in , ,

30+ безглуздих переконань, в які ми віримо ще з дитинства

Вчені довели, що і сперечатися треба вміти: вдало арґументувати свою точку зору, не зриватися й не вдаватися до грубощів та не ображати почуттів опонента. Мовимо зараз про конструктивну дискусію, а не злісну перепалку. Як не переходити на висловлювання типу “бо я так сказав, так і буде”, “я знаю краще” і “я так собі думаю”?

Тутка розповість сьогодні історії користувачів мережі, які поділилися, які звичні слова змінюють суперечку на нервове перекрикування одне одного. Навчимося самі цих фраз не вживати.

  • “Депресія? Дурня! Нічого не вигадуй”. Люди не розрізняють психічні захворювання та емоції.
  • “Гроші заощаджують лиш бідняки”, почула нещодавно від співробітниці. А й справді, яке глибоке психологічне переконання. Вона сама ходить на роботу заради розваги, а в батьків випрошує гроші на квартиру та авто. Зате виступає категорично проти кредитів.
  • Неграмотні люди, припустившись орфографічної помилки, використовують залізну відмазку: “Я знаю, як правильно, але мені це непринципово і, взагалі, я не маю часу витрачати на такі дрібниці”. Уявіть ситуацію: людина, прийшовши до вас в гості, сходила в туалет прямо на килим у вітальні. Аргументувала вона тим, що вона могла б і до унітазу дійти, але ж зараз ніхто її сечовий міхур не контролює і не перевіряє, от і робить вона, що хоче. А ще такі “мудрагелі” обов’язково згадають, що в школі з української мови в них була 5-, але зараз вони просто “уваги на такі дурниці не звертають”.

  • “От в наш час, от коли ми були молоді…”. Хто не чув розповідей про славнозвісні давні часи від дідусів та бабусь: “Та в наші часи ми вночі ходити не боялися, любили по-справжньому, поясами безпеки не користувалися і все з нами було добре. От ваше покоління таке і сяке, лиш всього боїтеся…”. Якщо все це пережили ВИ, то не кожен мусить жити так, як ви трактуєте. І ваше ставлення до життя не завжди правильне”.
  • “Я не розуміюся на цих ваших нових технологіях”. І дуже дивно чути це ж уст людей 30+, які, ймовірно, теж зазнали на собі впливу технічної революції й не могли не чути про неї хоч краєм вуха. Ваша неадаптація було добровільною, і не кожен мусить миритися з таким свідомим вибором.
  • “Ну я б в цій ситуації… бла-бла-бла”. А я б, а так краще б… Не можна осуджувати людину за її реакцію на стрес. “Я б” це не аргумент. Ви не можете знати, як вчините на місці цієї особи, поки не відчуєте себе у її шкурі. Саме такою фразою ми вивищуємося над іншими й робимо опонента некомпетентним.
  • “Ти не можеш мене зрозуміти, в тебе немає своїх дітей”, адресовано вчителю від одного з батьків. Хочу все прояснити. По-перше, в мене відповідна освіта, яка дає мені право працювати з дітьми, я достатньо освічений та навчений розуміти дітей. Я щодня маю справу з 25-30 дітьми, з котрими проводжу щонайменше 7 годин 5 днів на тиждень. Погодьтеся, не кожен з дорослих так багато часу проводить зі своїми чадами. По-третє, те, що я не маю дітей, не змусить мене похвалити вашого сина за те, що він вдарив свою однокласницю: він мусить вибачитися!

  • “Мікрохвильова піч шкодить здоров’ю”, сказала мені моя двоюрідна сестра. Вона ж додала, що не користується цим побутовим приладом, бо хвилі від останнього можуть спричинити рак. Натомість ця ж сестра курить. А один співробітник порадив не користуватися піччю, бо вона вб’є мене ще до 30-річчя. На той момент мені було вже 32 роки.
  • “Як сказав…” і пішло-покотилося. Посилання на авторитетну думку мислителя чи іншого видатного діяча одразу доведе тобі, що ти програв у суперечці. Цитата, до речі, часто виривається з контексту, а якщо ти її розкритикуєш тобі капець.
  • Як дратує фраза: “Господи, та ж вони діти!” Ніби дитина має першочергове право на все, навіть впасти в істерику посеред магазину з вимогою купити Кіндер чи шоколадку. Отак і виростають маніпулятори, а ми цьому потураємо.
  • “Щастя за гроші не купиш”. Без сумніву, світ ділиться на матеріальні та нематеріальні блага, останні набагато важливіші за перші. Та без грошей, погодьтеся, приходиться сутужно. Особливо такий вислів можна почути від працедавців, які хочуть платити працівникам меншу зарплату.

