Як виховувати хлопчиків: Відомий психолог про виховання синів

Меґґі Дент – письменниця, мати чотирьох синів, одна з найпопулярніших в Австралії експертів з батьківства. Її книга “Mothering Our Boys” покликана допомогти матерям зрозуміти своїх хлопчиків і вибудувати з ними близькі та довірливі стосунки.

Як виховувати ХЛОПЧИКА:

  • Хлопчики до 7 років розвиваються повільніше за дівчаток.
  • Як полегшити хлопчикові адаптацію в дитячому садку/школі
  • «Півні» та «ягнята»
  • Гра і рух
  • Коли хлопчики погано поводяться
  • Мої читацькі враження

Хлопчики до 7 років розвиваються повільніше за дівчаток.

Цікаве
Loading...

На сторінках усієї книги Меґґі підкреслює: ідеї про те, що хлопчики сильніші від дівчаток і що їх треба виховувати більш суворо, щоб виховати «справжнього чоловіка» – небезпечний і шкідливий забобон.

Насправді хлопчики більш вразливі, ніж дівчатка: дослідження підтверджують, що мозок хлопчиків розвивається повільніше, ніж у дівчаток (це пов’язане з впливом тестостерону). Це уповільнене дозрівання призводить до того, що як психологічний стрес, так і негативний вплив навколишнього середовища (наприклад, токсини) чинять на хлопчиків більш серйозний вплив. За статистикою, хлопчики частіше, ніж дівчата, гинуть внутрішньоутробно, при народженні та в перший рік життя.

Звертаючись до теорії прихильності, Меґґі пише, що для всіх дітей без винятку життєво необхідно бути поруч зі «своїми» дорослими – зазвичай це мама, батько та інші близькі люди, які регулярно піклуються про дитину. Прихильність так само важлива для розвитку малюка, як їжа і сон. Через більшу вразливість порушення прихильності часто створює на хлопчиків більш глибокий вплив, ніж на дівчаток, і веде у майбутньому до серйозних психологічних проблем.

Хлопчики відчувають такі ж сильні емоції, як і дівчатка (те, що хлопчики нібито менш емоційні – небезпечний міф), але не можуть усвідомлювати та формулювати їх. Усі неперероблені емоції (смуток, страх, сумніви і т. д.) перетворюються на гнів, і під впливом емоцій, з якими вони не можуть впоратися, хлопчики стають агресивними. Мова хлопчиків – це їхня поведінка.

Абсолютно необхідно надавати хлопчикам емоційну підтримку, і вчити їх справлятися з почуттями. Матерям також важливо захищати своїх синів від людей, які транслюють їм помилкові послання про належну чоловічу поведінку (наприклад, популярне «хлопчики не плачуть»).

Більш повільне дозрівання мозку проявляється й у інших ділянках: так, мова у хлопчиків розвивається не так швидко, як у дівчаток, – дівчатка раніше починають говорити, і до школи їх словниковий запас більший, а мовлення складніше, ніж у хлопчиків.

Розвиток дрібної моторики також відстає – тому не варто порівнювати свого сина з маленькою дівчинкою, яка вже в три роки вміє охайно розфарбовувати картинки, в той час як ваш хлопчик в кращому випадку створює незугарні каляки-маляки.

Дуже важливо не відгукуватися негативно про здібності хлопчиків у віці до 7 років і постаратися не порівнювати їх з дівчатками – це може вплинути на формування їх уявлення про себе («я тупий, незграбний, у мене все одно не вийде»).

Зазвичай хлопчики наздоганяють дівчаток у віці близько 8 років.

Як полегшити хлопчикові адаптацію в дитячому садку/школі

В народі побутує думка, якщо дитина не ходить до дитячого садку, вона «не соціалізується». Однак Гордон Ньюфелд, відомий канадський психолог, вважає, що передчасна соціалізація скоріше шкідлива, ніж корисна. Інші дитячі психологи відзначають, що до трьох років діти ще не здатні в повній мірі опанувати соціальні навички.

