in , ,

20 правдивих істин від психолога, які допоможуть все розкласти по місцях

У світі емоцій, почуттів і людських стосунків одного досвіду бабусь/матусь/колег/подруг, як і свого власного, замало. Жінкам, емпатичним за натурою, як і чоловікам, варто іноді вдаватися за порадою до кваліфікованих спеціалістів — психологів чи психіатрів — щоб знайти розв’язання своїх проблем.

Тутка пропонує вкотре зняти рожеві окуляри й повчитися життя! А поради психолога нам у цьому допоможуть.

  • Не намагайтеся змінити людей чи обставини — змінюйтеся самі відповідно до обставин чи людей. Психологічно незріла людина чинить згідно з першим сценарієм, зріла — з другим.

 

  • Не бійтеся помилятися — помилка всемеро корисніша за успіх. Досягнувши його, у всіх наступних ситуаціях ти чинитимеш так само, а помилишся — і шукатимеш нових способів, почнеш думати. Помилки — великі мотиватори.

 

  • Ваша цінність не зміниться незалежно від думки оточення. Думають, що ви гарна людина — добре, скажуть, що погана — ну й нехай! Кожній людині варто блокувати погані думки й не переживати, щоб не впасти, а намагатися втриматися на своїй життєвій позиції й досягнути ще більших висот.

  • Критика в 7 разів корисніша за похвалу, тож радій, коли тебе критикують. Якщо критика несправедлива — жени геть від себе, правдива — ще краще! Думай і виправляйся.

 

  • Не приймай дорогих подарунків, і зразу віддячуй за це. Такі речі роблять нас психологічно залежними від дарувальника, і, як підкреслюють вчені, те, що дісталося нам задарма, дістається нам найважче.

 

  • Хочеш спокійного життя? Тоді не роби благочинства там, де тебе не просять. Бо неодмінно від цього постраждаєш сам. Справжній благочинник — це людина, яка, вчинивши добро, навіть не підозрює, що воно допомогло її ближньому. І воно непомітно до неї повертається.

 

  • Є такі чоловіки, котрі навмисно покидають коханих жінок, щоб набратися досвіду й стати більш зрілими. А потім повертаються. Як психолог скажу одне: відмова чоловіка жінці свідчить лиш про одне — про його велике кохання до неї. Він боїться її розчарувати, не виправдати очікувань, і тому втікає. Тож йому треба допомогти. А коли повертаються, набравшись досвіду та життєвої мудрості, будують неймовірні сім’ї. І роблять своїх коханих жінок найщасливішими на світі.

  • Кохати можуть лише зрілі люди. А незрілі не можуть — вони шукають опори, якої немає. А на кого нам треба опиратися? Відповідь правильна — на себе самих.

 

  • Щаслива сім’я — та, де не лиш є гроші, а де вміють їх заробляти. Бо якщо ти не вмієш робити останнього, то швидко втратиш перше.

 

  • Дорогі жінки, як ви можете жити щасливо, якщо виходите заміж за “дешевого” чоловіка? Як ви хочете зробити його “дорогим”? Він за 30 років не зміг себе таким зробити, а як ви маєте досягти цього за 1-2 роки?

 

  • Краще будувати сім’ю після 30 років, коли ти вже маєш дім і роботу. Бо якщо ти не маєш ні першого, ні другого — навіщо тобі сім’я?

 

  • В сім’ї не буває трагедій — в сім’ї бувають лиш розчарування. Людина покинула вас і вам зараз погано? Отже, ви її насправді не кохали, а сприймали як воду і харчі.

 

  • Діти мають інше сприйняття світу. Вони живуть в казках, довкола них дорослі — це могутні велетні, які здатні все зробити. І ось ці велетні починають кричати на дитину за те, що вона не може чогось зробити сама. Мале не розуміє, за що, і починає плакати. Тож допоки дитина росте — хваліть її за всі успіхи й частіше повторюйте: “Ти мій молодець”.

  • Інфантильна батьківська любов криється у фразі: “Роби, як я”. Так в дитини формуються нові навички, вона приходить до тата і каже: “Я зробила це отак і отак”. І знову — обов’язково треба її за це похвалити.

 

  • Продовжу тему про інфантильну любов: дитина потребує її до 7-8 років, далі на черзі — зріла батьківська любов: “Роби, як вважаєш за потрібне, ти мудрий”. Якщо цього не навчити дитину змалку, в дорослому житті вона постійно озиратиметься на авторитети й втратить свій творчий потенціал.

 

  • До речі, час батька, проведений з дітьми, може свідчити про його успішність. Якщо він занадто багато часу проводить з малими дітьми — у нього або псуються стосунки з дружиною, або справи на роботі йдуть коту під хвіст.

 

  • Формула зрілої материнської любові: “Йди, куди хочеш”. Дитина з нав’язливою батьківською опікою стає залежною, не може стати самостійною, їй постійно хочеться шукати лідера, який би нею керував.

  • Людина, яка недоотримала зрілої материнської любові, боїться стати незалежною від думки оточення і вийти з ситуації, в якій знаходиться, боїться вийти з обставин, які вона вже переросла: змінити ненависну роботу чи токсичні стосунки, бо “а як там буде далі, а, може, навіть гірше?”

 

  • Матері часто припускаються однієї загальної помилки — вони кажуть дитині: “Я тебе таку не люблю”. Але ж дитині так потрібна материнська любов! І вона починає поводитися так, щоб догодити мамі, геть зі шкіри пнутися, ставати не собою. Якщо дитина недоотримала інфантильної материнської любові в дитинстві, вона усе доросле життя буде почуватися в небезпеці.

 

  • Любов визначається кількістю навичок, які дитина формує в дитячому віці. Тобто, якщо в 6-10 років дитина нічого не вміє робити — батьки її не люблять! Любов — це не дорогі подарунки, а процес виховання, коли дитина стає все більш самостійною.

З якими думками спеціаліста ви погоджуєтеся, а з якими — ні? Цікаві ваші відповіді в коментарях.

Всі ілюстрації та фото з відкритих інтернет джерел

Сподобалось?

Чому ви досі не знайшли собі пари?

3 поради від нейрохірурга: як покращити ефективність роботи мозку