Ми самі виховуємо закомплексованих невдах зі своїх дітей — 8 методів виховання це підтверджують

Самооцінка, сформована в дитинстві, впливає на майбутнє життя. Навіть дуже талановита людина може не досягти успіху, якщо вона не впевнена в собі, тоді як особистість з посередніми здібностями, переконана у своїй цінності, здатна досягти висот. І хоча батьки не можуть «дати» дитині почуття власної гідності, вони можуть допомогти їй самостійно знайти «крила».

Тутка вирішив розібратися, які батьківські дії обрубують дитячу самоповагу при корені. Поспостерігайте збоку за собою і за своєю другою половинкою, а краще запишіть на диктофон: може і ви, самі того не помічаючи, робите щось з перерахованого нижче.

Цікаве
Loading...

1. Вішаєте ярлики

Здорова самооцінка у дитини — це більше, аніж успіх в компанії однолітків або у протилежної статі. Це основа щастя дитини. Психолог Натаніель Бранден у своїй книзі «Шість стовпів самооцінки» пише, що самооцінка — як гарна, так і погана — генерує пророцтво, яке саме по собі справджується для нас.

Людина з низькою самооцінкою частіше вступає в любовні зв’язки з невідповідними їй партнерами й навіть щасливі стосунки руйнує своєю невпевненістю і сумнівами. Позитивна самооцінка, навпаки, допомагає їй ставитися з повагою і до себе, і до обранця, робить її більш стійкою перед труднощами.

Якщо ж ви (випадково чи ні) навішуєте на дитину ярлики «Ти все ламаєш», «Бабусю до гробу заженеш своєю поведінкою», дитина буде рости з почуттям провини та недієздатності. Навіть такими безневинними фразами, як «Катя занадто повільна», ви можете вплинути на самосприйняття дитини, не даючи їй можливості стати кращою.

2. Порівнюєте: «Ось я у твоєму віці…»

Деякі речі, які ми робили в дитинстві, можуть бути нецікавими для сучасних дітей. Тому порівняння може викликати лише образу або роздратування.

Якщо ви хочете навести повчальний приклад, то розкажіть історію. Повірте, дитина із задоволенням послухає, як ви у 8 років пройшли за день 10 км під час походу або зуміли відігнати від себе величезного собаку. Порівнювати дитину можна тільки з самими собою. Тоді у неї з’явиться стимул розвиватися і ставати кращою.

3. Забороняєте висловлювати негативні емоції

Емоції треба висловлювати, навіть якщо вони негативні. Якщо дитина буде соромитися своїх почуттів, це викличе самовідчуження і невпевненість в собі. Замість того, щоб лаяти дитину за її почуття, запропонуйте поділитися ними, знайти їм пояснення. Зробіть разом кілька глибоких вдихів. Так ви навчите сина чи дочку впоратися зі своїми почуттями, а не соромитися їх.

4. Лестите своїй дитині та прихвалюєте її здібності

Якщо ви будете насилювати синові чи дочці думку, що вони більш талановиті, ніж це є насправді, ви не зробите їх впевненішими в собі. Самооцінка мусить формуватися в прямому зв’язку з реальністю. Краще розповісти про таланти дитини чітко, але м’яко. Наприклад: «Ти ще недостатньо добре граєш на фортепіано, щоб вступити до консерваторії, тобі треба підготуватися, і тоді все вийде». Адже колись дитині все одно доведеться зіткнутися з жорстокою реальністю.

Будь-які компліменти мають бути щирими та по можливості конкретними. Фраза «Ти вдало підібрав фарби для цієї картини» навчить дитину розуміти свої сильні сторони та змусить докладати більше зусиль. Надмірна ж похвала може викликати в ній недовіру до ваших слів або розвинути потребу в отриманні схвалення в інших людей.

5. Не даєте проявляти ініціативу

Не намагайтеся вберегти дитину від усіх помилок. Даючи їй можливість проявляти самостійність та ініціативу, прийнятну для її віку, ви робите дитину більш впевненою у собі. Нехай вона сама вибере собі одяг, в якому буде гуляти, зав’яже собі шнурки чи з’їде з високої гірки. Привчайте дитину виконувати роботу по господарству і самій вибирати собі позашкільні заняття.

Корисно запровадити певні правила, типу «грати на комп’ютері після виконання домашнього завдання», «вмиватися вранці». Це підвищує у дітей впевненість в собі. Вони зможуть вирішувати деякі завдання без вашої допомоги, а отже навчаться бути самостійними.

Якщо деякі дії можуть бути дійсно небезпечними для малюка, введіть на них суворі заборони та неухильно їх дотримуйтесь. Діти, які взагалі не знають обмежень, більш тривожні, ніж їх однолітки.

6. Любите, але не поважаєте

Однією любові недостатньо для формування здорової самооцінки. Ви повинні ставитися до дитини як до рівної собі, уважно слухати й не перебивати. Тоді вона буде очікувати та вимагати того ж і від інших людей. Ніщо так не засмучує дітей, як те, що дорослі не сприймають їх серйозно, не поділяють їх почуттів чи відволікаються на інші справи, коли розмовляють з ними. У цьому випадку дитина відчуває себе невидимкою.

Намагайтеся не просто приймати її емоції (позитивні та негативні), а й озвучувати їх. Якщо син плаче через загублену іграшку, не відмахуйтеся фразою «Нічого страшного», а скажіть: «Я розумію, наскільки ти засмучений, що твій улюблений трансформер загубився».

7. Зронюєте самопринизливі фрази й проявляєте невпевненість в собі

Дитина — дзеркало батьків. Тому коли ви постійно вибачаєтеся перед довколишніми за найменші незручності й показуєте свою малозначущість, дитина переймає вашу манеру поведінки. Хочете, щоб ваш син чи дочка були впевненішими та сміливішими у житті — почніть з себе. Ставтеся до себе з повагою.

8. Кидаєтесь порожніми погрозами й поводитесь непослідовно

«Ось прийдемо додому, і тато тобі покаже!» Часто такими фразами грішать навіть не батьки, а бабусі чи дідусі. Вони більше дозволяють, а потім не знають, як вгамувати пустотливу дитину. Але якщо часто погрожувати дітям покаранням і при цьому не карати, то вони перестають сприймати погрози серйозно. А коли кара їх все-таки наздоганяє, не відчувають нічого, крім образи.

Якщо пустощі не такі вже й великі, то навіщо взагалі лякати дитину? Якщо ж помилка серйозна, то не відкладайте покарання. Кидаючи порожні обіцянки, ви тільки зміцнюєте в дітях недовіру до ваших слів або почуття страху, а також підриваєте впевненість дитини в собі.

Уникайте також звички часто змінювати плани без очевидної причини або сварити дитину в розпалі емоцій. Така непослідовність створює у неї відчуття нестійкості та мінливості навколишнього світу. Уже в дорослому віці людина, вихована за такими принципами, буде вважати, що краще не висовуватися зі своєї раковини, бо за ініціативу, як підказує їй досвід, карають.

Чи є у вас свої методи виховання в дитині впевненості в собі, розвитку в ній лідерських якостей? Як ви караєте свою дитину за провини? Поділіться своїм життєвим досвідом в коментарях.

Залиште свій коментар

коментарів

Завантаження...

Пов'язані статті

Back to top button
Close