  • “Чоловіки завжди мусять платити за жінку на побаченні, бо вони заробляють більше”. Зовсім ні, ініціатива має вийти від самого чоловіка. Якщо з обраницею було погоджено заздалегідь, суму в рахунку можна і треба поділити порівну.
  • “Пити молоко дуже дивна звичка, неприродна, і люди єдиний біологічний вид, який п’є цей напій і в дорослому віці. А ще люди єдиний біологічний вид, який винайшов вакцину, велосипед та ракети для польотів у відкритий космос. Тому я далі питиму своє молоко”.
  • “Якщо ви цього не робите, то не можете це критикувати”. Дещо нелогічне твердження. Ви маєте право розкритикувати сантехніка, якого ви викликали додому і який погано зробив свою роботу. Важко критикувати більш абстрактні поняття, як от музику чи мистецтво, якщо ви справді в цьому не розбираєтеся.
  • “Ти мусиш поважати старших за себе”. Ні, я не повинен поважати людей з огляду на їх вік. Я поважаю тих людей, які гідно поводяться. А це велика різниця.

  • “Доїдай, бо зараз в Африці сидить дитина, яка не має шматочка хліба, і радо б з’їла його за тебе”. Такими байками свого часу дурили мого дядька, коли він не хотів доїдати свої овочі. Він терпів доти, поки йому не набридло і він відверто заявив мамі: “А ти впевнена, що та дитина ще не померла?”
  • “Ви мусите їх любити, бо вони наші родичі”. Так неправильно, і якщо токсичні люди, а за сумісництвом ваші родичі отруюють вам життя, варто обмежити спілкування з ними.
  • “Ти не знаєш, про що говориш”. Колись я б затято почав переконувати, що справді знаю, про що кажу, а тепер спокійнісінько відповідаю: “Ух ти! Справді! Якби ти мені не розповів, я б цього навіть не знав!”
  • “Кажеш, що тобі сумно? А на світі живуть люди, яким в цю мить набагато гірше”. Тобто я не можу посумувати чи навіть поплакати, бо хтось на світі більше страждає за мене? Мені справді прикро за цих людей, але куди я подіну свої емоції?

  • “Стільникові телефони зло. Не тримайте їх близько до тіла”. Давайте я причеплю їх на мотузку й буду за 5 метрів волочити позаду себе?
  • “В мене було жахливе дитинство, а зараз все гаразд, поглянь”. Якщо ваше минуле впливає на дитинство вашої дитини воно не минуло для вас так безхмарно.
  • “На те він і прибиральник, прибере”, кажете ви й викидаєте обгортку від цукерки на землю. Він то прибере, але вашу невихованість світ не забуде.
  • “Увага! Цього не можна їсти! В його складі гідрокарбонат натрію!” Дорогі, в його складі звичайна харчова сода, найпростіша харчова сода.

  • Мої улюблені аргументи від родичів: “Трошки не зашкодить” (про продукти на її вибір) — бабуся. “Бо я тебе народила” — мама. “Бо я так сказав” — тато.
  • “Природа краще знає”. Природа не має розуму, щоб проаналізувати свої дії, у ній просто відбуваються ті чи інші події. Єдина ланка природи, яка може усвідомлювати свої вчинки — це ми, люди. Лиш ми здатні оцінити користь чи шкоду від своїх дій.
  • Дратує фраза: “Природнє — корисне, неприродне — шкідливе”. Що, невже люди тисячоліттями розбудовували міста, покращували в них умови для проживання намарно? Невже погано, що ми винайшли “неприродні” вакцини проти “природних” хвороб, котрі підкосили мільйони людей?
  • Вважаю несправедливими слова: “Клієнт завжди має рацію”. Такими висловами прикриваються лиш недалекоглядні грубіяни, які можуть на цих правах облаяти та образити людину, а потім піти собі додому, мов нічого не сталося.
  • Всі ці історії пригадали мені випадок про сімейний рецепт приготування м’яса. Господиня перед запіканням завжди зрізала зверху невеликий шматок. Коли її запитали, навіщо вона це робить, та пояснила, що готує за материним рецептом, а та одержала його ще від своєї мами. Нарешті, дійшовши до бабусі й поцікавившись, чому треба зрізати верхівку м’яса, та розкрила страшну таємницю: “В нас вдома була маленька сковорідка. Доводилося надрізати шматок, щоб він увесь до неї помістився”.

Чи такі аргументи можуть вас роздратувати? А що може? Діліться думками в коментарях.

Сподобалось?

Синдром “маленького імператора” або як діти примудряються сукати мотуззя зі своїх батьків та родичів

20+ стереотипів про жінок, за які давно варто карати