19 людей відверто поділилися своїми “дитячими” покараннями

Всі діти пустують, не слухаються, порушують встановлені правила і час від часу стикаються з наслідками: їх карають. Кому з нас не випадало стояти в кутку чи жити тиждень без солодкого?

Ми в Тутка прочитали спогади користувачів Reddit про те, як їх карали в дитинстві, і зі здивуванням зрозуміли, що батьки, для яких заборона на ігри та домашній арешт — це занадто банально.

Цікаве
Loading...
  • Мою зведену сестру покарали, залишивши без вечері. А всі решта з’їли на вечерю величезну тарілку начос. Ми з сестрою добре ладнали між собою, пізніше я зробив їй сендвіч з арахісовим маслом і желе. А вночі всім, крім сестри, стало дуже погано від начос. © MortisSafetyTortoise
  • Ми з братом стріляли з луку по картонній коробці на задньому дворі. Я, ще дуже маленький і дуже дурний, заліз в коробку, коли мій брат по ній стріляв. Батькам це не сподобалося, і, щоб продемонструвати, як це було небезпечно, вони змусили мене цілий день пролежати на канапі, уявляючи, ніби я в лікарні. © lordofwar28

  • На мене злились через те, що я занадто багато граю у відеоігри (здебільшого в стратегії), тож батьки змушували мене більше часу проводити з друзями. Я і так бачився з товаришами кілька разів на тиждень, я був компанійським хлопцем, але для батьків будь-яка відеогра — це зло. Тож вони змушували мене зависати в гаражі у мого приятеля, де всі пили алкоголь і курили в 13 років. Мене завжди дивувало, чому батьки вважали, що стратегії гірше на мене впливають, ніж спілкування з 13-16-річними п’яницями. © Suuperdad
  • Я намагався вкрасти у сестри її картоплю фрі з чилі, і ми побилися. Вона вдарила мене виделкою. Батько вивів нас з-за столу, зв’язав мотузкою обличчям одне до одного і сказав, що розв’яже, коли ми навчимося взаємодіяти. © Dusty_Muffin_11
  • Коли мені було 6 або 7 років, я бавився у ванній: розгойдувався на перекладині, на якій висіла шторка для душу. Перекладина зірвалася, і я разом зі шторкою гепнувся на підлогу. Батько сказав: «Ніколасе, хочу розповісти тобі історію про мавпу. Ця мавпа жила в джунглях і любила розгойдуватися на дереві, під яким любив відпочивати лютий лев. Мавпа дуже шуміла, і якось лев прогнав її гучним риком, заборонивши повертатися. Але мавпа не послухалася і знову вернулася на дерево. Лев сказав: “Я поважаю твою хоробрість, тому вибирай, що у тебе відкусити: голову чи хвіст?” Мавпа відповіла: “Звичайно, голову!” Лев розгубився і запитав: “Але чому? Ти б могла жити звичайним життям без хвоста”. Мавпа відповіла: “Так, але якщо ти відкусиш мій хвіст, я буду виглядати зовсім як це жахливе людське дитинча Ніколас!» У мене щелепа з подиву відвисла. © porkdrunk522

  • Коли мені було 6 років, дитячий психолог запропонував батькам карати мене, ставлячи на кухонний рушник посеред кімнати, тому що стоячи в кутку, я не побачу всього того цікавого, у чому б міг взяти участь. Все йшло як треба доти, моя 2-річна сестра не вирішила, що ця гра дуже весела. Вона взяла інший рушник, гарненько його розстелила і стала поруч зі мною. Покарання стають менш ефективними, коли батьки не можуть стриматися від сміху. © Sapientiam
  • Моя 7-річна сестра ніколи вчасно не приходила додому з прогулянки. Був один день, коли вона пішла на 15 хвилин і через 2 з половиною години її досі не було вдома. Мама вирішила провчити її. Вона вимкнула вдома все світло, зачинила всі двері й почала чекати. Через 15 хвилин сестра нарешті повернулася і побачила, що в будинку темно і всі двері зачинені. Спочатку вона злякалася. Потім почала ломитися в бічні двері, кричачи, що не хоче залишитися на вулиці. Мама вмирала від сміху. Тоді сестра взялася стукати в задні, скляні двері. Вона кричала і гупала так сильно, що мама злякалася, щоби скло не розбилося. Вона потихеньку вийшла через бічні двері, безшумно підійшла до сестри ззаду і сказала: «Бу!» © silima

  • Коли мій син навчався у 2-му класі, я працювала по змінах. Робота була важкою і відповідальною. Приходячи додому після нічних змін, лягала спати. Тут все і починалося. То велосипед винести, то занести, то знову винести, то «дай грошей на морозиво», то «дай грошей на кіно», то де його м’яч — і так безкінечно. Пояснювала, просила — обіцяв і забував. І ось одного разу я взяла його з собою вночі на роботу. Посадила в диспетчерській, дала роботу. До ранку він уже майже засинав, але я не давала. Антон сидів на стільці, а голова падала назад. Коли він засинав, я будила його словами: «Антонку, на роботі спати не можна, мене за це звільнити можуть». Ну нарешті зміну здали. Прийшли додому. Їсти він не захотів — відразу побіг спати. Спав увесь день і майже усю ніч. Більше він мене не смикав через дрібниці ніколи. Навіть почав ходити тихо-тихо, якщо я спала, а колись ногами тупотів. © etoyanatan
  • Я ненавидів домашні обов’язки, особливо мити посуд. Якось мама пішла в магазин і купила 1 блакитну тарілку, 1 блакитну вилку — все по 1 штуці та блакитного кольору. Мені сказали, що я можу користуватися тільки цим і ніхто мій посуд мити не буде. Бувало, що я сидів за столом та ножем їв спагеті з горнятка. Я і зараз не впевнений, хто переміг. © andyvw
  • У дитинстві ми з братом доводили батьків до сказу своїми щоденними сварками та бійками. У мого батька був геніальний спосіб боротися з цим. Якщо ми починали сваритися десь в людному місці, він хапав нас за руки та продовжував йти вулицею, горланячи оперні арії. Як ви зрозуміли, ми одразу замовкали від сорому. © nitwittery

