in , ,

Ділимося найулюбленішими книгами наших читачів — враження після них незабутні

Ми щодня змінюємося: на нас впливають слова й думки визначних особистостей, батьків, друзів, та іноді одна книга! може перевернути світ з ніг на голову. Книги завжди були й будуть модним хобі, не йде мова тільки про новомодні видання з саморозвитку й самопізнання “як стати найкращою мамою” чи “як притягнути Всесвіт собі на поміч”.

Тутка апелює зараз, сьогодні й завжди, до художньої літератури, сучасної чи класичної, яка вчить, наставляє, картає, створює настрій. Дозвольте книзі виховувати вас, а не соцмережам чи телебаченню — там знайдеться чи не більше скарбів. Сьогодні до вашої уваги книги, які зворушують і зачіпають, залишаючи по собі незатертий слід. Вони однозначно варті до прочитання, і коментарі наших читачів саме це і доведуть.

  • Розповім про книгу “Сто років самотності” Габріеля Гарсіа Маркеса, адже з неї в мене почалося кохання. Ще коли я працювала продавцем дисків у 2000-них, один незнайомий хлопець приніс її й залишив на прилавку магазину. Вона розділила життя на до і після, а з тим хлопчиною ми почали зустрічатися. І минулого року якось ненароком… одружилися.

 

  • Остаточно кинути палити мені допомогла книга Денніса Берджеса “Ворота “Грейвз”. Вона далека від теми куріння, та мене вразив сюжет про загадкове вбивство, гіпнотизера та психіатричну лікарню. Я зрозуміла шкоду нікотинової залежності й, подібно до головних героїв, які легко впоралися зі злочинцем, так і я змогла подолати в собі таку нищівну пристрасть.

 

  • На мене неймовірне враження справила книга Трейсі Шевальє “Дівчина з перловою сережкою”. Історія молодої служниці відомого художника, яка стала прототипом однієї з найвідоміших картин світового мистецького надбання. Що й казати — мрії мають властивість здійснюватися! Навіть і найсміливіші!

 

  • “Хлопчик у смугастій піжамі” потрясла мене: навіщо я читала її звечора? “Проковтнула” за одну ніч і зі сльозами лягла спати. Нацистське пекло іноді торкається не лиш його ворогів, але й прихильників.

 

  • Кадзуо Ішіґуро “Не відпускай мене” справді мене досі не відпустила. Я спочатку довго її читала, смакувала, ніяк не могла увійти в колію сюжетної лінії. Слова й манера письма автора мене інтригували й дивували, та коли я завершила читання, то довго плакала над антиутопічним, несправедливим сюжетом. Я не хотіла б, щоб людство колись дійшло до такого стану.

 

  • Едгар Барроуз захопив мене своєю “Принцесою Марса” і буквально врятував моє життя. Я прочитав її ще в 15 років, захопився середньовічною зброєю і почав займатися історичною реконструкцією, а мої однолітки в той час вешталися по темних провулках.

 

  • “Мері Поппінс” Памели Треверс досі залишається однією з моїх улюблених книг. Знаю — дитяча банальна історія, та і вона шепоче десь з глибини: вітер змін неодмінно прилетить, а серед гіркоти завжди знайдеться дрібка солодощів.

 

  • “Поліанна” змінила мій внутрішній світ, я захотіла стати схожою на оптимістичну дівчинку, яка всюди помічала тільки добро. Це сталося десь в 11 років, і в цей період я познайомилася зі шкільним психологом, який допоміг знайти відповідь на багато життєвих запитань. А сьогодні я вже навчаюся у вузі — на психолога.

  • “Мартін Іден” Джека Лондона наштовхнув мене на опанування нового ремесла й вселив впевнення в тому, що наполеглива праця може викресати зі скелі вогонь.

 

  • “Таємне життя Волтера Мітті” запалила моє серце жагою подорожей та мотивувала до вивчення англійської мови.

 

  • “Кам’яні щоденники” Керол Шилдс. Книга вразила мене однією простою і такою важливою фразою. Головній героїні Дейзі за усе життя жодного разу не сказали “Я люблю тебе, Дейзі”. І я спіймав себе на думці, що так само жодного разу не звернувся до дружини на ім’я і не сказав, як сильно я кохаю саме її. Кажіть своїм любим, що вони для вас важливі — це назавжди залишається у їхній пам’яті.

 

  • “Дивовижна подорож кролика Едварда” американки Кейт ДіКамілло здалася мені занадто дитячою спочатку, та який світ мені відкрився по її прочитанні! Прості слова з книги — вічні, змушують замислитися про мету життя. Добра і прекрасна книга.

 

  • “Гобіт або Туди й звідти” Джона Р.Р. Толкіна — ось що варто почитати, навіть якщо ти й не поціновувач фентезі. І продовжіть серію “Володарем перснів”.

 

  • “Багатий тато, бідний тато” Роберта Кійосакі навчить працювати не за гроші (шлях бідних), а змусити гроші працювати на вас (шлях багатих).

 

  • “Щоденник Анни Франк” навчила цінувати свободу, можливість мати право іти, куди хочеш і робити, що бажаєш. Це — безцінно.

  • “Грона гніву” Джона Стейнбека були свого часу для мене відкриттям. Вражаючий нарис правдиво показує долі сотень людей, які живуть своїм, навіть не найкращим, життям. Книга про силу духу, витривалість та прагнення людини, які ніщо не зможе зламати.

 

  • “Бійцівський клуб”. Особливо потрясла остання фраза: “Ми — просто є, і те, що стається, просто стається”. Вона штовхнула мене до завершення токсичних стосунків з чоловіком.

 

  • “Атлант розправив плечі” Айн Ренд, як і інші її твори — вражаючі, незламні, неймовірні! Геніальна авторка! У “Атланті” ж маємо одну головну думку: в гонитві за матеріальним ми всі програємо.

 

  • “Над прірвою в житі”. Її ненавидять всі, всі читають з примусу, та вона змінює і перероблює тебе.

 

  • “Читець” Берхарда Шлінка. Змушує роздумати й про моральну відповідальність, і про кохання та обов’язок, і про те, що ми всі живемо у світі та пов’язані одне з одним.

 

  • “Алхімік” Пауло Коельо потрапила мені до рук від друга з коледжу і я досі вважаю її найкращою з творчої спадщини генія. Казочка-алегорія про боротьбу, амбіції та змагання в житті десь не завжди залишається “казкою”, а доносить глибокий життєвий сенс: сенс життя — у щасті.

А які книги з нашого переліку ви вже прочитали? Яку б хотіли прочитати? І що читаєте зараз? І чи читаєте взагалі? Цікаві ваші коментарі.

Всі ілюстрації та фото з відкритих інтернет джерел

Супер ГЛАЗУР для паски! Не сиплеться, не кришиться і не липне

Мудрі люди не вміють мстити… Все за них зробить карма…