in , ,

15 історій від користувачів мережі про те, як це — бути «рибою, яка вилазить на дерево»

Альберт Ейнштейн колись сказав: “Всі ми генії. Але якщо ви будете оцінювати рибу за її здатністю лазити по деревах, вона проживе все життя, вважаючи себе дурепою”. І це дійсно правда. Не варто судити людину за те, чого вона не вміє робити, треба звертати увагу на її особистісні якості та риси.

Тутка прочитав невигадані життєві історії людей, які на своїй шкірі відчули, як бути такою рибою. Розповімо і вам.

1.

В мене дуже погана пам’ять на імена. Я можу достеменно точно пригадати всі події та факти, а імен, на жаль, не можу втримати в голові. Я навіть пам’ятаю деталі та історії з молодшої школи, але згадати, як звуть ту чи іншу людину не можу.

2.

Історія мого брата. У початковій школі, коли оцінки ще не виставлялися на результатах тестів, вчитель зазначив у табелі успішності, що йому варто працювати над своїми навиками стригти ножицями.
Мій брат — шульга, а ножиці в класі були для правші.

3.

У школі я терпіла висміювання за мою любов до хокею. Мене дражнили, шо дівчині не може подобатися цей вид спорту, ображали за мою зовнішність. Попри все тепер я — дипломований журналіст НХЛ, вільно спілкуюся з такими зірками вищої хокейної ліги, в яких більшість з моїх однокласників посоромилася б взяти навіть автограф.

4.

HR в компанії почав проводити зі мною співбесіду на іншу посаду, а не на ту, на яку я претендував. Я нічого не знав про позицію, про яку мене питали, і сказав їм про це. Всупереч тому, що я казав їм перед кожним туром співбесіди про помилку, мені все одно довелося витерпіти цілий день те, як люди давали мені запитання, на які у мене не було відповіді.

5.

Мій зріст – 201 см і я повний профан у баскетболі!

6.

– Слухай, ти розбираєшся в інформатиці? Можеш полагодити мій комп’ютер?

7.

Мені завжди казали, як погано спати у школі, попри те, що я чудово вчився, вчителі скаржилися моїм батькам на те, що я спав. Я почувався жахливо, лягав раніше майже кожного дня, але безуспішно. Виявляється, у мене нарколепсія.

8.

Коли я займалася балетом, мені дуже важко давалося розучування танців: я не могла запам’ятати рухів, для цього їх треба було кілька раз повторити або довго відтреновувати. Я почувалася розбитою: інші діти з нашої школи миттю схоплювали усі па й могли відтворити їх навіть після одного відео. Сьогодні я — доктор наук, тож не така вже й нездара.

9.

Мій вчитель з англійської мови постійно критикував усі твори, які я писав. Розчарований, я показав їх іншому учителю, який мене дуже похвалив: він сказав, що все добре, тільки варто виправити орфографічні помилки. А перший, навпаки, звертав увагу тільки на них. Через кілька років у мене діагностували дислексію.

10.

Коли я служив на флоті, у мене часто виникали проблеми через пропозиції, які я вносив для підвищення ефективності роботи.

Коли я був незалежним консультантом, мені за те саме платили 200 доларів за годину.

11.

У дитячому садку ми вчилися писати, і вчитель навчав нас, як виводити букви алфавіту, але з якоїсь причини я не міг написати їх, як би не старався. Колись я вже писав всі букви алфавіту, і тому зараз дуже засмутився і почав плакати.

Виявляється, вчителька показувала класу, як писати правою рукою, а я шульга.

12.

У дитинстві я погано розбирався в математиці. Я думаю, що більшість дітей проходить через це.

Тільки в університеті я зрозумів, що мені не треба встигати все. У мене був професор, який розмовляв на 13 мовах, але не міг порахувати, скільки буде 5 + 4. Зате у своїй сфері він найкращий.

13.

Можливо, хтось не скаже, що моя ситуація відповідає цитаті Ейнштейна, але я почувалася, як риба, яка намагається залізти на дерево.

Кілька місяців тому вимене була можливість пройти співбесіду на гарну роботу. Я виконала всі тести майже на 100% і досить добре пройшла перші дві співбесіди, і коли я дійшла до останнього етапу, мені почали давати питання, які не мали жодного відношення до моєї професії. Я мовчала, бо це не мало нічого спільного з тим, що я вивчала. Думаю, що я навіть виглядала як риба, спрагла води. Після того, як вони почали сміятися наді мною, я просто вийшла.

14.

У середній школі вчителька малювання зателефонувала моїм батькам, бо вважала, що я спеціально погано малюю, щоб познущатися з неї. А я серйозно вмію малювати на рівні третьокласника, якщо тільки не змальовувати об’єкт, який знаходиться прямо переді мною.

Батьки заступилися за мене й ледь не послали до дідька ту вчительку.

15.

Вважав сільських хлопців на уроках англійської тупими, поки не пішов з ними на уроки водіння. Те, що для мене було незбагненним, вони робили з легкістю. І тут тупим був уже я.

А чи були ви в таких ситуаціях?

Сподобалось?

Тренди новорічного манікюру 2020

Люди й «голод за шкірою» – що це таке і чому зараз воно стало нашою проблемою?