Особливо важливо проявляти обережність при виборі дитячих закладів для хлопчиків, які за своїм розвитком відстають від дівчаток на 6-12 місяців та емоційно є більш вразливими. Більшості хлопчиків буде краще перебувати в сім’ї, ніж в дитячому закладі, особливо в перші три роки життя.

Однак якщо мама має необхідність віддати сина до дитячого садку, то краще вибрати такий, в якому роблять акцент на вибудовуванні стосунків з дітьми, а не на їх розвитку. Прийнятний варіант, коли про дитину дбає один вихователь, – він стане для малюка «заступником» мами.

Що стосується школи, то Меґґі дуже рекомендує при найменших сумнівах відкласти вступ хлопчика у школу (якщо така можливість є). Хлопчики можуть бути готовими до школи інтелектуально, але при цьому не готові психологічно або з точки зору соціальних навичок (або навпаки).

Психолог закликає матусь не допитуватися синів про те, щоб було в школі або в садочку, коли вони тільки забрали їх звідти! Більшість хлопчиків мусить спочатку розслабитися після стресу (а школа або садок – це стрес, особливо для маленьких хлопчиків) і просто не в змозі відповідати на запитання. Меґґі рекомендує мати при собі перекус і за можливості швидше повернутися з дитиною додому (не тягати його по магазинах).

Чудовий час, щоб обговорити минулий день (але не у формі допиту!) – це купання і вкладання спати. Зазвичай в цей час хлопчики більш розслаблені та готові поділитися з мамою подіями дня.

«Півні» і «ягнята»

Один з основних секретів батьківства, про який іноді забувають в нашому перенасиченому інформацією світі, – всі діти народжуються з різними темпераментами. Меґґі Дент пропонує розглядати різноманітність темпераментів як спектр, на одному кінці якого знаходяться задерикуваті «півні», а на іншому – ласкаві «ягнята». Завдання батьків – допомогти дітям опинитися приблизно в центрі цього спектру: «ягнят» треба навчити впевненості та сміливості, а «півнів» – емпатії.

Яскраві риси «хлопчиків-півнів»:

  • прагнуть незалежності;
  • хочуть все робити самотужки;
  • дуже голосно кричать;
  • часто дуже вперті;
  • у них дуже багато енергії – вони примудряються виснажити батьків до 9 ранку;
  • їм треба менше сну – часто вони прокидаються дуже рано і пізніше за всіх лягають спати;
  • вони запитують і сперечаються через усе (ще до того, як навчаться говорити!) – через їжу, одяг, іграшки, способи виховання і так далі;
  • завжди хочуть бути першими;
  • вважають себе важливішими за всіх;
  • не люблять ділитися своїми речами;
  • часто відчувають фрустрацію і зляться;
  • нетерплячі й імпульсивні;
  • дуже чутливі до думки інших, хоча приховують це за маскою «мені все одно!»

Батькам хлопчиків-півнів варто приділити особливу увагу формуванню емпатії, співчуття, терпіння і спокою у віці до 5 років, інакше такі хлопчики почнуть надмірно домінувати (навіть булити інших дітей),  будуть егоїстичними, надто зацикленими на собі. Водночас треба розуміти, що за емоційністю півнів ховається неймовірна емоційна вразливість. Хлопчики-півні особливо чутливі до невдач і провалів (найчастіше вони приховують свої емоції за гнівом). «Півні» особливо схильні перевіряти кордони, тому батькам важливо спокійно і впевнено означити ці межі (але у жодному разі не застосовувати крик, лайку і тілесні покарання, щоб в тому числі не подавати їм поганого прикладу).

«Хлопчики-ягнята» відрізняються тим, що:

  • люблять поспати;
  • не люблять шуму і надмірної стимуляції;
  • ще більш чутливі до криків і покарань, дуже засмучуються, якщо на них кричать;
  • люблять бути на самоті;
  • дуже спокійні, не заперечують проти того, щоб пропустити «півнів» уперед;
  • довго призвичаюються серед людей, навіть у знайомих місцях;
  • їм не вистачає впевненості, вони повільно приймають рішення;
  • можуть бути дуже сором’язливими;
  • довго адаптуються до змін;
  • ховаються, коли налякані.

