Як матір перетворює сина на «психологічного чоловіка»

Це дивне і сумне явище, коли мати поводиться як сексуальна партнерка, а не матір: весь час вимагає підвищеної уваги, грошей, перебільшеної турботи, повністю ігноруючи свою материнську роль й інтереси сина.

Кожному  психологу, який практикує, доводилося мати справу з цим дивним і сумним явищем. Це виглядає так, що мати перетворює свого сина на “психологічного чоловіка”. Або, за визначенням Юнга, вона переносить свій ерос на сина.

Цей комплекс часто зустрічається, коли жінки виховують свого сина самотужки або коли її сильно не влаштовує чоловік і вона переносить всі свої очікування на сина.

До чого призводить надмірна опіка

Такі матері прагнуть до надмірної опіки над сином, що межує з духовним насиллям. Вона “обожнює і обожествлює” сина, вважає його генієм, “присвячує йому все життя”. Насправді ж прагне до тотального контролю, управляє його розвитком і кар’єрою.

Вона весь час вимагає до себе підвищеної уваги і при спробі сина відокремитися, і стати самостійним, створити свою сім’ю, мати зробить все, щоб цього не сталося. Вона буде тримати сина в постійній напрузі, нав’язувати йому почуття провини.

Наслідком перенесення на сина ролі свого чоловіка є материнські ревнощі та неготовність віддавати сина «іншій жінці». Вона буде переконувати його в тому, що всі жінки недостатньо гарні для нього.

Мати, яка страждає таким комплексом, поводиться як сексуальна партнерка, а не матір: весь час вимагає підвищеної уваги, грошей, перебільшеної турботи, повністю ігноруючи свою материнську роль й інтереси сина.

Така мати постійно привертає увагу сина до себе всіма способами, скандалами, але найчастіше використовує здоров’я: «Мені так погано, у мене тиск, я, напевно, скоро помру. Ну ось, ти приїхав і мені стало легше». При цьому зовсім не враховується, що він мчав через усе місто, кинувши свою сім’ю і роботу.

“Ти у мене такий хороший хлопчик і любиш маму» – вселяє вона йому з самого дитинства.

Ще додає: «Ніхто не буде любити тебе так, як я. Кому ти потрібен, крім мене…»

Або “Цій жінці від тебе потрібні тільки гроші, вона не варта тебе…»

Мати весь час буде переконувати, що вона краща і будь-яка інша жінка є для неї суперницею. Вона несвідомо робить життя сина в його родині з дружиною нестерпним, змушуючи його весь час розриватися між дружиною і матір’ю, відчувати задушливе почуття провини, що він поганий син і поганий чоловік.

Адже мама – “це головна людина в моєму житті”, думає він. “Вона все своє життя віддала мені, а я невдячний, кидаю її, залишаю зовсім саму…”

Поступово у такого чоловіка формується стійке переконання, що тільки від нього залежить мамине здоров’я. Якщо він буде себе добре поводити, то мама не буде хворіти і довго проживе.

У схожих ситуаціях нещасні всі: мати, син, дружина сина, його діти. А найсумніше, що часто такі чоловіки взагалі виявляються нездатними мати повноцінні стосунки з жінкою і створити свою сім’ю.

І навіть після смерті матері, «дух» померлої, що нависає над ним, продовжує панувати над його свідомістю.

Таких випадків у моїй практиці багато. Чоловікові в цій ситуації дуже важко звільнитися, “адже все життя мама так дбала про нього”.

Його переконаність у власній провині, з приводу численних хвороб матері, а потім і її смерті, буває вкрай сильною.

Які варіанти розвитку в таких ситуаціях?

Наведу кілька прикладів:

1. Чоловік все ж знаходить у собі сили відокремитися від матері, але його тягне до владних жінок, схожих на неї. Як тільки у нього виникає прихильність, він одразу лякається залежності й втікає із стосунків.

2. Він “одружується” на своїй роботі й стає трудоголіком або йде в будь-який інший дурман – алкоголь, ігрова залежність…

3. Він створює одну сім’ю за одною, але мати, постійно втручаючись в його стосунки з дружиною, руйнує їх.

4. Чоловік озлоблюється на жінок і несвідомо мстить їм за те, що мати зробила з ним. Наприклад, знаходить жінок, схожих на неї, потім прагне придушити їх, зламати їх волю.

5. Він повністю позбавляється волі. Не одружується, живе з мамою, поки вона не помре, а решту життя проводить на самоті.

6. Рідше, але таке теж буває, чоловік стає подобою своєї матері, будує схожі стосунки зі своєю дружиною або дитиною, формуючи їх повну залежність від себе і задушуючи їх своєю “турботою і любов’ю”, прагнучи до тотального контролю над ними.

Звичайно, є ще варіанти, але, мабуть, я зупинюся на цих прикладах.

Таким чоловікам, якщо вони звертаються за допомогою до психолога, потрібна величезна мужність, готовність переносити душевний біль, протистояти звинуваченням і проявляти стійкість своєї позиції.

Правда часто вони звертаються за допомогою тоді, коли самі вже дуже хворі, страждають мігренню і гіпертонією, коли вже втратили сім’ю або дуже близькі до цього. Їх серце розривається. Вони часто розповідають, що вже перенесли інфаркт.

Я пам’ятаю одного такого чоловіка, дуже розумного й освіченого, прекрасного фахівця в своїй галузі.

Коли він, після кількох сеансів усвідомив, що відбувається, зрозумів, що все життя був “чоловіком” для своєї матері, сказав: “Ну що ж, тепер пізно, нехай доїдає мене. Мені простіше віддати себе на поталу, ніж потім все життя жити з думкою, що моє віддалення вбило її”.

Менше, ніж через рік він помер від інфаркту…

Що тут скажеш, в таких ситуаціях нещасні всі…

За матеріалами