  • У черзі до каси в супермаркеті маленький хлопчик влаштував істерику, бо мама не купила йому шоколадку. Тоді вона щось шепнула жінці позаду себе, потім взяла з полиці шоколадку і поклала у свій візок. Побачивши це, хлопчик одразу припинив плакати. Коли вони розплатилися, мама хлопчика простягнула шоколадку дівчинці, яка стояла за ними. Вона подивилася на свого сина і сказала: «Діти, які добре поводяться, отримують нагороду, а ті, хто влаштовує істерики й змушує своїх мам згоряти від сорому, не отримують нічого». Деякі люди в черзі зааплодували. © cdawg85
  • Випрошуючи у батьків собаку, я урочисто присягалася з нею гуляти. Мені купили цуценя пуделя. Спочатку я вигулювала його, а потім почала втікати від обов’язків. Я бігла до школи, сподіваючись, що батьки або бабуся вигуляють тваринку. Мені нагадували про обіцянки, але це не допомагало. І ось якось я приходжу зі школи, а собаки немає. Батьки сказали, що якщо я хочу, щоб вона повернулася, то мушу 2 тижні кожен день о 7 ранку виходити на вулицю і гуляти біля будинку 15 хвилин сама. Я, звичайно, почала їх умовляти, але вони були непохитні. Виходу не було — довелося виходити на прогулянку. І, зізнатися чесно, я до цього звикла, навіть на користь мені пішло: почала вчасно лягати спати. Собаку вони привезли додому на кілька днів раніше. Виявляється, вона жила увесь цей час у татового друга. У нього дві дочки теж собаку хотіли, ось він і взяв «на пробу». Ольга

  • Я була в 5-му класі. Взимку випав напрочуд теплий день. Я хотіла піти до школи в шортах, але мама, звісно ж, заборонила. Мене це не зупинило. Я одягла шорти, а на них джинси й пішла. Коли я повернулася, відчуваючи себе такою розумною, мама чекала мене на вулиці з неоновим плакатом в руках. На яскраво-рожевому тлі було написано: «Я збрехала і не послухалася батьків. Ну і немудра ж я!» Інший кислотно-зелений постер був закручений в безглуздий ковпак. Вона змусила мене сидіти на табуретці біля нашого дому в цьому ковпаку з плакатом в руках цілу годину якраз в той час, коли всі поверталися з роботи. Мені клаксонили, до мене кричали, а мама, спостерігаючи за цим, зручно сидячи на ґанку, заходилася від сміху. © perezosamente
  • Я попався, коли вирішив прогуляти уроки. Мені було 14 років. Батько сказав мені, що наступного тижня забирає мене зі школи. Кожен день цілий тиждень він відвозив мене на роботу до своїх знайомих і казав: «Ось ваш безкоштовний помічник! Він не хоче ходити до школи, тож нехай привчається працювати!» І вони цим користувалися, змушуючи мене трудитися по 8 годин щодня. © irishamerican
  • Мій батько — професор, він змушував нас писати есе про те, що ми зробили не так, чому ми так вчинили і як повинні були зробити. Ми повинні були цитувати джерела, посилатися на інших авторів. Після цього батько перевіряв роботу, виправляв мовні та граматичні помилки. Ми були під арештом доти, поки наші твори не ставали ідеальними. Чим гіршим був вчинок, тим довшим мало бути есе і тим серйозніше він його перевіряв. © nonesjones

  • У нас було 4 кішки — в основному їх завели через мене. Але я зазвичай «забував» чистити їх туалети: я просто не міг терпіти смороду. Тож зазвичай я відкладав це доти, поки не прибирав хтось інший. Мамі це остогидло. Одного разу, коли я прийшов додому зі школи, всі котячі туалети стояли в моїй спальні. Мені сказали, що це на тиждень. Мені не можна було відчиняти вікон або спати десь, окрім моєї кімнати. Також мама замінила наповнювач, який ми використовували, на інший, що не поглинав запахів. Краще б мене вибили паском… © yogocoyote
  • Мені було 15 років, коли батько дізнався, що я прогулюю уроки. Весь наступний тиждень він ходив до школи разом зі мною. Привозив мене і йшов на кожен урок. І ланч їв зі мною і моїми друзями. А я сказав, що при цьому він був у своїй піжамі? Так, він був у піжамі. Я більше ніколи не прогулював школу. Зараз я за ним дуже сумую. © TheOpus
  • Бабуся в селі намагалася відучити мого брата говорити погані слова. Коли він починав “вживати міцне слівце”, вона одразу записувала це слово до блокноту. За кожну лайку він повинен був зібрати в городі кілька колорадських жуків. У бабусі були свої критерії: за «дуру» — 3 жуки, за «ср*ку” — 4, а за матюки — по 10. Не впевнена, що це сильно допомагало. Мені здається, йому все подобалося: і лаятися, і жуків збирати. Олена
  • Молодший брат. Дотепер не розумію, що я зробив не так. © dlordjr

Ви пам’ятаєте, як карали вас? Ваші батьки були вірні традиціям чи полюбляли новаторські методи та креатив?

Залиште свій коментар

коментарів

Завантаження...

Пов'язані статті

Back to top button
Close