Батькам хлопчиків-ягнят потрібно заохочувати розвиток в синах сміливості та впевненості, особливо у віці до 5 років. Однак не варто змушувати їх робити те, чого вони не хочуть або бояться, – це може травмувати їх на ціле життя. Краще підтримувати й підбадьорювати їх словами: «Ти зможеш, коли будеш готовий». Уникайте страшних фільмів або телевізійних програм – ягнята дуже вразливі.

«Ягнята» повільно «розігріваються» в ситуаціях соціальної взаємодії – їм потрібен деякий час, щоб почати спілкуватися навіть зі знайомими людьми. Не варто силою примушувати їх до спілкування, інакше їм ще складніше буде подолати цей бар’єр. Водночас у багатьох ситуаціях «ягнята», особливо старші, можуть поводитися сміливіше і рішучіше, ніж «півні».

Незалежно від темпераменту, кожному хлопчикові дуже важливо відчувати, що мама його любить, – а часто з’ясовується, що хлопчики не впевнені в цьому, на превеликий подив їх дбайливих і люблячих матерів!

У випадку з синами слів часто буває недостатньо. Для зміцнення зв’язку можна придумати нескладні ігри та сімейні ритуали, якісь секретні жести, зрозумілі тільки мамі та синові, і так далі.

В жодному разі не можна соромити, лаяти і бити хлопчиків (втім, як і дівчаток).

Гра і рух

Меґґі Дент переконана: дефіцит гри в ранньому віці негативно впливає на всіх хлопчиків. Гра і можливість рухатися критично важливі для правильного розвитку мозку дитини будь-якої статі, особливо в перші роки життя. Однак хлопчикам, мозок яких розвивається повільніше, ніж мозок дівчаток, може бути необхідно ще більше руху, ніж дівчаткам.

Крім того, саме в грі дитина вчиться навичкам соціальної взаємодії, які неможливо отримати в комп’ютерних іграх.

Безпека дітей є пріоритетом сучасних батьків – і, на жаль, це призвело до того, що у дітей стає значно менше можливостей гратися одне з одним і досліджувати світ. На дитячих майданчиках залишається тільки безпечне ігрове обладнання – але ж ризик є дуже важливим елементом дорослішання хлопчиків.

Захоплення раннім навчанням, проникнення в наше життя гаджетів також скорочують час на гру.

Меґґі Дент закликає батьків забезпечити своїм синам досить вільного часу для гри (в тому числі ігри з однолітками) і різноманітного руху – дітям треба лазити, грати в м’яча, стрибати і бігати! Не треба будь-що уникати болю (синців, ран) – помірний біль важливий і навіть потрібний для розуміння можливостей свого тіла.

І ще: не треба забороняти хлопчикам грати у «війну» і не треба лаяти їх за любов до мечів, пістолетів і палиць – ці ігри дуже важливі для хлопчиків. Однак важливо навчити їх гратися так, щоб не нашкодити один одному!

Коли хлопчики погано поводяться

Ваш син не хоче вас засмутити! Хлопчики дуже люблять своїх матусь і дуже хочуть бути гарними в їх очах. І найчастіше їх погана поведінка – це результат неправильного рішення, прийнятого під впливом гормонів, й імпульсивності. В той самий час не варто миритися з цим – саме батьки відповідають за те, щоб навчити хлопчиків приймати правильні рішення.

Щоб впоратися з ситуацією, коли ваш син нашкодив, якщо він ще маленький:

1. Витримайте паузу, глибоко вдихніть.
2. З цікавістю запитайте у вашого сина: «Ти це все сам зробив?»
3. Поясніть, чому краще більше так не робити (наприклад: «Ми не малюємо на стінах, ми малюємо на папері»).
4. Разом з сином прийміться за прибирання наслідків (в жодному разі не пропускайте цього кроку!).

У віці близько 4 років хлопчики часто стають більш «буйними» – швидше за все, це пов’язане зі змінами в гормональному фоні. У цей період хлопчикам важко висловлювати свої почуття і думки словами – і вони часто вдаються до фізичного впливу. Тому 4-6-річним хлопчикам особливо необхідно багато рухатися.

