Материнство — це якомога швидше вкласти малюків спати, а потім сумувати за ними й чекати, коли вже вони прокинуться

Парадокс нашого батьківського життя! І ми в Тутка з ним повністю погоджуємося! Ми так чекаємо, щоб діти якомога швидше подорослішали, змужніли, стали самостійними, але спостерігаючи за цим процесом, лякаємося, що діти так швидко виросли й треба потрохи їх відпускати.

Материнство — час суперечностей! Ми функціонуємо в мультифоновому світі, де в голові — повно думок, але собі ви не належите: хтось тягне за руку чи за ногу, кусає, плаче і дряпає, цілує й обіймає. А то і все одночасно. Про спокій годі й казати, кожна мама це підтвердить!

Однак у такій атмосфері невпинної зайнятості ми почуваємося дуже самотніми. Навіть якщо мале (чи малі) постійно поруч, тривога зростає: ми чекаємо, щоб діти якомога швидше стали самостійними, вони виростають — а ми боїмося відпускати їх у доросле життя. Хочеться зупинити час і відчувати, що ви ще дуже потрібні своїм дітям.

Дитина змінюється щодня, кожен день стає для неї новим відкриттям, формуванням свого світогляду. Ми лякаємося, що геть не знаємо дітей, та інстинктивно знаємо, що для них краще і більше потрібно.

Замученою, знесиленою, ви ввечері вкладаєте чадо спати. Сил немає навіть видихнути… а коли воно засинає — плачете, бо вже сумуєте за ним і дивитеся, як прекрасно воно спить! І скажіть, що це не так?!

Десь не вистачає терпіння, спокій вмить розсіюється, мама зривається на крик… не картайте її за це — це втома і ще раз втома. Попри все, для дітей ви завжди будете найбільш люблячою і турботливою людинкою у світі.

Ви все віддаєте їм, всю себе до останньої краплі, і коли сил вже геть не залишилося… вони знову звідкись з’являються! Не картайте себе, що не все встигаєте, того не досягнули чи іншого не встигли — подумайте іноді й про себе! Дітям потрібна щаслива мама, любляча мама… попри всі труднощі вони любитимуть вас понад усе!

Життя дуже змінилося, і лиш фотокартки в альбомі нагадають вам про минулі роки, про сукні та підбори, які припадають пилюкою в шафі. Та як би сумно не було згадувати про безтурботну молодість, зараз по будинку бігають скарби, які б ви нізащо у світі нікому не віддали й ні на що не проміняли — ваші діти!

Всі ілюстрації та фото з відкритих інтернет джерел