in , ,

10 історій про родичів, від яких голову може зірвати з плечей

Родичі — настільки специфічна каста людей, з якими часто не знаєш, як поводитися. Їх вчинки та слова, погляди на життя подекуди такі нелогічні — ти дивуєшся цій нераціональності й нічого не можеш з нею вдіяти.

Тутка перечитав неймовірні історії стосунків між родичами, висновок з яких один — приймати людину такою, якою вона є. Але після таких ситуацій довіра до цих осіб точно зникне.

  • Поки ми з чоловіком були у подорожі, за дітьми наглядали його батьки. Для таких випадків ми чудесно обладнали одну кімнату для гостей. Моєму здивуванню по поверненню не було меж: родичі повністю переставили меблі в цій кімнаті, зіпсували килим та поводилися так, ніби то їх дім. Не розумію таку поведінку людей.

  • Сидимо з бабусею в селі, балакаємо. Баба до нас:
    – Дівчата, в мене проблеми з ногами!
    Ми злякалися, почали перераховували всі недуги, а вона продовжила:
    – Ліву ногу нормально мию в раковині, а праву — ледве підіймаю.
    Ми довго реготали, пояснили їй, що у 87 років таке буває. І пояснили, що ні я, ані мама, ніг в раковину не пхаємо, а миємо їх у ванній. Старенька нас не зрозуміла, а лиш скрушно похитала головою.

 

  • Свекруха сестри впіймала на вулиці нашу маму і давай жалітися: “А ваша дитина не хворіла “жіночими” проблемами? Циститом може? Чому ж у них іще немає дітей” І таким звинувачувальним поглядом зиркає на маму: “Ось ви які, підсунули нам пустоцвіт”. Тоді моя сестра з чоловіком мешкали зі свекрухою та його сестрою, дітей ще не планували… а вже коли переїхали на свою квартиру — малюк одразу народився. Мабуть, зцілилася моя сестра…!

 

  • Ми з чоловіком жили навпроти будинку свекрухи — наші вікна виходили на її. Тож мені був забезпечений цілодобовий контроль і через певний час вона звинуватила мене в тому, що я не дбаю про її сина. Поки ми з малою дитиною вранці спали, він сам збирався і виходив на роботу — отут і мене спіймали! І відтепер ми щоранку встаємо, вмикаємо всюди світло і демонструємо, як я збираю її сина працювати. Театр та й годі!

  • Якось під час обіду бабуся довго мене розглядала, а потім прорекла:
    – Знаєш, люба, ти не така вже й страшна!
    Дякую, бабулю, жити стало легше!

 

  • Ми з нареченим не хотіли пишного святкування весілля, а заощаджені гроші планували витратити на весільну подорож. Свекруха вперлася: “Васильку, то ж мій син жениться! Як це так — без святкування?” Ми погодилися, та висунули умову — запросити з її боку не більше 20 осіб. Опиратися було марно. А після весілля вона ще й у весільну подорож з нами поїхала.

 

  • Десь в 10-річному віці мама відправила мене з її дядьком у село. До потягу під час пересадки треба було чекати 12 годин. Ми з дядечком Миколою розклалися на вокзалі з сумками. Він сказав, що зателефонує мамі й повернеться. Я прочекала на нього годину, дві, три, почала нервувати й плакати, захотіла їсти й в туалет — та не мала як, бо хто мав придивитися за нашими речами? Слава Богу, люди, які очікували поряд зі мною, відвели мене в туалет, заспокоїли, нагодували. Аж тут і дядечко прибув, а за ним — потяг. Коли я вдома поскаржилася мамі на нього, вона була шокованою. Виявляється, ніхто до неї не телефонував, а мій нещасний родич засумував біля мене, пішов собі прогулятися по столиці й попити кави. А про мене згадав, лиш коли побачив квитки у своєму паспорті.

  • Через сором моя майбутня свекруха не могла купувати собі засобів особистої гігієни. Тож я, як майбутня невістка, радо купила для неї річний запас прокладок, загорнула в подарункову обгортку і залишила в неї на роботі. Вона мала необережність розгорнути пакунок на очах у всього офісу, за що страшенно образилася й підмовила свого сина мене кинути. Що ж, втрата мене не розчарувала — яка мама, такий і син.

 

  • В дитинстві батьки часто залишали нас з сестрою вдома самих — таке, напевне, було в кожного. Мама грозила: “Поки не приберете — гуляти надвір ані ногою”. Хто пригадує, у 2000-них дуже популярним був серіал “Зачаровані”. І от моя сестра вдавала, що в неї вселився демон, а щоб вигнати його, я мала прибрати в цілому домі. Я боялася, плакала… і прибирала.

 

  • До нас в гості прийшла моя сестра з чоловіком. Він завжди відзначався дивакуватістю, але цього вечора перевершив сам себе. Моя сестра — прекрасний кондитер, і для цього вечора вона цілий тиждень готувала ласощі. Під час вечірки вона зауважила, що печиво та пригощання швидко зникають зі столу, щойно вона їх туди принесе. А то був наш зять: похапцем напихав кишені смаколиками й відносив у книжну шафу. Спалився на гарячому — ми попросили його піти й більше не повертатися.

А якими дивацтвами вражають вас ваші родичі? Поділіться веселими й не дуже моментами.

Всі ілюстрації та фото з відкритих інтернет джерел

Сподобалось?

-1 points
Upvote Downvote

20 фотографій лікарів, виснажених на полі бою з коронавірусом

15+ комічних ситуацій з сусідами, які варті того, щоб їх прочитати