Щоб навчити хлопчиків приймати правильні рішення, важливо донести до них, що існують межі, які треба поважати. Однак не варто встановлювати занадто багато правил, інакше ваш син їх, швидше за все, не запам’ятає!

Меґґі Дент пропонує три базових правила:

1. Постарайся не робити болісно собі.
2. Намагайся не робити болісно близьким, рідним.
3. Постарайся не зламати предмети навколо тебе.

Цих правил треба навчати з раннього дитинства.

Зі старшими хлопчиками, котрі припустилися помилки, Меггі пропонує розмовляти – і робити це за таким сценарієм:

1. Зрозуміти, чого він хотів досягнути в результаті своїх дій, і пояснити, що він зробив не так.
2. Обговорити, як можна виправити наслідки.
3. Подумати, як краще вчинити наступного разу в схожій ситуації (дуже важливо!).
4. Пробачити і забути.
5. Визнати так, що цей урок – цінний.

Меґґі Дент знову підкреслює: сильний характер не виховується приниженнями і глузуваннями. Але він і не виникне сам по собі – як хлопчиків, так і дівчаток треба виховувати: по-перше, своїм прикладом, по-друге, говорити з ними про цінності, про вибір, про повагу до інших і подяку, про те, як правильно чинити в тих чи інших ситуаціях. Базою в цьому можуть послужити гарні книги і фільми.

Підліткам, які не хочуть говорити з мамою або не чують її, можна написати листа – важливо, щоб він був чесним і витриманим в тоні поваги. Меґґі рекомендує «техніку сендвіча»: почати лист чимось приємним, потім повідомити про те, що вас турбує, і завершити чимось позитивним і підбадьорливим, щоб ваш син зрозумів, що ви любите його так само сильно, як і раніше. Важливо: не чекайте відповіді на цей лист і не згадуйте про нього!

Якщо поведінка вашого сина завдає вам багато неприємностей, жінка також радить звернути увагу на його харчування – можливо, причина криється в ньому. У практиці Меґґі було багато випадків, коли зміна раціону (відмова від перероблених продуктів, фастфуду, надлишку цукру) радикально покращувала поведінку хлопчика.

Мої читацькі враження

Мушу сказати, що цей текст дався мені нелегко: незважаючи на свій істотний об’єм, книга Меґґі Дент майже не містить водички – і хоча Меґґі час від часу повторює основні ідеї, на яких базується її підхід (про емоційну вразливість хлопчиків, важливість близьких і довірливих стосунків з матір’ю і т. п.), майже на кожній сторінці книги можна знайти точні й смішні спостереження про хлопчиків, дуже корисні (і часом теж дуже смішні!) поради та приклади, а також цитати з опитування чоловіків про їхні стосунки з матір’ю, організованого Меґґі. Так що вибрати основні ідеї для цієї статті було дуже важко.

Так, до тексту не вмістилися поради психолога з приводу домашніх тварин (коротко – це прекрасний спосіб навчити турботи і емпатії!), інформація із розділу про те, як допомогти хлопчикові пережити втрату і що робити у випадку смерті члена сім’ї (важливо не приховувати від нього факт смерті та відповідати на його запитання – відповідно до своїх уявлень і роблячи поблажку на вік), поради із сексуального виховання (вчіть поважати жінок і тому, що «ні» означає «ні») і дуже зворушливий розділ про те, як важливо вчасно відпустити своїх дорослих синів. І ще: Меґґі Дент закликає всіх матусь піклуватися не тільки за своїх, а й за чужих хлопчиків (синів друзів, племінників і т. д.), щоб в тому випадку, коли мама переживає важкий період і не може надати йому необхідної підтримки – син не залишився абсолютно самотнім. “Давайте станемо гарними наставницями для наших хлопчиків, як матері, тітки і мудрі бабусі: нехай кожен хлопчик має ту тиху гавань, де черпатиме сили у важкі часи”.

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів

Завантаження...

Пов'язані статті

Back to top button
Close

Adblock Detected

Please consider supporting us by disabling your ad blocker