Одна страшна помилка, якої з хороших міркувань припускаються батьки

У 2017-му році в Україні було зафіксовано 8124 заяви про зникнення дітей. З них 742-оє було знайдено вбитими, а 48 — не знайдено взагалі.

Нижче наведений текст автора не претендує на правильність чи навпаки — неправильність. Ми в Тутка вирішили опублікувати цю суперечливу статтю, часом жорстку та злободенну, яка може викликати хвилю негативу, але, на жаль, таку близьку до реального життя в нас час.

Цікаве
Loading...

Подаємо думку спеціаліста з безпеки, а ви робіть висновки самі.

Антон Фарб, відомий український тренер з самооборони, засновник і президент Федерації крав-мага України й автор книг опублікував у Фейсбук дуже важливий пост про помилку, якої припускаються багато батьків. Пост уже набрав понад 3200 реакцій і понад 2800 репостів.

Дорогі дорослі! Особливо батьки!

Коли ви востаннє у свідомому віці, чи то пак, будучи в статусі «дорослого», зверталися за допомогою до чужої (я підкреслюю — чужої!) дитини?

Ну як там — допомогти сумки важкі донести, перевести бабусю через дорогу, зняти кошеня з дерева, показати, де тут тихе місце, дати телефон зателефонувати, тому що ваш розрядився, а дружина в пологовому будинку?..

Ніколи?

Жодного разу?

То якого, вибачте мені, біса ви вчите своїх дітей бути добрими, щедрими й чуйними?

Навіщо ви вкладаєте в їх несформовані уми концепцію «людям треба допомагати» — коли вони самі ще діти, і ні в одного дорослого немає і не може бути приводу звертатися до вашої дитини за допомогою без вашого відома?!

«Людям треба допомагати». «Будь добрим». «Не грубіянь старшим». «Просять — дай».

Ваша дитина що — стодоларова купюра, щоб всім подобатися? Чи чарка текіли, щоб будь-кого зробити щасливим?

А, ось іще. Улюблене. «Старших треба поважати».

Як писав старий Гайнлайн, «дожити до поважного віку — це як зі сходів впасти, з кожним може статися». Покидьки з віком стають літніми покидьками, а не білобородими старцями, навченими роками.

Те, що хтось старший від вашої дитини, не наділяє дану особину гомо сапієнс автоматичним авторитетом.

Старших не треба поважати.

Навпаки: старших треба побоюватися.

Тому що коли дитина вступає в комунікацію з дорослими — вона уже програла.

Дорослий досвідченіший, розумніший, хитріший, підліший, сильніший.

І ще раз! — у нього і не може бути приводу просити про допомогу у вашої дитини!

То що треба робити, якщо чужий дорослий все ж таки попросив про допомогу?

Дайте дитині чітку, просту (це важливо!) і зрозумілу інструкцію на такий випадок.

Повернися і мовчки йди геть.

Дорослий не заспокоївся? «Гей, куди пішов, повернися, я з тобою розмовляю»?

Може, це шизофренік-невротик, який вирішив вихлюпнути накопичений стрес на найбільш безневинний об’єкт (від дорослого можна і в морду отримати, а що цей шмаркач мені зробить?).

Можливо, це божевільна любителька виховувати чужих дітей відповідно до своїх уявлень.

Можливо, це маніяк-педофіл.

З ким із них треба спілкуватися вашій дитині?

Правильно. Ні з ким.

Тому іди швидше, телефонуй батькам, привертай увагу навколишніх криками «це не мій тато/не моя мама/допоможіть, я їх не знаю!»

Перебір?

У 2017 році в Україні було зафіксовано 8124 заяви про зникнення дітей. 742 були знайдені убитими. Ще 48 не були знайдені взагалі.

790 викрадених і вбитих дітей за 1 рік. Це 2 дитини щодня.

Тому будь-який дорослий для дитини небезпечний, поки не доведе протилежне. Вам доведе, не дитині.

Тому на сполох треба бити, якщо дитина запізнилася зі школи на 5 хвилин.

Тому старших не треба поважати, старших треба побоюватися.

Не допомагати, а по-хамськи розвертатися і йти геть.

«Але як же так? Як можна? Адже дитина виросте параноїком і соціопатом!»

Ага. Але вона виросте.

А не стане циферкою в статистиці МВС і оголошенням в інтернеті «восьми років, був одягнений в червону курточку, останній раз бачили біля школи з незнайомим чоловіком років сорока».

На мою думку, краще бути параноїком, але живим.

Чи згодні зі мною? Тоді поговоріть зі своєю дитиною!

Залиште свій коментар

коментарів

Завантаження...

Пов'язані статті

Back to top button
Close