проблема суспільства чи конкретних людей?

Залиште свій коментар

коментарів

Завантаження...

Пов'язані статті

Back to top button
Close